Історія Закарпаття: Як Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР. Ч.1

Нашу історію треба тямити (знати, пам’ятати):

Історія Закарпаття – це складний мозаїчний пазл, де переплітаються етнічні, політичні та геополітичні інтереси кількох держав. Регіон, відомий як Підкарпатська Русь, протягом століть був частиною різних імперій і держав, від Угорського королівства до Чехословацької Республіки. Однак ключовий момент трансформації відбувся під час Другої світової війни, коли Підкарпатська Русь стала Закарпатською областю УРСР.

Ця стаття аналізує цей процес. Ми розглянемо дипломатичні угоди, військові дії та соціальні зміни, які сформували сучасне Закарпаття.

Нинішнє Закарпаття завжди було стратегічним регіоном через своє розташування в Карпатах, що робило його важливою буферною зоною між Сходом і Заходом. У 1940-х роках, коли Європа була охоплена війною, Йосип Сталін побачив у цьому регіоні можливість розширити вплив Радянського Союзу. Аналізуючи події, ми побачимо, як радянська дипломатія, військова сила та ідеологічна пропаганда призвели до інтеграції Підкарпатської Русі в УРСР.

Дипломатичний фон: Радянсько-чехословацькі угоди

У преамбулі радянсько-чехословацького договору «Про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво» від 12 листопада 1943 року було закладено принципи взаємної поваги незалежності та суверенітету. Цей договір, підписаний під час війни, мав забезпечити співпрацю між двома країнами проти спільного ворога – нацистської Німеччини. Однак, як показує аналіз, ці принципи були більше декларативними, ніж реальними, особливо коли справа стосувалася Підкарпатської Русі.

8 травня 1944 року Едуард Бенеш і Сталін підписали Угоду «Про відносини між Радянським Головнокомандувачем і Чехословацькою Адміністрацією після вступу радянських військ на територію Чехословаччини».

Стаття 1 цієї угоди визначала, що в зоні військових дій влада належить Сталіну, а стаття 2 передбачала призначення чехословацького урядового уповноваженого для адміністрування звільнених територій. Ця угода стала правовим підґрунтям для радянського контролю над регіоном.

Ця угода була інструментом для поступової анексії. Чехословацька адміністрація, очолювана Франтішеком Немецем, мала 14 відділів, відповідних міністерствам, але реальна влада залишалася за радянськими військами. Призначення Івана Туряниці, русина з Підкарпатської Русі, радником Немеца було стратегічним кроком. Туряниця, навчений в Комінтерні та агент НКВС під псевдонімом «Туреф», став ключовою фігурою в радянізації регіону. Його роль підкреслює, як Радянський Союз використовував місцевих колабораціоністів для легітимізації своїх дій.

У контексті історії Закарпаття, ці угоди відображають ширшу тенденцію післявоєнної Європи, де супердержави перерозподіляли території. Порівняйте з Ялтинською конференцією 1945 року, де подібні домовленості визначили долю Польщі та інших країн. Для Закарпаття це означало втрату автономії в складі Чехословаччини та перехід під радянський контроль.

Військові дії: Лінія оборони “Арпад” і наступ Червоної Армії

Військовий аспект трансформації Підкарпатської Русі був критичним. Угорщина побудувала лінію оборони “Арпад” довжиною 133 км на вододільному хребті Карпат, яку займала 1-я угорська армія під командуванням генерал-полковника Бейли-Міклоша Данаї. Ця лінія була бар’єром для радянського наступу.

Генеральний штаб Червоної армії, як пише генерал-полковник С. Штеменко в мемуарах, вирішив обійти цю лінію, щоб уникнути великих втрат. 30 липня 1944 року був створений 4-й Український фронт під командуванням генерал-полковника Івана Петрова, до якого увійшли 1-а гвардійська армія Андрія Гречко, 18-а армія та інші частини. Завдання фронту – утримувати угорські сили, полегшуючи наступ 1-го і 2-го Українських фронтів.

Наступ розпочався 9 вересня 1944 року, але війська просунулися лише на 20-40 км і зупинилися біля “Арпада”. Передові частини зайняли село Лазещина 28 вересня, але подальший наступ захлинувся.  Це було частиною стратегії Сталіна – не поспішати, щоб використати політичні зміни в регіоні.

23 серпня 1944 року в Румунії стався переворот, і румунські війська перейшли на бік Червоної армії. Це відкрило фланг Угорщини, і війська 2-го Українського фронту під командуванням Родіона Малиновського наступали на Будапешт. Болгарія, Югославія та Фінляндія також вийшли з гітлерівської коаліції.

Угорський регент Міклош Хорті намагався вийти з коаліції, надіславши делегацію до союзників, але йому порадили переговори з Москвою. Радянський Союз підписав угоду про перемир’я з Угорщиною, де Угорщина відмовлялася від претензій на Підкарпатську Русь.

Це було майстерним ходом Сталіна, який не хотів, щоб Угорщина самостійно звільнялася, щоб встановити комуністичний режим. Це нагадує радянську політику в Польщі, де АК була придушена, щоб встановити прорадянський уряд.

Роль Івана Туряниці та комуністичної пропаганди

Іван Туряниця, як радник Немеца, відігравав ключову роль. Навчений в Харкові, член ВКП(б) і агент НКВС, він став лідером комуністичної партії в регіоні. Його призначення показує, як Радянський Союз використовував місцевих для легітимізації.

Після звільнення Ужгорода та Мукачева, радянська пропаганда, через газету “Сталінське прапор”, зображувала звільнення як свято. Жителі нібито зустрічали війська квітами, але аналіз мемуарів та документів показує, що це було ідеологізовано.

М. Хрущов, перебуваючи в Мукачеві, зустрівся з Туряницею, щоб планувати створення Закарпатської України. Це була суверенна держава під радянським контролем, з власним урядом, але залежна від Червоної армії.

Створення Закарпатської України як суверенної держави

Закарпатська Україна була проголошена незалежною, з Народною Радою як парламентом. Було прийнято Декрети про амністію, нотаріат, податки, бюджет, армію тощо. Це включало конфіскацію друкарень, створення судів, шкіл і театрів.

Це був фасад для анексії. Декрети про трудову дисципліну, примусові постачання та перехід греко-католицьких церков до православ’я показують радянізацію. Порівняйте з колективізацією в УРСР, де подібні заходи призвели до голоду.

Постанови про прикордонну охорону та спроби приєднати Пряшівську Русь і угорські території показують експансіонізм. Домовленість Бенеша з Молотовим зупинила це, але Підкарпатська Русь була втрачена для Чехословаччини.

Аналіз наслідків для Закарпаття

Приєднання до УРСР мало глибокі наслідки. Регіон став Закарпатською областю, з русинами, записаними як українці. Це призвело до культурної асиміляції, але також індустріалізації та освіти.

У сучасному контексті, історія Закарпаття актуальна для розуміння російської агресії в Україні, де подібні наративи використовуються для виправдання анексій. Аналізуючи, ми бачимо, як геополітика переважала над волею народу.

Висновок: Уроки історії Закарпаття

Історія Закарпаття вчить, що регіональні трансформації часто є результатом великих геополітичних ігор. Збереження суверенітету вимагає сильної дипломатії та внутрішньої єдності. Сьогодні Закарпаття – інтегральна частина України, але його історія нагадує про важливість пам’яті.

Далі буде…

Станіслав Ганькович, голова ГО “Наохтема в рокаши”