Карпаторусини: невизнаний корінний народ Закарпаття, яка захищає свою ідентичність і Карпати
Хто такі карпаторусини: коротка історична довідка
Карпаторусини (самоназва — русини, руснаки) — один із корінних народів Карпатського регіону, що сформувався на території сучасного Закарпаття, Прикарпаття, південно-східної Польщі, Словаччини та Воєводини (Сербія). За різними оцінками, у світі проживає від 800 тисяч до 1,2 мільйона русинів, з яких близько 200–300 тисяч — в Україні, переважно на Закарпатті.
Русинська ідентичність сягає часів Великої Моравії (першої держави західних слов’ян) та пізнішого перебування під владою Угорського королівства, Австро-Угорщини, Чехословаччини. У 1919–1939 роках існувала автономна Підкарпатська Русь у складі Чехословаччини, в якій в переважній більшості шкіл викладання вилось русинською мовою
Після Другої світової війни Підкарпатська Русь, як Закарпатська область увійшло до УРСР, а русинів офіційно записували українцями. З 1991 року рух за культурне відродження та визнання русинів як окремої національної меншини активізувався. Наразі русинська меншина офіційно визнана в Словаччині, Польщі, Угорщині, Сербії, Хорватії, Чехії та навіть у США (штат Пенсільванія), але не в Україні.
Карпаторусинська мова — жива спадщина Карпат
Карпаторусинська мова (русиньскый язык) — окрема східнослов’янська мова зі своєю граматикою, лексикою та кількома діалектами. Вона має власний ISO-код (rue) в ООН і кодифікована в кількох варіантах в Словаччині, Сербії, Хорватії.
В Україні карпаторусинська мова не має статусу регіональної, хоча в селах Закарпаття спілкується більшість населення. Збереглися фольклорні колективи, фестивалі (наприклад, «Червена Ружа», «Наохтема в рокаши»), видаються книги, часописи, наприклад «Отцюзнина», на обласному телебаченні виходить уже багато років передача «Русинська родина»
Культура русинів: традиції, які вражають світ
Русинська культура — це унікальне поєднання східно- та західнослов’янських елементів:
- Відомі колядки та щедрівки, записані ще в XIX ст.
- Традиційні музичні інструменти: цимбали, трембіти тощо
- Вишивка з характерними геометричними орнаментами
- Народні танці: «Аркан», «Коло мія», «Гуцулка» тощо
- Свято «Руснацький Великдень» з писанками особливого стилю
Щороку в Закарпатті проходить Міжнародний фестиваль «Карпатський простір», де русини демонструють свою культуру разом з угорцями, румунами, словаками та ромами, а також русинські культурні фестивалі «Червена Ружа», «Наохтема в рокаши» тощо.
Ґабріелла Дерепа — голос невизнаної меншини на форумі ООН
У листопаді 2025 року в Цюриху на щорічному Форумі ООН з питань меншин (UN Forum on Minority Issues) виступила закарпатська активістка Ґабріелла Дерепа. Її промова русинською мовою набрала понад 8,9 тисяч переглядів і стала першим за багато років зверненням представника карпаторусинів на такому високому міжнародному рівні.
У своїй промові Ґабріелла Дерепа підкреслила:
- Закарпаття після 2022 року стало притулком для десятків тисяч переселенців і отримало економічний поштовх
- Водночас з’явилася загроза неконтрольованого розвитку, який знищує природу та витісняє місцевих жителів
- Угорська та румунська громади Закарпаття отримали увагу ЄС та ООН, а карпаторусини — ні
- Відсутність офіційного визнання створює вакуум, яким користуються проросійські сепаратисти
Активістка закликала до офіційного визнання карпаторусинської меншини в Україні та до співпраці між русинськими організаціями й державою.
Оригінальне відео виступу доступне за посиланням: https://www.facebook.com/reel/880260681227021/
Чому визнання русинів — це питання національної безпеки України
Ґабріелла Дерепа прямо зазначила: відсутність легітимного представництва та офіційного статусу створює простір для маніпуляцій з боку проросійських груп. Історія знає приклади, коли російські спецслужби використовували русинську тему (згадаймо сепаратиста та російського агента Петра Гецка чи діяльність Дмитра Сидора до 2014 року).
Визнання русинів як національної меншини, навпаки, дало б змогу:
- Інтегрувати громадські русинські організації в офіційний діалог з державою
- Зменшити ризик зовнішнього втручання
- Зберегти унікальну культуру в межах української держави
Країни ЄС (Словаччина, Польща, Угорщина) давно визнали русинів, і це не послабило, а зміцнило їхню лояльність до держави.
Екологічна позиція русинів: захист полонин — захист ідентичності
Русинські громади традиційно живуть у гірських селах, де природне середовище — це не лише краса, а й основа існування. Будівництво великих вітрових електростанцій на полонинах Боржава, Руна, Свидовець, Красна викликає занепокоєння саме серед місцевих русинів.
Ґабріелла Дерепа у промові наголосила: розвиток, що керується лише прибутком, відсуває місцевих жителів на узбіччя. Компанії привозять дешеву робочу силу, а громади втрачають доступ до власних земель і ресурсів.
Збереження полонин — це не лише екологічне, а й культурне питання для русинів. Саме на полонинах століттями випасали овець, збирали ягоди, відзначали та проводили традиційні свята.
