Обшуки, вороги і відставка Андрія Єрмака. Чому Зеленський здав свого главу ОП
Заперечення, гнів, торг, прийняття відставки Єрмака. Саме так коротко можна описати майже тритижневий марафон подій довкола екскерівника президентського Офісу.
Персони, яка за майже 6 років, здавалося, стала настільки масивною, що посунути її самотужки не наважувався навіть президент.
Про те, що голова Офісу президента Володимира Зеленського Андрій Єрмак може стати наступним фігурантом операції “Мідас,” першою повідомила “Українська правда” – ще 12-го листопада.
Тоді, на третій день після оприлюднення “плівок Міндіча”, навряд хтось міг бодай уявити, що вже за два тижні НАБУ і САП прориватимуться в урядовий квартал для того, щоб провести невідкладні слідчі дії в місці проживання не першої, але й не другої за впливовістю людини в країні.
Останнім, хто б хотів у це вірити, був президент України.
Але о 6 ранку 28 листопада зі сторони вулиці Шовковичної до блокпосту в урядовий квартал під’їхали три автівки з антикорупціонерами, не вірити у реальність яких було вже неможливо. Президенту, главі його Офісу та системі влади загалом треба було швидко ухвалювати якісь рішення і шукати шлях, як і з ким рухатись далі, щоб уникнути колапсу.
Як Зеленський вирішив звільнити главу ОПУ, як це сприйняли ключові силовики та що писали в секретний “революційний” чат високопосадовці, які об’єднались, щоб усунути Єрмака з влади, дізналась “Українська правда”.
Перші обшуки у Єрмака
Андрій Єрмак, мабуть, і не знає, що врятувати його від перших гучних обшуків, могли не керівники силових органів, яким він писав із проханням про допомогу, а один військовий на блокпосту в урядовий кварталі.
Коли зо десять людей із НАБУ, САП і понятих підійшли до бетонних блоків на Шовковичній, то на них чекали непередбачені труднощі.
Виявилось, що посвідчень правоохоронців і ухвали суду від 21 листопада недостатньо для того, щоб пройти повз табличку “Заборонена зона. Проїзд (прохід) заборонено (закрито)”. Старший блокпосту, озброєний автоматом, почав комусь дзвонити й став на шляху правоохоронців.
“Ми пропонуємо комусь із вас просто нас супроводжувати і все”, – сказав детектив НАБУ.
Натомість старший блокпосту продовжував наполягати, що скоро має підійти представник департаменту оперативного забезпечення охорони і питання з проходом на територію урядового кварталу буде вирішене.
“Ви затягуєте час. Слідча дія – це невідкладна дія. Давайте, будь ласка, хтось із вас нас супроводить,” – продовжували наполягати НАБУшники.
“Я розумію, але у мене є процедура”, – вже напівкриком відповідав охоронець урядового спокою.
“Є закон – це і є основна процедура. У мене є підстави вважати, що зараз можуть знищуватись документи, які можуть бути доказами”, – не менш голосно резюмували антикорупціонери і, розпочавши документування слідчої дії на камеру, зайшли в урядовий квартал. Попри незгоду старшого блокпосту і його автомат, який від початку діалогу той перевішив з-за спини на плече.
Далі журналіст УП став свідком декількох напружених телефонних розмов керівника блокпосту. З контексту можна було припустити, що це були пояснення керівництву, і з того боку слухавки люди були не в захваті від почутого.
За інформацією джерел “Української правди” у правоохоронних органах, обшуки відбувались лише за місцем проживання Єрмака неподалік ОП, в його кабінет керівника Офісу президента на другому поверсі на Банковій правоохоронці вирішили не заходити.
Попри це НАБУ і САП вдалося вилучити два ноутбуки і декілька телефонів, вміст яких, як стверджують співрозмовники в антикорупційних органах, почали вивчати в той самий день.
Приблизно о 2 годині дня антикорупціонери залишили урядовий квартал. Однак знімальній групі УП вдалося помітити, що звідти раніше виїхали і керівники НАБУ та САП. Тоді ж стало зрозуміло, що Андрій Єрмак того дня залишився без підозри.
Той факт, що ухвала на обшуки у голови ОП датована 21 листопада, може слугувати підтвердженням інформації, що у президента Зеленського були не лише дані про можливі питання до його найближчого помічника, але мінімум тиждень, щоб позбутися його до початку слідчих дій.
Попри чергову дискредитаційну кампанію про зрив перемовин і незамінність керівника президентської канцелярії, яку розгорнув Офіс президента, видно, в НАБУ і САП ухвалили рішення бити саме по корупції, а не по державі під час повномасштабного вторгнення.
“Підозра йому – справа часу,” – переконують наразі джерела “Української правди” у правоохоронних колах.
І, видно, Андрій Єрмак вирішив не гаяти цього часу. Поміж двох опцій: залишити країну або сховатися від кримінальної справи за мобілізацією – він обрав другу.
Останні години Єрмака на посаді
Поки за місцем проживання на той момент ще голови ОП на Шовковичній слідчі НАБУ та прокурори САП проводили обшуки, на його робочому місці, в центрі ухвалення рішень, йшла складна робота з політичної переоцінки.
