Гальмувати, щоб не вилетіти з колії. Гамовати, жебы не вылетіти із драгы
Нещастный выслов є на діскусію, заслугы ніт.
В послідніх тыжднях Facebook жыв кавзов односно русиньской блоґеркы Ґабріеллы Дерепа, котра выступила на конференції в Орґанізації зъєдиненых народів. Україньскы „актівісты“ вказали свої „европскы демократічны цінности“, котры їх, і їх країну безпохыбно ракетово несуть до Европской унії.
Ку цілій кавзі уж написав дашто якбач каждый, хто выходив холем дві класы основной школы і навчів ся писати, зато спомяну лем два факты. По перше, каждый, хто піднимать хоцьде на меджінародній ці державній уровни вопрос Русинів на Підкарпатю, робить добрі.
По друге, і на тото треба звернути увагу, жаден офіціалный україньскый орґан, ани СБУ, не одозвав ся до той темы, жаден орґан не выгрожовав ся блоґерці. В припаді іншых русиньскых актівістів в минулости то так не было. Спомяньме собі лем на кавзу із децембра 2022-го року, коли СБУ на офіціалнім сайті публіковалa русиньскый флаґ ці діск із співанками, котры нашли при разії у Димитрія Сидора, як „сепаратістічный матеріал“. Тото є важный момент.
Лемже вєдно із припадом блоґеркы в русиньскім середовиску почала і друга „кавза“. Тоту выкликав выслов председы Народной рады Русинів Закарпатя Євгена Жупана про портал Varosh.
Жупан, кедь то маєме ціле скоротити, повів, же то, што бісідовала в Орґанізації зъєдиненых народів Дерепа, бісідує од свого імя, або не знать од чійого, і же Народна рада Русинів Закарпатя од початку войны декларує, же вопрос Русинів буде рішыти аж по закінчіню войны.
Самособов, же выслов Жупана про даный портал не быв щастный. А думам головно в тій другій половині, же теперь, почас войны, не треба рішати вопрос Русинів. Лемже треба собі повісти і далшы факты.
При вшыткім важнім, што ся одбыло односно прав Русинів на Підкарпатю од 1989-го року, быв Євген Жупан.
Кедь почала у 2022-ім році російска война проти Україны, і представителі Русинів у Северній Америці были того погляду, же Світовый конґрес Русинів бы теперь мав абсолутно заставити пожадавкы што до прав Русинів на Україні, і почекати на конець войны. Были то довгы „діпломатічны“ діскусії із представителями америцькых Русинів, жебы їх пересвідчіти, же права Русинів треба жадати все, аж покля они не будуть реалностьов, і война не є оправданя на то, жебы хтось, хто є у войні і терпить од аґресора, міг топтати по другім народі. Подарило ся.
Навеце, Україна мала довгы декады без войны, коли топтала по Русинах, причім їм давно могла признати права.
Не єм согласный, так як єм не быв согласный ани із первістнов позіційов америцькых Русинів, із позіційов Жупана. Но не знам, ці бы-м быв такый герой, кебы мі пришло жыти теперь там, де жыє він. А так само ся не у вшыткім все мусиме згоднути. А треба спомянути і то, же позіція Народной рады Русинів Закарпатя, высловлена Євгеном Жупаном, нич не мінить на факті, же як Світовый конґрес Русинів, так і далшы представителі Русинів у Европі, вєдно із україньсков путьов до Европы жадають европскы інштітуції о основны права про Русинів.
Але крітіка, котра ся спустила на Жупана, мі є дакус проти серсти. Теперь, по єднім выслові Жупана, повторям нещастнім, набігнув леґіон героїв, справедливых. Лем жаль, же дотеперь їх роботу про зліпшіня прав Русинів якось не было видіти. Бісідовати о „деґрадації“ на конто Жупана, то є уж справды міцна кава.
Я розумію, же выслов Жупана міг выкликати злость у многых. Лемже треба так само подумати над тым, же при вшыткім важнім, што ся одбыло односно прав Русинів на Підкарпатю од 1989-го року, быв Євген Жупан. Не буду уж споминати, же многы публікації, културны події бы ниґда не были, кебы не Жупан. А могли бы сьме продовжовати.
Резултатом є, же выступ блоґеркы в Орґанізації зъєдиненых народів нелем знова раз розкрыв „демокрацію“ подля україньскых брехачів, але і то, же на горізонті мож видіти далшый розкол меджі Русинами на Підкарпатю.