Реакція Олени Мудрої: чому критика промови виглядає некоректною
Відома закарпатська екологічна активістка Олена Мудра різко розкритикувала виступ Ґабріелли Дерепи, назвавши його проявом «політичного русинства» та «російської агентури». Проте така реакція виглядає поспішною з кількох причин:
- У промові Ґабріелли Дерепи немає жодного проросійського месенджа — навпаки, вона критикує проросійських сепаратистів
- Активістка чітко позиціює себе як громадянку України та представницю бездержавного народу Карпат
- Тема захисту природи в промові повністю збігається з позицією самої Олени Мудрої
Ймовірно, негативна реакція пов’язана з недостатньою обізнаністю про сучасний русинський рух, який після 2014 року дистанціювався від проросійських лідерів і чітко підтримує територіальну цілісність України.
Що буде далі: перспективи визнання русинів в Україні
Наразі в Україні зареєстровано понад 10 тисяч осіб, які вказали в переписі 2001 року національність «русин». Реальна кількість значно більша. У 2025–2026 роках можливе проведення нового перепису населення, де питання національності знову стане актуальним.
Європейський парламент та Рада Європи неодноразово рекомендували Україні визнати русинів як окрему національну меншину. Після війни це питання, найімовірніше, повернеться на порядок денний — особливо в контексті євроінтеграції.
Висновок: час почути голос корінного народу Карпат
Карпаторусини — невід’ємна частина багатонаціонального Закарпаття та України загалом. Їхня мова, культура й традиції збагатили українську спадщину. Виступ Ґабріелли Дерепи на форумі ООН став важливим сигналом: громада хоче бути почутою всередині країни, а не шукати захисту за її межами.
Визнання русинів як національної меншини, підтримка їхньої культури та залучення до діалогу про розвиток регіону — це не загроза, а можливість для України показати справжню толерантність і демократію. А захист Карпатських полонин — це спільна справа всіх, хто любить цей унікальний край.
Русинська ідентичність не суперечить українській державності. Навпаки — вона її зміцнює.
Степан Сікора
Додатки.
Виступ Ґабріелли Дерепи на форумі ООН
Шановны делегаты,
Моє імя Ґабріелла Дерепа, і я говорю до вас як Карпаторусинка з україньского Закарпаття, представляючі бездержавный народ Карпатськых гір.
По російскій інвазії в 2022 році, Закарпатя як найбезпечніший рэгіон Україны стало притулком для тысячов людей, што втікали перед войнов. Їх приход приніс бізнесы і інвестиції, створяючы надію на економічну обнову.
Но пришла і нова небезпека: розвиток веденый лиш прибытком, котрый відсуває місцевых закарпатців на бук. Фірмы, што не знають нашой земли, ввозят дешеву робочу силу і просувают великы енергетичны проєкты без охраны природы, котра уж і так потерпіла многы природны катастрофы.
Хоть Закарпатя є наймультікультурніший рэгіон Україны, його меншыны часто стрічают ся зі стиґматизаційов, формованов геополітіков. Мадярскы і румуньскы громады зуміли охоронити свої языковы права. Їх школьны інстітуції недавно навідали представителі ЄС і ООН – некоторы з них суть і ту днес.
Але єдна громада хыбіла на тых дискусіях: Карпаторусины. Мы остаємо ся невизнані в Україні.
Та тишина з боку як державных властей, так і міжнародной спільноты творить вакуум, котрый зловживає мала, але голосна ґрупа сепаратістів звязаных з Російов. Вони користают то, же нема ані признаня, ані легітімного представництва.
Але то мож рішити.
Шановны делегаты, на різницю од многых, што сидят в цій залї, я не є професійний політик, але хотіла бы ужыти цю сцену і цю можливість і поважно попросити офіційне признаня карпаторусинської меншыны в Україні, правдиву співпрацу між русиньскыма громадськыми орґанізаціями і державныма інстітуціями, і экономічный розвиток, котрый дозволить місцевым громадам розвивати ся поряд з новоприйшлыма, а не быти витісненым.
Дякую.
В перекладі на українську мову:
Шановні делегати!
Мене звати Ґабріелла Дерепа. Я звертаюся до вас як карпаторусинка з українського Закарпаття, представляючи бездержавний народ Карпатських гір.
Після російського вторгнення 2022 року Закарпаття, як найбезпечніший регіон України, стало притулком для десятків тисяч людей, які тікали від війни. Прихід цих людей приніс нові бізнеси та інвестиції, давши надію на економічне відродження регіону.
Однак разом із можливостями з’явилася й нова загроза: розвиток, що керується винятково прибутком і відсуває місцевих закарпатців на узбіччя. Компанії, які не знають нашої землі, завозять дешеву робочу силу та просувають великі енергетичні проєкти без належного захисту природи, яка вже й так сильно постраждала від численних стихійних лих.
Хоча Закарпаття є наймультикультурнішим регіоном України, його меншини часто стикаються зі стигматизацією, сформованою геополітичними обставинами. Угорська та румунська громади змогли відстояти свої мовні права. Їхні школи нещодавно відвідували представники Європейського Союзу та ООН — деякі з них, до речі, присутні сьогодні в цій залі.
Але одна громада залишилася поза цими дискусіями — карпаторусинська. Ми досі залишаємося невизнаними в Україні.
Ця мовчанка як з боку державних органів влади, так і з боку міжнародної спільноти створює вакуум, яким зловживає невелика, але гучна група сепаратистів, пов’язаних із Росією. Вони використовують те, що немає ні визнання, ні легітимного представництва.
Але це можна виправити.
Шановні делегати, на відміну від багатьох, хто сидить у цій залі, я не є професійною політикинею. Проте я хочу скористатися цією сценою та цією можливістю, щоб серйозно й поважно попросити:
- офіційного визнання карпаторусинської меншини в Україні,
- справжньої співпраці між русинськими громадськими організаціями та державними інституціями,
- такого економічного розвитку, який дозволить місцевим громадам розвиватися пліч-о-пліч із новоприбулими, а не бути витісненими ними.
Дякую вам.