Операція “Мідас”, задумана як демонстрація інституційної незалежності під час війни, в реальності оголила інший вимір: удар по фігурі, що уособлює центр владної вертикалі, неминуче стає випробуванням і для самого президента.
О 9 ранку до Офісу президента прибули віцепрем’єр Михайло Федоров, голова СБУ Василь Малюк, директор Національного антикорупційного бюро Семен Кривонос і керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко.
До речі, поява на зустрічі Малюка не випадкова. Як вдалося з’ясувати УП, Єрмак весь минулий тиждень до звільнення намагався добитися відставки глави СБУ, бо той буцімто “прогледів” операцію “Мідас” і не захистив його.
Президент Зеленський зустрів гостей у настрої людини, яка раптом усвідомила, що битви одночасно на двох фронтах – зовнішньому та внутрішньому – загрожують не окремим політичним фігурам, а самій керованості країни.
За свідченнями джерел “Української правди”, це була щонайменше третя подібна зустріч за останні два тижні з початку “Міндічгейту”. Але цього разу керівників антикорупційної вертикалі в якості перемовників супроводжували ще й Малюк та Федоров.
Обговорення точилося навколо дилеми, яку ще більше загострюють контрасти війни: боротьба з корупцією повинна бути безкомпромісною, але вона не має руйнувати дипломатичні можливості, які спираються на видимість керованості.
Тому у Зеленського хотіли знайти варіант, за якого активна фаза обшуків, спрямованих проти керівника ОП, не була б прочитана міжнародними партнерами як сигнал хаосу, що, своєю чергою, підважує крихкий баланс діалогу про мир.
Президент слухав аргументи без звичної політичної броні й дедалі більше схилявся до очевидного: держава не має підпорядковуватись персональній точці опори, яка, увібравши надмір впливу, втратила зв’язок з реальністю.
До висновку, що Єрмак має бути звільнений, приводили і сигнали зсередини владної команди. Джерела УП стверджують, що подібну позицію доносили протягом останніх двох тижнів кілька ключових фігур: технократ Михайло Федоров, спікер Ради Руслан Стефанчук, міністр оборони Денис Шмигаль та й навіть колись людина Єрмака Олег Татаров, якому Алі Баба (одне з кодових імен Єрмака) також “нарізав задачі” щодо антикорупціонерів.
Минулого тижня президент ніби почув їхні аргументи, але останньої миті все знову змінилося. Єрмак навіть очолив делегацію для перемовин з американськими партнерами у Швейцарії.
Після години дискусії в кабінеті Зеленського керівники НАБУ і САП поїхали з урядового кварталу, не оголосивши підозру главі ОП. А президент взяв паузу на обдумування ситуації.
Зв’язку із самим Єрмаком на той момент не було.
Врешті, через кілька годин, президент таки ухвалив остаточне рішення звільнити Єрмака. Глава держави покликав Михайла Федорова, щоб той допоміг готувати відеозвернення до народу, в якому мали оголосити про відставку керівника ОП.
“Переважило, що цього не уникнути. І що це підтримують суцільно всі – від нардепів, силовиків, суспільства до ключових міжнародних партнерів. Що це державницьке, необхідне країні рішення для перезавантаження багатьох ключових інституцій та критичних процесів у країні”, – розповідає не під запис один з учасників цих процесів.
З ним могли б погодитись і американські партнери. Як відомо УП, останні пів року американці безрезультатно намагалися натякнути Зеленському на зміну Єрмака на позиції ключового перемовника.
В хід ішли і публічні інструменти, і різкі анонімні коментарі для західних ЗМІ, як то у великому аналітичному матеріалі в Politico, і навіть непублічні пошуки альтернативних каналів комунікації з Україною, як-от, наприклад, по лінії керівника ГУР Кирила Буданова.
Перші дні влади без Єрмака
“Ніщо так не тішить на суботніх фотографіях з кабінету президента, як пустий стілець праворуч від нього”.
Повідомлення такого змісту написав один із топових посадовців держави, коментуючи наради на четвертому поверсі Офісу президента без Андрія Єрмака.
От тільки цікавому читачеві годі буде знайти цей коментар в мережі. Написаний він був у таємному “революційному” чаті. В ньому чинні впливові члени владної команди, ризикуючи, що їх таки викриє всесильний глава ОП, координували свої дії, щоб усунути Єрмака з посади.
Повного кола учасників цього таємного “ревкому” УП наразі встановити ще не вдалося. Але з абсолютною впевненістю можна сказати, що йдеться про найвищу ланку державного управління.
“Відставка Єрмака була вже неминучою реальністю. Просто він об’єднав проти себе всіх,” – пояснює в розмові з УП один із “революціонерів”, наводячи непрямий доказ. Жартує, мовляв, допис про “пустий стілець біля президента” зібрав найбільше лайків за час існування їхнього чатика.
Зрозуміло, що в цих словах є частка несерйозного дотепу, однак є в них дещо страшенно символічне.
Весь час перебування на посаді глави ОП в Андрія Єрмака була сфокусованість, щоб не казати зацикленість, на тому, щоб призначати “своїх” людей на якнайбільшу кількість посад. Останній склад Кабміну чи майже будь-які важливі кадрові ротації останніх років це чудово ілюструють.
За матеріалами: Роман Романюк, Севгіль Мусаєва, Михайло Ткач, УП
