Який статус мали русини в Підкарпатській Русі, яка була частиною Першої Чехословацької республіки (1919-1939)?

У 1919–1939 роках, коли територія сучасного Закарпаття мала офіційну назву Підкарпатська Русь (чеськ. Podkarpatská Rus, словац. Podkarpatská Rus) і була автономною частиною Першої Чехословацької республіки, русини (тодішня самоназва — русини, руснаки, угрорусини) мали наступний юридичний і фактичний статус:

1. Титульний (державотвірний) народ автономії

У всіх офіційних документах Чехословаччини Підкарпатська Русь визначалася як територія з переважно русинським населенням.
Сен-Жерменський мирний договір 1919 року (статті 10–13) та Конституція Чехословаччини 1920 року (§ 3) прямо вказували, що Підкарпатська Русь приєднується до Чехословаччини як автономна територія русинського народу на південь від Карпат.
Уряд Чехословаччини офіційно визнавав русинів окремим східнослов’янським народом (не українцями й не росіянами).

2. Офіційна назва народу в документах республіки

У переписі населення 1921 року — «rusínská národnost» (русинська національність): 372 884 особи (62 % населення краю).
У переписі 1930 року — «ruská národnost» або «rusínská» (через політичний тиск українофілів і русофілів кількість зменшилась до 113 083 «rusínská» + 346 995 «ruská», але держава продовжувала визнавати обидві як варіанти однієї русинської ідентичності).

3. Державна мова автономії

З 1919 року русинська мова (в її місцевих говірках) була визнана офіційною мовою Підкарпатської Русі поряд з чеською.
У 1920–1938 роках у державних школах, судах, адміністрації використовувалися три літературні варіанти:
- традиційна русинська (на основі народних говорів з елементами церковнослов’янської);
- російська (русофіли);
- українська (українофіли).
Закон від 28 грудня 1920 року № 3 Sb. визначав, що мова русинів Підкарпатської Русі є державною мовою краю.

4. Політичне представництво

Русини мали гарантовані місця в парламенті Чехословаччини (у 1925–1935 роках — до 9 депутатів і 3 сенаторів від русинських партій).
- У 1938–1939 роках (період повної автономії) уряд Підкарпатської Русі складався виключно з русинів (прем’єри Августин Волошин, Андрій Бродій, Юлп Юліан Ревай). Правда, необхідно уточнення: під впливом галицьких емігрантів, які теж входили в автономний Уряд Августина Волошина, почалась поступова переорієнтація на українофільський напрямок та утворення 16 жовтня 1939 року одноденної самостійної держави Карпатська Україна. Але це тема окремої розмови.

5. Офіційні символи (затверджені урядом Чехословаччини)

Прапор: синьо-жовтий з червоним ведмедем (затверджено 1920, підтверджено 1938). Але це прапор так і не став офіційним прапором Підкарпатської Русі.
Герб: синій щит із золотим ведмедем і сімома срібними смугами (символ семи річок Підкарпатської Русі). Офіційний герб Підкарпатської Русі, який до сьогоднішнього дня є гербом всіх русинів світу, а також з 1990 року гербом Закарпатської області
Гімн: «Підкарпатські русини, оставте глибокий сон…» (затверджено 1919).

Підсумок

У 1919–1939 роках русини в Підкарпатській Русі мали статус:

титульного, державотвірного народу автономного краю;
з гарантованою автономією, власною мовою в державному вжитку, символікою та політичним представництвом;
офіційно визнані Чехословаччиною як окремий східнослов’янський народ (не частина українського чи російського).

Це був найвищий рівень юридичного визнання русинів в історії XX століття до сьогодні.

Степан Сікора