Спокійно мож крітіковати Жупана. Каждого. Вшыткы сьме рівны. Лем даколи треба дакус крітіці гамовати, жебы не вылетіти з той інтелектуалной і возродной драгы. Нещастный выслов є на діскусію, заслугы ніт.
Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Фото: Роман Пищальник.
Переклад на українську літературну мову:
Нещасне висловлювання підлягає дискусії, заслуги — ні.
Останніми тижнями Facebook кипів через русинську блогерку Ґабріеллу Дерепу, яка виступила на конференції в Організації Об’єднаних Націй. Українські «активісти» продемонстрували свої «європейські демократичні цінності», які, без сумніву, стрімко несуть їх і їхню країну до Європейського Союзу.
Про весь цей скандал уже написав мало не кожен, хто закінчив хоча б дві класі основної школи й навчився писати, тому згадаю лише два факти. По-перше, кожен, хто порушує питання русинів на Підкарпатті хоча б на міжнародному чи державному рівні, робить добре.
По-друге, і на це варто звернути увагу, жоден офіційний український орган, ані СБУ, не відреагував на цю тему, жоден орган не погрожував блогерці. У випадку інших русинських активістів у минулому так не було. Згадаймо хоча б скандал з грудня 2022 року, коли СБУ на офіційному сайті опублікувала русинський прапор чи диск із піснями, знайдені під час обшуку в Дмитра Сидора, як «сепаратистський матеріал». Це важливий момент.
Однак разом із випадком блогерки в русинському середовищі почався й інший «скандал». Його спричинив вислів голови Народної ради русинів Закарпаття Євгена Жупана для порталу Varosh.
Жупан, якщо коротко, сказав, що те, про що говорила в Організації Об’єднаних Націй Дерепа, вона говорить від свого імені чи невідомо від чиєї, і що Народна рада русинів Закарпаття від початку війни декларує: питання русинів вирішуватиметься лише після закінчення війни.
Звісно, вислів Жупана для цього порталу був нещасливим. І я думаю насамперед про другу частину — що зараз, під час війни, не треба вирішувати питання русинів. Але варто сказати й інші факти.
При всьому важливому, що сталося щодо прав русинів на Підкарпатті від 1989 року, був Євген Жупан.
Коли 2022 року почалася російська війна проти України, представники русинів у Північній Америці були тієї думки, що Світовий конгрес русинів тепер мав би абсолютно зупинити вимоги щодо прав русинів в Україні й почекати кінця війни. Були довгі «дипломатичні» дискусії з представниками американських русинів, щоб переконати їх: права русинів треба вимагати завжди, доки вони не стануть реальністю, і війна не є виправданням для того, щоб хтось, хто перебуває у війні й страждає від агресора, міг топтатися по іншому народові. Вдалося.
Ба більше, Україна мала довгі десятиліття без війни, коли топталася по русинах, хоча давно могла визнати їхні права.
Я не згоден, як не був згоден і з початковою позицією американських русинів, із позицією Жупана. Але не знаю, чи був би я таким героєм, якби мені довелося жити тепер там, де живе він. І так само не завжди ми мусимо у всьому погоджуватися. Варто згадати й те, що позиція Народної ради русинів Закарпаття, висловлена Євгеном Жупаном, нічого не змінює в факті: як Світовий конгрес русинів, так і інші представники русинів у Європі разом із українським шляхом до Європи вимагають від європейських інституцій основних прав для русинів.
Але критика, яка обрушилася на Жупана, мені дещо противна. Тепер, після одного вислову Жупана — повторюю, нещасливого, — набіг легіон героїв, справедливих. Шкода лише, що дотепер їхньої роботи на покращення прав русинів якось не було видно. Говорити про «деградацію» на рахунок Жупана — це вже справді міцна кава.
Я розумію, що вислів Жупана міг викликати гнів у багатьох. Але варто так само подумати над тим, що при всьому важливому, що сталося щодо прав русинів на Підкарпатті від 1989 року, був Євген Жупан. Не згадуватиму вже, що багато публікацій, культурних подій ніколи б не відбулися, якби не Жупан. А могли б ми продовжувати.
Результатом є те, що виступ блогерки в Організації Об’єднаних Націй не лише знову раз виявив «демократію» за українськими брехнями, але й те, що на обрії видно подальший розкол між русинами на Підкарпатті.
Спокійно можна критикувати Жупана. Кожного. Ми всі рівні. Але інколи треба дещо гальмувати критику, щоб не вилетіти з тієї інтелектуальної та відродженської колії. Нещасне висловлювання підлягає дискусії, заслуги — ні.
