Андрій Деркач: Агент ФСБ у серці української політики та корупційний скандал 2025

У листопаді 2025 року ім’я Андрія Деркача знову виринуло на поверхню українського інформаційного простору, на тлі одного з наймасштабніших корупційних скандалів в історії країни. Цей скандал, пов’язаний з відмиванням сотень мільйонів доларів через “Енергоатом”, не просто оголює системні проблеми в енергетичному секторі, а й підкреслює глибокі зв’язки української еліти з російськими спецслужбами. Деркач, якого США офіційно визнали агентом російської розвідки, продовжує впливати на події в Україні навіть після втечі до Москви. Ця стаття – критичний аналіз його кар’єри, логічно розкриваючи, як кадровий офіцер ФСБ роками маскувався під “свого” в українській політиці, і чому його “переїзд” до Ради Федерації РФ не порвав фінансові нитки з Києвом.

Скандал 2025 року, відомий як “Мідас”, виявив схему легалізації понад 100 мільйонів доларів, відмитих через офіс родини Деркача в центрі Києва. НАБУ та СБУ зафіксували, як кошти з державних контрактів “Енергоатому” спрямовувалися на фіктивні підрядні схеми, координовані наближеними до Деркача фігурантами, такими як Тимур Міндіч та Ігор Миронюк (“Рокет”). Це не випадковість: Деркач роками курував атомну галузь, починаючи з 2006 року, коли очолював “Енергоатом” і вів переговори з російським “Росатомом”. Логічно, що на тлі війни з РФ така “співпраця” перетворюється на прямий саботаж національної безпеки. Чому ж українська влада так довго ігнорувала очевидне? Розберемо послідовно.

Біографія Андрія Деркача: Від “помаранчевого” шарфа до російського сенатора

Андрій Леонідович Деркач народився 7 грудня 1967 року в родині високопосадовця. Його батько, Леонід Деркач, – ексголова СБУ (1996–2000), тісно пов’язаний з Леонідом Кучмою та російськими структурами. Ця “спадщина” стала ідеальним прикриттям для молодшого Деркача: навчання в Академії ФСБ у Москві сприймалося як “сімейна традиція”, а не як підготовка агента.

У 1990-х Деркач очолив медіахолдинг “Ера”, який відігравав ключову роль у Помаранчевій революції 2004 року. Згадуючи помаранчевий шарф на шиї Деркача, багато хто з націонал-демократів вважав його “своїм”. Але логіка тут проста: це була класична операція ФСБ з інфільтрації. Деркач входив до фракції соціалістів, які згодом зрадили Майдан, сформували коаліцію з Януковичем. Паралельно він лобіював інтереси Російської православної церкви та об’єднання “За Україну, Білорусь, Росію”.

Політична кар’єра Деркача злетіла у 2019 році: як мажоритарник від Сумщини, він увійшов до Верховної Ради IX скликання. Але це був пік маскування. За даними СБУ, Деркач керував агентурною мережею ГУ Генштабу РФ, спрямовану на захоплення України. У 2020 році його “перевели” – після санкцій США він втік до РФ, а у 2024-му отримав мандат сенатора від Астраханської області. Це не втеча зрадника, як у Януковича, а ротація кадрового офіцера. Послідовність подій чітка: від медіаагента до парламентського “смотрящого”, від “опозиціонера” до кремлівського сенатора.

Зв’язки Андрія Деркача з ФСБ: Від Академії до агентурної мережі

Критичний погляд на біографію Деркача розкриває системний характер його роботи на ФСБ. Навчання в Академії ФСБ – не випадковість, а базова підготовка. Батько, як голова СБУ, забезпечував “сімейні” канали зв’язку з російськими “колегами”, де велика частина керівництва сприймала чекістів як “рідних”. Це пояснює, чому Деркач роками уникав підозр: українські еліти жили в ілюзії, вважаючи його “аристократом з Сумщини”.

