POLITICO: Темна сторона правління Зеленського в Україні

Коли Володимир Зеленський у 2019 році обіцяв викорінити корупцію та олігархів, які десятиліттями грабували Україну, мільйони українців повірили йому. Але через шість років потому, на тлі повномасштабної війни з Росією, президент, який колись був коміком, сам опинився під вогнем критики — за концентрацію влади, придушення опозиції та ігнорування демократичних норм.

«Зеленський став тим, проти чого боровся», — каже Олена Сотник, колишня депутатка Верховної Ради від партії «Слуга народу», яка пішла у відставку через розчарування в президентові. «Він обіцяв нову політику, а дав стару — з ще більшим контролем».

Війна як виправдання

Прихильники Зеленського стверджують, що в умовах війни будь-які обмеження демократії виправдані. «Коли твоя країна в облозі, ти не можеш дозволити собі розкіш повільного парламентаризму», — каже Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента.

Але критики вказують на те, що багато рішень, ухвалених під прикриттям воєнного стану, не мають прямого стосунку до оборони:

• Заборона опозиційних партій. У 2022 році було заборонено 11 політичних сил, включно з «Опозиційною платформою — За життя», яку звинуватили в проросійських зв’язках.
• Контроль над ЗМІ. Усі національні телеканали об’єднано в єдиний «телемарафон», де критика влади мінімальна.
• Відтермінування виборів. Парламентські та президентські вибори, які мали відбутися у 2023–2024 рр., відкладено на невизначений термін.

«Це не тимчасові заходи. Це системне послаблення демократії», — вважає Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Корупція, яку не переможено

Попри гучні обіцянки, корупція в Україні залишається системною проблемою. За даними Transparency International, у 2024 році Україна посіла 104-те місце зі 180 у рейтингу сприйняття корупції — лише на 12 позицій вище, ніж у 2019-му.

Особливе обурення викликають скандали в Міноборони:

• Закупівлі за завищеними цінами. У 2023 році журналісти виявили, що яйця для армії купували по 17 грн за штуку (ринкова ціна — 5–7 грн).
• «Велике будівництво-2». Програма відновлення інфраструктури, запущена у 2021-му, стала джерелом відкатів для наближених до влади компаній.

«Коли ми бачимо, що мільярди доларів західної допомоги йдуть повз прозорі тендери — це не війна, це бізнес», — коментує Дар’я Каленюк, виконавча директорка Центру протидії корупції.

Оточення, яке не міняється

Одним із головних розчарувань стало те, що Зеленський так і не позбувся олігархічного впливу. Навпаки — створив власне коло «фаворитів»:

• Андрій Єрмак, глава Офісу президента, якого називають «сірим кардиналом».
• Олег Татаров, заступник Єрмака, якого НАБУ підозрює в корупції (справу заморозили).
• Давид Арахамія, голова фракції «Слуга народу», який контролює голосування в Раді.

«Це не команда — це клан», — каже Сергій Лещенко, колишній журналіст-розслідувач, а нині — радник Єрмака. Сам Лещенко пішов з посади після критики за «зраду журналістських принципів».

Опозиція під тиском

Політичні опоненти Зеленського стикаються з системним тиском:

• Петро Порошенко. Експрезидент не може виїхати за кордон, хоча має запрошення від Європарламенту.
• Юлія Тимошенко. Її партію «Батьківщина» звинувачують у «проросійських зв’язках» без доказів.
• СБУ проти журналістів. Проєкт «Bihus.info» зазнав обшуків після розслідування про корупцію в ОП.

«Це не демократія. Це авторитаризм з посмішкою», — підсумовує Олена Сотник.

Чи є вихід?

Деякі експерти вважають, що після війни Зеленський буде змушений провести реформи під тиском Заходу. Але поки що Брюссель і Вашингтон уникають різкої критики — війна важливіша.

«Ми не можемо дозволити собі втратити Україну через внутрішні чвари», — пояснює високопосадовець ЄС на умовах анонімності.

Але ціна мовчання може бути високою. «Якщо демократія в Україні помре під час війни, — каже Віталій Шабунін, — перемога буде порожньою».

Автор: Jamie Dettmer Дата публікації: 2 листопада 2025 р.

Оригінал: politico.eu