Заяви Путіна на «Прямій лінії» 2025: наслідки для України та перспективи мирних переговорів

19 грудня 2025 року Володимир Путін провів традиційну «Пряму лінію», поєднану з великою пресконференцією. Цей захід тривав понад чотири години і став платформою для повторення жорсткої позиції Кремля щодо війни в Україні. Для Києва ключовими стали заяви про умови припинення вогню та коментарі щодо можливих виборів. Як зазначає політолог Володимир Фесенко у своїй колонці на Главком, ці заяви підтверджують: Путін не планує зупиняти агресію та не готовий до реальних компромісів.

 Територіальні вимоги Путіна: повернення до ультиматуму 2024 року

Центральною тезою Путіна стала готовність завершити війну лише на умовах, озвучених у червні 2024 року. Зокрема, він повторив вимогу повного виведення українських військ з Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей в адміністративних кордонах. Ці регіони Росія анексувала ще у 2022 році, закріпивши це у своїй конституції. Як пише NV, Путін наголосив, що Москва готова до переговорів, але тільки після виконання цих умов, включаючи відмову України від НАТО та нейтральний статус.

Фесенко підкреслює, що такі заяви – це не нова позиція, а підтвердження глухого кута. Кремль свідомо висуває неприйнятні для Києва вимоги, щоб перекладати відповідальність за продовження війни на Україну та Захід. Аналогічні висновки роблять і західні аналітики: за даними ISW, Путін не відступить від максималістських цілей, навіть якщо підпише тимчасову угоду.

Ця риторика спрямована на провокацію розбіжностей між Україною та США, особливо на тлі ініціатив Дональда Трампа щодо швидкого врегулювання.

Переговори з Трампом: тактична гра Кремля чи реальний шанс на мир?

Путін похвалив зусилля Трампа, назвавши їх «щирими», але відразу прив’язав будь-які переговори до своїх умов. За інформацією Reuters, російський лідер заявив, що м’яч на боці Заходу та Києва. Фесенко називає пропозиції Москви про виведення ЗСУ з Донбасу в обмін на припинення вогню «брудною розводкою» – шахрайством, спрямованим на дискредитацію України в очах Вашингтона.

Американські пропозиції, обговорені в Берліні та Маямі, передбачали де-факто визнання контролю Росії над Кримом, Донецьком та Луганськом, з замороженням фронту в Херсоні та Запоріжжі. Однак Путін відкинув навіть такий «механістичний компроміс», вимагаючи повного контролю над чотирма областями. Як зазначає BBC, це сигналізує про відсутність гнучкості з боку Москви.

Для України це означає, що будь-які поступки зараз лише відкладуть нові вимоги. Експерти з РБК-Україна погоджуються: риторика Путіна демонструє затягування часу, а не пошук компромісу.

Вибори в Україні: чому Путін втручається та які ризики для Києва

Друга ключова тема – умови проведення виборів в Україні. Путін висунув принизливі вимоги, включаючи фейки про участь 10 мільйонів українців з Росії та зовнішній контроль над процесом. Він навіть запропонував утриматися від ударів на день голосування, але не зупиняти бойові дії загалом.

Фесенко попереджає: це прямий сигнал тривоги для Банкової. Обговорення виборів під час війни дає Кремлю інструмент для маніпуляцій. Як пише ZN.ua, будь-яке зовнішнє втручання в електоральний процес порушує суверенітет України. Вибори можливі лише після стійкого миру, без умов з боку агресора.

Ця тема також пов’язана з тиском з США: включення виборів до переговорів може стати пасткою, послабивши легітимність влади в Києві.

Наслідки для України: чому компроміси зараз небезпечні

Заяви Путіна на «Прямій лінії» 2024 року підтверджують стратегію Кремля: війна триватиме, доки Росія не досягне всіх цілей. Фесенко резюмує, що наївні сподівання на миролюбність Путіна розвіяні. Навіть якщо Трамп тиснутиме, Москва використовуватиме переговори для тактичних вигод, а не реального миру.

Україна має триматися принципів: повернення територій у кордонах 1991 року, гарантії безпеки та відсутність зовнішнього диктату. Як зазначають джерела на кшталт 24 Каналу, Путін цинічно звинувачує Київ у відмові від переговорів, ігноруючи власні ультиматуми.

У висновку, «Пряма лінія» Путіна стала демонстрацією впевненості в продовженні агресії. Для України це нагадування: справжній мир можливий лише з позиції сили та єдності з партнерами.

Степан Сікора