Логічно, що його діяльність еволюціонувала. У 2000-х – лобіювання проросійських наративів через “Еру”. У 2010-х – робота на Януковича, включаючи переговори з Росією щодо енергетики. А у 2019–2020 – координація дискредитації Порошенка та Байдена. За даними Мінфіну США, Деркач проводив кампанію втручання у вибори США 2020, зустрічаючись з Рудольфом Джуліані. Це не “самостійна ініціатива”, а завдання Центру: сіяти хаос у союзників України.

Послідовність очевидна: ФСБ використовує Деркача як “Штірліца” – агента, який “прогулюється рейхсканцелярією в будьонівці”, але лишається непоміченим. Навіть після підозри в держзраді від СБУ у 2022, його мережа діяла. У 2025 скандалі НАБУ зафіксувало, як його “смотрящі” – Галущенко, Миронюк – координували схеми.

Критика тут пряма: українські спецслужби провалили декомунізацію еліт, дозволяючи агентам впливати на ключові сектори.

“Плівки Деркача”: Втручання у вибори США та дискредитація України

Одним з найяскравіших епізодів став скандал з “плівками Деркача” у 2020 році. Ці записи, оприлюднені Деркачем, нібито компрометували Петра Порошенка та Джо Байдена, стверджуючи про “корупцію в Burisma”. Але логіка проста: це була операція ФСБ з дестабілізації Заходу. Мін’юст США звинуватив Деркача в змові з метою порушення санкцій, підтвердивши його роль у втручанні.

Критика влади Зеленського: чому “нова команда” ігнорувала попередження? Деркач не “замовник ФБР”, а виконавець ФСБ – це було очевидно з його біографії. Плівки посилили проросійські наративи, послабивши підтримку України. У 2022 його затримали за відмивання грошей, але він утік, лишивши мережу. Послідовність: від плівок до сенаторства – класичний сценарій “переведення” агента.

Роль Андрія Деркача у корупційному скандалі 2025: “Енергоатом” як троянський кінь

Скандал “Мідас” – кульмінація. НАБУ викрило схему відмивання 100 млн доларів через офіс Деркача в Києві. Фігуранти – Міндіч, Цукермани, Миронюк – координували “відкати” від підрядів “Енергоатому”. Деркач, як ексголова (2006), заклав основу: переговори з Кірієнком з “Росатому”, створення СП з РФ.

Логіка корупції: монополізація влади + недосвідченість = тотальна схема. Деркач – “неформальний господар Сумщини” – курував потоки, уникаючи НАБУ як “професіонал”. Критика: навіть після санкцій США у 2020, його вплив зберігся. У 2025 Галущенко (ексміністр) – “ставленик Деркача” – пішов у відставку, але шкода завдана: гроші з допомоги Заходу осідають у РФ.

Вплив Деркача на українську енергетику: Десятиліття саботажу

З 2006 Деркач контролював “Енергоатом” через “Укратомпром”. LIGA.net описує, як він вибудовував “модель смотрящого”: СП з РФ, фіктивні контракти. У 2019–2024 – через наближених, як Басов (“Тенор”), забезпечував “силове прикриття”.

Критика: енергетика – критична інфраструктура. Саботаж Деркача послаблює оборону, особливо під час війни. Послідовність: від переговорів 2006 до “Мідасу” 2025 – пряма лінія впливу ФСБ. X-дискусії підкреслюють: Деркач – “ключова фігура”, чий вплив трансформувався в схеми.

Час розірвати павутину російських агентів

Андрій Деркач – не “Джеймс Бонд”, а “Штірліц” у фарсі: агент, якого еліта вважала “своїм”. Скандал 2025 доводить: ігнорування біографії веде до катастрофи. Логічно: децентралізувати еліти, посилити СБУ, розслідувати всі зв’язки. Україна не може дозволити, щоб сенатори РФ керували “Енергоатомом”. Тільки критичний погляд і послідовні реформи врятують від тотальної корупції.

Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”