Вітряки на Закарпатті: Лобістський скандал чи зелена ілюзія? Критичний огляд проєкту
Уявіть мальовничі полонини Закарпаття, де гуцульські традиції переплітаються з шепотом вітру в кронах смерек. Але цей спокійний ландшафт нині опинився під загрозою: плани будівництва десятків вітряків на високогір’ях Карпат викликають жваві дискусії. З одного боку, прихильники обіцяють “зелену революцію” та мільйони для місцевих бюджетів. З іншого – екологи, активісти та навіть народні депутати попереджають про непоправну шкоду природі та сумнівну економічну користь.
У цій статті ми розберемо, чому вітряки на Закарпатті стали символом конфлікту між амбіціями “зеленої” енергетики та реальними потребами регіону. Базуючись на інтерв’ю нардепа Олексія Кучеренка та аналізах з преси, ми логічно розберемо аргументи, спростуємо міфи та запропонуємо альтернативи.
Лобістський характер проєкту: Політика чи бізнес-інтереси?
Одним із ключових аспектів критики є підозри в лобіюванні конкретних інвесторів. Як зазначив у своєму ексклюзивному інтерв’ю Олексій Кучеренко, перший заступник голови комітету ВР з питань енергетики та ЖКП, поїздка парламентського комітету на Закарпаття у 2025 році мала “не системний характер і виглядала саме як підтримка одного конкретного проєкту, одного конкретного інвестора”. Це не просто слова: за даними розслідувань, за будівництвом стоять компанії на кшталт “Вітропарки України” та “Френдлі Віндтехнолоджі”, пов’язані з ексрегіоналом Максимом Єфімовим.
Критики стверджують, що проєкт просувається без прозорих тендерів, а парламентські правки – як-от №1 до закону про оцінку впливу на довкілля (ОВД) – дозволяють ігнорувати екологічні перевірки. У жовтні 2025 року Верховна Рада відхилила правку, яка заборонила б будівництво без ОВД, попри протести екологів. Це не випадковість: лобістські зусилля, за словами Кучеренка, витісняють професіоналів “аматорами й дилетантами”, які спекулюють на гаслах “зеленого переходу”. Аналогічні схеми спостерігалися з сонячною енергетикою у 2015–2016 роках, коли потужності перевищили потреби втричі через корупцію, змушуючи українців переплачувати за електроенергію.
Логічно запитати: якщо проєкт справді “зелений”, чому він уникає публічних дебатів? Замість цього – тиск на місцеві громади та дискредитація протестів як “політичних”. Це не сприяє довірі, а навпаки, підкреслює, що зелена енергетика Закарпаття може бути інструментом для швидкої окупності інвесторів, а не сталого розвитку.
Енергетична реальність: Профіцит чи дефіцит потужностей?
Прихильники стверджують, що вітряки на Закарпатті вирішать енергетичну кризу України, особливо після російських ударів по ТЕС. Але факти свідчать про зворотне. За даними Укренерго, регіон має профіцит електроенергії: наявні мережі не дозволяють передавати надлишок на схід країни. Кучеренко радить: “Потрібно офіційно звернутися до Укренерго й почути їхню оцінку потреби в додатковій генерації саме в цьому регіоні”.
Без модернізації мереж розподілена генерація створює ризики: надлишок вітрової енергії може призвести до збоїв, як в Іспанії та Португалії у 2024 році, де блекаути паралізували регіони через “надлишок сонячної й вітрової генерації”. На Закарпатті, з його складним рельєфом, це загрожує ще більшими проблемами. Експерти наголошують: для енергонезалежності потрібні не лише ВЕС, а й системи зберігання енергії та маневрові потужності.
Ба більше, електроенергія з вітряків йтиме на експорт за європейськими цінами – це чесно визнає Кучеренко: “Мета інвесторів – торгувати електроенергією за ринковими, європейськими цінами”. Само по собі не погано, але чому регіон не отримає прямих вигод? Обіцянки автономності громад – “повна маячня”, бо підключення до загальної мережі робить їх залежними від системи.
Екологічні загрози: Карпати під загрозою нищення
Найгостріша критика стосується довкілля. Карпати – зона підвищеної природоохоронної цінності, з унікальними екосистемами, орнітологічними маршрутами та джерелами прісної води. Будівництво 300 вітряків загрожує руйнуванням високогірних ландшафтів, ерозією ґрунтів та загибеллю птахів і кажанів. Екологи з DW попереджають: це не лише втрата біорізноманіття, а й удар по туризму, який приносить Закарпаттю мільярди.
Протести активістів у травні 2025 року біля Держекоінспекції Закарпаття підкреслили абсурд: ОВД для ВЕС на полонині Руна визнали “непотрібною”. Розслідування Gazeta.ua показує, як дороги та фундаменти “висушать” колодязі та річки, попри спростування від асоціацій – реальний вплив на підземні води недооцінений. Оксана Станкевич-Волосянчук, екологиня, стверджує: “Зелена енергія не може бути зеленою, якщо знищує природу”.
Степан Сікора
