Білі хорвати та їх зв’язок зі східними слов’янами. Ч. 1

Білі хорвати – одне з найцікавіших давніх слов’янських племен, згадки про яке збереглися в середньовічних джерелах. Це плем’я відігравало важливу роль у формуванні східних слов’ян, особливо на території сучасної Західної України. Згідно з історичними даними, білі хорвати мешкали в районі Прикарпаття, Верхнього Дністра та частково на територіях сучасної Польщі, Чехії та Словаччини. Їхня історія тісно пов’язана з міграціями слов’ян у VI–X століттях, а також з утворенням ранніх державних утворень у Центральній та Східній Європі.

Хто такі білі хорвати?

Білі хорвати (давньорус. Хорвати Бѣлии) – слов’янське плем’я, яке згадується в “Повісті временних літ” та візантійських джерелах. За даними Вікіпедії, вони жили в VI–X століттях на території Східної Європи, зокрема в південно-західній Польщі, північній Чехії та Західній Україні. Назва “білі” ймовірно позначала “західні” або “північні” хорвати, оскільки в степових народів кольори вказували на сторони світу: білий – захід або північ.

У трактаті Костянтина VII Багрянородного “Про управління імперією” згадується Велика (Біла) Хорватія як прабатьківщина хорватів, звідки частина племені мігрувала на Балкани в VII столітті. Там вони заснували сучасну Хорватію, відому як “червоні хорвати” (південні). Ті ж, хто залишився в Карпатах, стали частиною східнослов’янського етносу.

Білі хорвати в контексті східних слов’ян

Білі хорвати входили до союзу східнослов’янських племен. У “Повісті временних літ” Нестор-літописець згадує їх серед племен, що заселяли територію сучасної України: поляни, древляни, волиняни, білі хорвати та інші. Вони мешкали в Прикарпатті, басейні Верхнього Дністра та Закарпатті.

Археологічні знахідки, зокрема Стільське городище біля Миколаєва на Львівщині, свідчать про існування потужного центру Білої Хорватії. За словами археолога Ореста Корчинського, це було велике місто VIII–X століть з некрополями та поселеннями в радіусі 15 км. Воно руйнує міфи про “відсталу околицю” і показує високий рівень розвитку слов’ян у Прикарпатті.

Білі хорвати брали участь у боротьбі з кочівниками та сусідами. У IX столітті їхні землі частково входили до Великої Моравії, де вони сповідували християнство візантійського обряду. Після завоювання уграми (мадярами) в кінці IX – початку X століття частина території білих хорватів була підкорена, а населення називалося рутенами (рутени).

Угорське завоювання та доля білих хорватів

Як описано в статті на fenixslovo.com, угорські племена, перетинаючи Карпати в 898–900 роках, зіткнулися з білими хорватами. Князь Лаборець чинив опір, але був переможений. Південна частина земель білих хорватів увійшла до Угорщини, а населення зазнало гонінь за православ’я.

Угорський літопис “Дії угорців” описує захоплення фортець, як-от Боржава та Земплін. Після 907 року угри підкорили Велику Моравію, де білі хорвати були частиною слов’янського населення. Згодом європейці почали називати їх рутенами – термін, що зберігся для предків русинів та українців.

Роль у християнізації та етногенезі

Білі хорвати активно поширювали християнство візантійського обряду. Учні Кирила і Мефодія, як-от Горазд і Климент, емігрували до Болгарії та Київського князівства з Моравії, де жили білі хорвати. Митрополити Київські, як Іларіон чи Климент (рутени), мали хорватське походження.

У формуванні українського етносу білі хорвати відіграли ключову роль, особливо в Галичині. Топоніми, як Хорватка чи Хоростків, та генетичні дослідження підтверджують їхній внесок. Частина білих хорватів асимілювалася з поляками, чехами та словаками.

Міграція на Балкани та сучасні хорвати

У VII столітті, за запрошенням імператора Іраклія, частина білих хорватів мігрувала на Балкани, перемігши аварів. Як пише Костянтин Багрянородний, вони оселилися в Далмації, заснувавши сучасну Хорватію. Генетичні дослідження показують спільні маркери (R1a та I2) між сучасними хорватами та населенням Прикарпаття.

Сучасні хорвати – нащадки “червоних хорватів”, але їхнє походження пов’язане з білими хорватами. Це підтверджує єдність слов’янських міграцій.

Археологічні свідчення та сучасні дослідження

Стільське городище – столиця Білої Хорватії – одне з найбільших укріплень Європи VIII–X століть. Розкопки виявили ротонди (круглі церкви), характерні для моравсько-хорватської культури. Інші пам’ятки – в Горянах біля Ужгорода та Дехтицях у Словаччині.

Генетичні дослідження (наприклад, 2025 року в Nature) підтверджують слов’янське походження з регіону України та Білорусі, з високим рівнем R1a.

Висновок

Білі хорвати – важлива ланка в історії східних слов’ян. Вони сприяли формуванню українського етносу в Прикарпатті, поширювали християнство та залишили багату спадщину. Їхня історія поєднує Східну Європу з Балканами, показуючи спільні корені слов’янських народів. Дослідження Білої Хорватії продовжується, відкриваючи нові сторінки давньої історії.

Далі буде…

Степан Сікора