Реформа прокуратури в Україні: чому генпрокурор Руслан Кравченко стає перешкодою для вступу до ЄС у 2025–2026 роках

У контексті активного переговорного процесу щодо вступу України до ЄС, який триває з 2024 року і набув нового імпульсу в грудні 2025-го попри вето Угорщини, реформа прокуратури залишається однією з ключових перешкод. Звіт Єврокомісії про розширення 2025 року та тіньовий звіт незалежних експертів вказують на значне погіршення ситуації в Офісі генпрокурора (ОГП) після призначення Руслана Кравченка. Його дії, включаючи скандальні заяви та законодавчі зміни, що посилюють централізацію влади, суперечать європейським стандартам і гальмують прогрес України на шляху до членства в Євросоюзі.

 Історичний контекст реформи прокуратури в Україні та її зв’язок з євроінтеграцією

Реформа прокуратури в Україні почалася ще у 2014–2016 роках у рамках Угоди про асоціацію з ЄС. Тоді Конституцію змінили, забравши в прокурорів функції загального нагляду та слідства, а Генпрокуратуру перейменували на Офіс генпрокурора. Ці зміни були спрямовані на адаптацію до європейських принципів, де прокуратура є частиною судової системи, а не силовим органом з надповноваженнями.

Проте, як зазначає Європейська правда, реформа залишилася незавершеною. Прокуратура зберегла риси вертикальної структури, а генпрокурор — надмірний вплив на прокурорів. У країнах ЄС прокуратура забезпечує незалежність рішень на рівні окремих прокурорів, подібно до суддів, без політичного втручання.

У 2025 році переговори про вступ України до ЄС досягли стадії, коли Україна завершила скринінг усіх кластерів у вересні, а в грудні узгодила 10-пунктовий план реформ попри блокування Угорщиною. Але саме блок правосуддя, включаючи прокуратуру, отримав найгірші оцінки у звіті Єврокомісії 2025.

Призначення Руслана Кравченка: початок регресу в реформі прокуратури

У червні 2025 року Руслан Кравченко став генпрокурором. З того моменту оцінки ЄС різко погіршилися. Рік тому звіт Єврокомісії згадував прокуратуру нейтрально чи позитивно, а у 2025-му — виключно негативно. Жоден інший блок у сфері правосуддя не зазнав такого падіння.

Кравченко не висловив чіткого бачення європейської інтеграції прокуратури, як зазначають експерти в тіньовому звіті. Натомість у липні 2025-го парламент ухвалив зміни, що дозволяють переведення прокурорів без конкурсу та дають генпрокурору доступ до матеріалів розслідувань. Ці норми, введені нібито на час воєнного стану, фактично руйнують незалежність прокурорів і повертають систему до тоталітарного зразка.

Скандальні заяви Кравченка та їх вплив на сприйняття в ЄС

Однією з кульмінацій стала публічна заява Кравченка в соцмережах: “Я знаю кожного, хто працює проти мене і прокуратури, я за кожним прийду особисто”Ця фраза, опублікована на його Facebook-сторінці, викликала обурення в Україні та за кордоном, асоціюючись з репресіями 1930-х.

Кравченко не вибачився і не пояснив слова, що лише посилило критику. ЄС, який уникає персональних оцінок, цього разу порушив табу: у звіті прямо вимагає змінити процедуру призначення та звільнення генпрокурора, зробивши її об’єктивною та базованою на заслугах.

 Вимоги ЄС до реформи прокуратури в контексті переговорів про вступ

Звіт Єврокомісії 2025 року визначає дві пріоритетні завдання для України у сфері правосуддя на 2026 рік:

1. Законодавчі зміни для деполітизації посади генпрокурора.

2. Скасування норм про позаконкурсні призначення та надмірний доступ генпрокурора до матеріалів.

Як пише Європейська правда, ці вимоги — сигнал тривоги. ЄС бачить у діях Кравченка загрозу для незалежності прокуратури, що є базовим принципом acquis communautaire.

У грудні 2025-го Україна та ЄС узгодили 10-пунктовий план реформ, який включає антикорупційні заходи та посилення верховенства права. Реформа прокуратури — ключовий елемент, бо кластер “Основи” (Fundamentals) відкривається першим і закривається останнім у переговорному процесі.

 Порівняння з іншими реформами: чому прокуратура — найслабша ланка

У 2025 році Україна досягла прогресу в багатьох сферах: завершила скринінг, отримала підтримку в обхід угорського вето, узгодила план дій з єврокомісаркою Мартою Кос. Віцепрем’єр Тарас Качка заявив, що переговори можуть завершитися до 2028 року, якщо реформи триватимуть.

Але прокуратура та антикорупційні органи (НАБУ, САП) отримали найгірші оцінки. Події липня 2025-го, коли намагалися обмежити повноваження НАБУ, вже нейтралізували, але проблеми в ОГП накопичуються. Тіньовий звіт зазначає повторювані проблеми: занижені оклади прокурорів, загрози незалежності.

Політичний контекст: вплив на мирні переговори та безпеку

У грудні 2025-го вступ України до ЄС став частиною мирних ініціатив, включаючи пропозиції США. Деякі плани згадують членство до 2027–2028 років як гарантію безпеки. Але без реформ, особливо в правосудді, це залишиться деклараціями.

Угорщина блокує відкриття кластерів, посилаючись на права меншин, але технічна робота триває. Якщо прокуратура не реформується, це дасть аргументи скептикам у ЄС.

Критика дій влади: політизація чи саботаж євроінтеграції?

Призначення Кравченка та підтримка спірних законів свідчать про спробу зберегти контроль над прокуратурою. Це суперечить зобов’язанням перед ЄС і може призвести до втрати momentum у переговорах. Суспільство та експерти вимагають відновлення конкурсних процедур і обмеження повноважень генпрокурора.

Рекомендації для прискорення вступу до ЄС

Щоб уникнути затримок:

  • Негайно скасувати липневі зміни 2025 року.
  • Ухвалити закон про прозорий відбір генпрокурора з участю міжнародних експертів.
  • Забезпечити незалежність прокурорів на рівні ЄС.
  • Інтегрувати ці кроки в Національну програму адаптації acquis.

Висновки: прокуратура як лакмусовий папірець євроінтеграції України

Реформа прокуратури під керівництвом Руслана Кравченка стала символом регресу в євроінтеграції. Попри успіхи в скринінгу та обхід вето Угорщини в грудні 2025-го, проблеми в ОГП гальмують вступ України до ЄС. Без радикальних змін Україна ризикує втратити шанс на членство до 2030 року.

Євроінтеграція — це не лише геополітика, а й внутрішні реформи. Час діяти, щоб прокуратура стала частиною європейської судової системи, а не перешкодою.

За матеріалами:

Сергій Сидоренко,

редактор “Європейської правди”