Міндічгейт: як суспільство губиться в пріоритетах і ігнорує реальні загрози
У сучасній Україні скандали у сфері медицини часто перетворюються на справжні бурі в соціальних мережах. Одним із яскравих прикладів став так званий Міндічгейт – корупційний скандал у Міністерстві оборони щодо закупівель, який швидко переріс у моральну паніку. Як зазначила журналістка Тетяна Трощинська у своїй колонці на Главком, суспільство легко провокується на емоційні реакції, замість того щоб фокусуватися на системних проблемах. Цей випадок ідеально ілюструє, як ми губимося в пріоритетах, реагуючи на окремі корупційні схеми, але ігноруючи глибші загрози, такі як російські впливи чи систематичні напади на медичну систему.
Що таке Міндічгейт і чому він став символом емоційної паніки
Термін Міндічгейт (або “Міндічхейт”) виник навколо розслідувань НАБУ щодо корупційних схем у Міністерстві оборони та суміжних структурах, де фігурували величезні суми – до 100 млн доларів, частина з яких нібито переправлялася до Росії. Як пише Тетяна Трощинська, цей скандал став “репетицією політичного процесу” з високим градусом емоцій, посиленим війною. Суспільство циклічно проходить шлях: “обрали – зненавиділи – знесли”, не роблячи глибоких висновків.
Критика справедлива: корупція в оборонці під час війни – це злочин. Але проблема в тому, що фокус зміщується на суми та прізвища, ігноруючи ключове – російський слід. Гроші йшли не просто в кишені, а до ворога, через членів РНБОУ. Це вже не просто корупція, а державна зрада. Реакція влади була слабкою: відсутність швидкої комунікації від президента, брак політичної відповідальності оточення. Замість системних змін – відставки та обіцянки вироків.
Суспільна реакція: чому ми реагуємо на дрібниці, а не на системні загрози
Трощинська слушно зазначає: нас легко спровокувати. Міндічгейт викликав хвилю хейту в соцмережах, але подібні мережі колабораціонізму ігноруються. Наприклад, розслідування “Схем” про російське фінансування українських адвокатів через “центри правозахисту” – для уникнення мобілізації, збору “воєнних злочинів ЗСУ” та допомоги зрадникам – пройшло майже непоміченим.
Ще один шокуючий факт: кожен шостий російський полонений – українець з окупованих територій (понад 46 тисяч мобілізованих). Це “мала мережа Міндічів”, але суспільство не обурюється так само. Чому? Бо ми підміняємо системну роботу паніками. Толеруємо подвійні стандарти: “своїм – все, чужим – закон”. Це призводить до втрати пріоритетів, де емоційний хейт заміняє конструктивний запит на компетентність і громадянську свідомість.
Реальні атаки на медичну систему: від російських бомб до внутрішнього хейту
Поки суспільство хейтил Міндічгейт, реальна медицина страждає від системних атак. За даними Physicians for Human Rights, з початку повномасштабного вторгнення зафіксовано понад 1762 напади на медичні об’єкти, працівників та інфраструктуру. Росія цілеспрямовано бомбардує лікарні, дитячі клініки, “швидкі”. Медиків викрадають, катують, вбивають.
ВООЗ фіксує тисячі інцидентів: лікарні залишаються без світла через удари по енергетиці, хірурги оперують при ліхтариках. Це не випадковість – це тактика війни, подібна до сирійської, де Росія вже знищувала медицину. В Україні напади на медиків зросли у 2024-2025 роках, досягаючи “нового рівня жаху” за глобальними звітами Safeguarding Health in Conflict Coalition.
А внутрішній фронт? Хейт проти лікарів в соцмережах. Скандали типу фейкових записів у Helsi чи обвинувачень у “неправильному лікуванні” призводять до хвиль ненависті. Лікарі стають мішенню за будь-яку помилку, посилену війною стресом. Це демотивує професію: хто захоче працювати під постійним тиском хейту та бомб?
Чому антикорупційна система працює, а ми її ігноруємо
Позитивний висновок з Міндічгейту: антикорупційні органи після Революції Гідності здатні розкривати схеми. Зміцнення інституцій – надійніше, ніж “вішати на стовпах”. Але суспільство воліє істерики, а не підтримку НАБУ, САП, ВАКС.
Російські мережі не зникли: методи Курченка працюють з “новими обличчями”. Замість фокусу на цьому – хейт до окремих фігур. Влада ж уникає відповідальності: немає швидких пресконференцій, як у 2019-му.
Висновки: час змінити пріоритети
Міндічгейт – дзеркало нашого суспільства: нетерпляче, емоційне, губиться в паніках. Ми мусимо вимагати не хейту, а системних змін: посилення відповідальності за зраду з російським слідом, захисту медиків (законопроєкти про напади на лікарів), підтримки антикорупційних органів.
Інакше циклі “зненавиділи – знесли” триватимуть, а реальні загрози – російські атаки на лікарні, колабораціонізм, корупція з ворогом – залишаться без уваги. Час перейти від емоційного хейту до конструктивної свідомості. Бо війна вимагає не панік, а пріоритетів: єдність, компетентність, захист тих, хто рятує життя.
Джерела:
колонка Тетяни Трощинської на Главком
розслідування “Схем” та інші публікації 2024-2025 років.