Стаття була написана як коментар «Вступне до контролю»
Нещасне висловлювання підлягає дискусії, заслуги — ні.
Останніми тижнями Facebook кипів через русинську блогерку Ґабріеллу Дерепу, яка виступила на конференції в Організації Об’єднаних Націй. Українські «активісти» продемонстрували свої «європейські демократичні цінності», які, без сумніву, стрімко несуть їх і їхню країну до Європейського Союзу.
Про весь цей скандал уже написав мало не кожен, хто закінчив хоча б дві класі основної школи й навчився писати, тому згадаю лише два факти. По-перше, кожен, хто порушує питання русинів на Підкарпатті хоча б на міжнародному чи державному рівні, робить добре.
По-друге, і на це варто звернути увагу, жоден офіційний український орган, ані СБУ, не відреагував на цю тему, жоден орган не погрожував блогерці. У випадку інших русинських активістів у минулому так не було. Згадаймо хоча б скандал з грудня 2022 року, коли СБУ на офіційному сайті опублікувала русинський прапор чи диск із піснями, знайдені під час обшуку в Дмитра Сидора, як «сепаратистський матеріал». Це важливий момент.
Однак разом із випадком блогерки в русинському середовищі почався й інший «скандал». Його спричинив вислів голови Народної ради русинів Закарпаття Євгена Жупана для порталу Varosh.
Рекомендую прочитати:
Чому неправі Андрій Шекета, Євген Жупан та Михайло Шелемба у своїх поглядах на русинське питання?
Жупан, якщо коротко, сказав, що те, про що говорила в Організації Об’єднаних Націй Дерепа, вона говорить від свого імені чи невідомо від чиєї, і що Народна рада русинів Закарпаття від початку війни декларує: питання русинів вирішуватиметься лише після закінчення війни.
Звісно, вислів Жупана для цього порталу був нещасливим. І я думаю насамперед про другу частину — що зараз, під час війни, не треба вирішувати питання русинів. Але варто сказати й інші факти.
При всьому важливому, що сталося щодо прав русинів на Підкарпатті від 1989 року, був Євген Жупан.
Коли 2022 року почалася російська війна проти України, представники русинів у Північній Америці були тієї думки, що Світовий конгрес русинів тепер мав би абсолютно зупинити вимоги щодо прав русинів в Україні й почекати кінця війни. Були довгі «дипломатичні» дискусії з представниками американських русинів, щоб переконати їх: права русинів треба вимагати завжди, доки вони не стануть реальністю, і війна не є виправданням для того, щоб хтось, хто перебуває у війні й страждає від агресора, міг топтатися по іншому народові. Вдалося.
Ба більше, Україна мала довгі десятиліття без війни, коли топталася по русинах, хоча давно могла визнати їхні права.
Я не згоден, як не був згоден і з початковою позицією американських русинів, із позицією Жупана. Але не знаю, чи був би я таким героєм, якби мені довелося жити тепер там, де живе він. І так само не завжди ми мусимо у всьому погоджуватися. Варто згадати й те, що позиція Народної ради русинів Закарпаття, висловлена Євгеном Жупаном, нічого не змінює в факті: як Світовий конгрес русинів, так і інші представники русинів у Європі разом із українським шляхом до Європи вимагають від європейських інституцій основних прав для русинів.
Але критика, яка обрушилася на Жупана, мені дещо противна. Тепер, після одного вислову Жупана — повторюю, нещасливого, — набіг легіон героїв, справедливих. Шкода лише, що дотепер їхньої роботи на покращення прав русинів якось не було видно. Говорити про «деградацію» на рахунок Жупана — це вже справді міцна кава.
Я розумію, що вислів Жупана міг викликати гнів у багатьох. Але варто так само подумати над тим, що при всьому важливому, що сталося щодо прав русинів на Підкарпатті від 1989 року, був Євген Жупан. Не згадуватиму вже, що багато публікацій, культурних подій ніколи б не відбулися, якби не Жупан. А могли б ми продовжувати.
Результатом є те, що виступ блогерки в Організації Об’єднаних Націй не лише знову раз виявив «демократію» за українськими брехнями, але й те, що на обрії видно подальший розкол між русинами на Підкарпатті.
Спокійно можна критикувати Жупана. Кожного. Ми всі рівні. Але інколи треба дещо гальмувати критику, щоб не вилетіти з тієї інтелектуальної та відродженської колії. Нещасне висловлювання підлягає дискусії, заслуги — ні.
Стаття була написана як коментар «Вступне до контролю» лемківського радіо lem.fm. Фото: Роман Пищальник.
лемківського радіо lem.fm
