Як узаконити карпаторусинів як корінний народ та національну меншину нинішнього Закарпаття
Хто такі карпаторусини й чому їхній статус потребує легалізації сьогодні
Карпаторусини — автохтонна етнічна спільнота, що століттями проживає на території сучасної Закарпатської області. За переписом 2001 року лише 10 100 осіб вказали русинську національність, але реальна кількість носіїв традиційної культури значно вища. Русини мають власну мову, фольклор, церковні традиції та історичну самосвідомість, сформовану ще за часів Австро-Угорщини та коли наш край під назвою Підкарпатська Русь був частиною Першої Чехословацької республіки (1919-1939).
Сьогодні, коли Україна рухається до європейських стандартів захисту прав корінних народів та національних меншин, питання офіційного визнання русинів набуває особливого значення. Це не лише про історичну справедливість, а й про можливість повноцінно користуватися правами, передбаченими Законом України «Про корінні народи України» № 1616-IX та Законом «Про національні меншини (спільноти) України» № 2827-IX.
Історія русинів: Підкарпатська Русь як колиска етносу
Самоназва «Підкарпатська Русь» офіційно використовувалася в 1919–1939 роках як назва автономної території у складі Чехословаччини. Саме тоді, 8 травня 1919 року, Центральна Руська Народна Рада в Ужгороді проголосила бажання приєднатися до Чехословаччини як автономія під назвою Підкарпатська Русь. У 1920–1930-х роках діяли русофільські, українофільські та власне русинські культурні товариства («Общество им. Духновича», «Просвіта», «Русский клуб»).
Після 1945 року радянська влада цілеспрямовано асимілювала русинів, записуючи їх українцями. Лише після 1991 року почалося відродження: у 1992–2007 роках Закарпатська обласна рада тричі (1992, 2002, 2007) визнавала русинів окремою національністю на регіональному рівні. У 2007 році Закарпатська обласна рада навіть зареєструвала символіку Підкарпатської Русі (герб Підкарпатської Русі, русинів на прапорі Закарпатської області). Проте на загальнодержавному рівні статус досі не закріплений.
Чинне українське законодавство: два можливі статуси для русинів
Статус корінного народу (Закон № 1616-IX від 01.07.2021)
Критерії (ст. 1):
- сформувалися на території України;
- становлять етнічну меншість у її складі;
- не мають власного державного утворення за межами України;
- мають самобутню мову, культуру, традиційні органи самоврядування;
- самоусвідомлюють себе окремим корінним народом.
Карпаторусини відповідають усім п’яти критеріям, адже:
- їхня етнічна територія — історична Підкарпатська Русь (нині Закарпаття);
- окремої «Русинської держави» не існує (Словаччина, Польща, Угорщина визнають русинів меншиною, а не титульною нацією);
- мова визнана Європейською хартією регіональних мов.
Статус національної меншини (Закон № 2827-IX від 13.12.2022)
Дозволяє створювати культурні центри, ЗМІ, навчальні заклади рідною мовою в місцях компактного проживання. Русини вже частково користуються ним на підставі регіональних рішень, але загальнодержавне визнання значно розширить можливості.
Покроковий план легалізації статусу корінного народу
- Створення єдиного представницького органу, реєстрація всеукраїнської громадської організації або об’єднання існуючих (наприклад, на базі Ради Підкарпатських Русинів). Аналог — Меджліс кримськотатарського народу.
- Підготовка науково-обґрунтованого досьє. Необхідні документи:
- історичні дослідження (праці І. Попа, П. Р. Магочі, М. Мушинки, М. Алмашія);
- лінгвістичні висновки про самостійність русинської мови (граматики 1999, 2005, 2016 рр.);
- соціологічні опитування про самоідентифікацію (дослідження УжНУ 2017–2023 рр. показують 50–80 % русинів вважають себе окремим народом).
- Подання до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) Згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ № 936 від 24.08.2022, заяву подає представницький орган разом із пакетом доказів.
- Розгляд Верховною Радою України ДЕСС готує висновок → подає до парламенту → ВРУ ухвалює постанову про включення до Переліку корінних народів.
- Одночасне або паралельне визнання національною меншиною Подача заяви до Мін’юсту або ДЕСС за новим законом № 2827-IX (процедура спрощена, не потребує рішення ВРУ).
Переваги офіційного статусу корінного народу
- право на створення дорадчих органів при органах влади Закарпаття;
- гарантоване бюджетне фінансування культурних програм;
- можливість введення русинської мови як предмета або мови навчання в школах;
- захист від примусової асиміляції (ст. 5 Закону № 1616-IX);
- доступ до міжнародних фондів ООН, Ради Європи, ЄС для корінних народів.
Потенційні виклики та як їх подолати
- Політична чутливість теми. Рішення: акцентувати проукраїнську позицію русинських організацій після 24.02.2022 (багато лідерів публічно засудили агресію РФ).
- Відсутність прецеденту в материковій Україні. Рішення: посилатися на те, що закон № 1616-IX не обмежує територію (Крим згадується лише в економічних статтях).
- Опір частини місцевих еліт. Рішення: широка інформаційна кампанія, залучення науковців, підтримка УГКЦ та греко-католиків (історично русинська церква) тощо.
Міжнародний досвід, корисний для русинів
- Саамський парламент у Фінляндії, Норвегії, Швеції;
- автономія німецької меншини в Південному Тіролі (Італія);
- визнання лужицьких сорбів корінним народом у Німеччині.
Усі ці приклади показують: визнання статусу не загрожує територіальній цілісності, а навпаки — зміцнює державу.
Висновок та заклик до дії
Узаконити карпаторусинів як корінний народ та національну меншину цілком можливо вже у 2026–2027 роках за чинним законодавством. Для цього потрібна лише консолідована позиція русинських організацій, якісна наукова база та політична воля.
Якщо ви представник русинської громади або просто небайдужа людина — починайте діяти вже сьогодні:
- об’єднуйтесь в єдину всеукраїнську структуру;
- замовляйте нові соціологічні та етнографічні дослідження;
- готуйте заяву до ДЕСС.
Україна сильна своєю різноманітністю. Час офіційно закріпити місце карпаторусинів Закарпаття в цій різноманітності.
Степан Сікора
