Міндіч: Діагноз хронічної хвороби української влади

Україна, як незалежна держава, пройшла через численні трансформації, але одна проблема залишається незмінною: система влади, яка нагадує виборну монархію, де президент, обраний всенародно, стає центром абсолютної влади. Ця “електоральна монархія” – термін, що описує форму правління, де монарх обирається, але володіє широкими повноваженнями, подібно до спадкової монархії. Вона призводить до розбещення, корупції та циклічного пошуку “нового месії”, який неминуче перетворюється на чергового “царя”. Нещодавній скандал з Тимуром Міндічем, близьким другом президента Зеленського, є яскравим діагнозом цієї хронічної хвороби. Як компанія Міндіча намагалася нажитися на бронежилетах для ЗСУ, це лише вершина айсберга, що ілюструє, як влада розбещує навіть найближче оточення.

Історичні корені проблеми

Історія української влади – це ланцюг скандалів, де кожен президент оточував себе “любими друзями”, які ставали джерелом корупції. Почнемо з Леоніда Кравчука, першого президента незалежної України. У 1992 році одним указом він розпустив Чорноморське морське пароплавство, яке налічувало 255 суден. Ця структура “розтанула як роса на сонці”, призвівши до втрати мільярдів доларів. Цей епізод став символом приватизації 90-х, де державне майно переходило в приватні руки через корупційні схеми.

Наступний президент, Леонід Кучма, запам’ятався “плівками Мельниченка” – записами, що викривали корупцію та причетність до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Справа Гонгадзе стала каталізатором Помаранчевої революції, але система залишилася незмінною. Віктор Ющенко, герой революції, мав своїх “любимих друзів” – групу наближених, які контролювали ключові посади та бізнес. Корупція в його оточенні, включаючи скандали з приватизацією, підірвала довіру до влади.

Віктор Янукович, четвертий президент, став уособленням корупції на найвищому рівні. Його режим асоціюється з “Межигір’ям” – розкішною резиденцією, побудованою за державні кошти. Янукович став легендою світової корупції, з мільярдами виведеними за кордон. Революція Гідності 2014 року повалила його, але не змінила систему.

Петро Порошенко, обраний після Майдану, обіцяв реформи, але його оточення – “Свинарчуки” – фігурувало в скандалах з оборонкою. Корупція в “Укроборонпромі” призвела до переплат за військову техніку. Ці приклади показують, що проблема не в прізвищах, а в структурі влади, де президент має надмірні повноваження, подібно до монарха.

Сучасні приклади корупції

Сьогодні, за президента Володимира Зеленського, історія повторюється. Скандал з Тимуром Міндічем, співзасновником “Квартал 95” і близьким другом Зеленського, викриває схеми в енергетиці. НАБУ оприлюднило “плівки Міндіча”, де обговорюються “відкати” в “Енергоатомі”. Міндіч підозрюється в організації корупційної схеми, включаючи хабарі в мільйонах доларів. Він виїхав з України на преміумтаксі за кілька годин до обшуків, що додає підозр.

Цей випадок нагадує попередні: “Саша-стоматолог” (Борис Шефір), Кононенко при Порошенку чи Медведчук при Януковичу. Корупція в енергетиці включає “відкати” і фіктивні контракти. Зеленський обіцяв “кінець епохи бідності”, але Зе!корупція повернула Україну в рейтинг корумпованих країн.

Електоральна монархія робить президента вразливим до “теплої ванни” – оточення, яке ізолює від реальності. Як зазначає експерт, Україна стає “маленькою Росією” через подібний устрій. Війна з Росією підкреслює цю схожість: обидві країни мають сильного лідера, але Україна платить за це демократією.

Наслідки електоральної монархії

Ця система призводить до циклу: обрання “месії”, розчарування, революція. Безвідповідальність виборців створює “електоральні революції”. Наслідки – економічні втрати, як у випадку з Чорноморським пароплавством, чи політична нестабільність.

У США, з міцними традиціями, Трамп перетворив країну на “країну фанатів”. В Україні, без таких традицій, це фатально. Влада розбещує абсолютно, як казав Актон. Кожен президент знаходить свого “Міндіча” чи “Свинарчука”, бо система дозволяє.

Під час війни це загрожує національній безпеці. Корупція в оборонці чи енергетиці послаблює фронт. Корупційні скандали приховують глибокі проблеми, як звільнення чиновників у 2023 році.

Шляхи вирішення: Конституційна реформа

Єдиний вихід – нова система. Після війни Україні потрібен “Цинциннат” – лідер, який реформує Конституцію, перетворивши на республіку з сильними стримуваннями. Концепція реформи “Україна після перемоги” пропонує посилення парламенту, децентралізацію.

Зміни включають: обмеження президентських повноважень, посилення судової незалежності, адаптацію до ЄС/НАТО. Зміни до Конституції після війни необхідні, каже Яценюк. Польський досвід показує, як адаптувати Основний закон.

Реформа повинна унеможливити “електорального царя”. Посилити народовладдя, розмежувати повноваження. Для чого потрібна реформа, – для стійкості проти імперії.

Висновок: Якщо війна не навчить, Україна залишиться в колі корупції. Треба шукати не нового президента, а нову республіку. Лише тоді громадяни стануть власниками країни, а не фанатами “царя”.

Степан Сікора