Влада Роберта Фіцо зіткнулася з надзвичайно сильним супротивником (коментар Петра Барди)
Революція крейдою ріже по живому.
Два роки папалашізму, особистої корисливості, гніву, агресії та помсти — ось найвиразніші риси уряду Роберта Фіцо. Саме вони породили силу, яка нині ненасильницьки, мирно, розумно і навіть з гумором заявляє йому: ми хочемо брати відповідальність за свою державу.
Два роки поспіль режим Фіцо грубо атакує поліцейських, слідчих, прокурорів, суддів, журналістів, неурядові організації, ЛГБТІ-спільноту, демократів, ЄС, НАТО, опозицію, членів родини лідера PS Міхала Шимечки, лікарів, підприємців, перукарів, садівників, працівників гастрономії, акторів і актрис…
Фіцо перед студентами в Попраді цинічно поширював брехню про нібито «масове» винищення проросійських громадян в Україні — і водночас свідомо замовчував, як усе було насправді.
Він намагається залякати будь-кого, хто нагадує йому про демократію, свободи та верховенство права, використовуючи методи, що пахнуть новітніми тираніями. Того, хто не боїться сказати йому в обличчя: ти не абсолютний монарх і не генеральний секретар компартії — хоч, судячи з усього, про таку посаду він мріяв у минулому. І мріє досі.
Він хоче тримати всю владу у своїх руках. Вирішувати за Словаччину, за наші життя. Так само, як його комуністичні шефи до листопада 1989-го.
Ніжну революцію він називає «комуністичним путчем». Користується словником неонацистів, які про Словацьке національне повстання говорять як про «більшовицький путч».
Власне його хамство й злочинна політика розбудили силу, що спала десятиліттями. Вперше з 1989 року ми знову відчуваємо, як до слова стає студентство — рушійна сила подій, що завершилися Ніжною революцією та переходом від тоталітаризму до демократичного ладу.
Молодь відчуває: у державі діються погані речі. А головним винуватцем вважає прем’єр-міністра, який, керований різними демонами, готовий посилати словацьких громадян — власних дітей — воювати й помирати в Україну.
Цьогорічний 17 листопада, через 36 років, знову належить студентам. Вони стають важливими дійовими особами історії своєї країни.
І гордо заявляють про свою відповідальність за Словацьку Республіку.
