Переговори про мир. На що справді потрібно звертати увагу

17.10.202517.10.2025 fenixslovo війна в Україні 2025, Донбас у мирному процесі, мирні переговори Україна Росія, мобілізація Росії, переговори Трамп-Зеленський-Путін, рідкісні землі війна, роль США у мирних переговорах, стратегія Путіна, тарифи США–Китай, Трамп і війна в Україні

Чому переговори про мир — це не просто дипломатія

У світлі ескалації війни Росії проти України, питання переговорів про мир залишається одним із найбільш обговорюваних у міжнародній політиці. Однак реальність показує: не всі переговори ведуть до миру. Навпаки — іноді вони стають інструментом затягування часу, маніпуляцій або навіть підготовки до нових етапів конфлікту. У цій статті ми розберемо, на що дійсно потрібно звертати увагу, аналізуючи стратегії ключових гравців — Володимира Путіна, Дональда Трампа та Володимира Зеленського — і вплив глобальних факторів, зокрема відносин США та Китаю.

Стратегія Путіна: затягування часу та використання рідкісних земель

Стратегія Володимира Путіна в переговорному процесі більш-менш зрозуміла: він тягне час. Це не просто тактичний хід — це стратегічна необхідність для Кремля. За оцінками аналітиків Atlantic Council , Москва намагається зберегти контроль над окупованими територіями, зокрема над Донбасом, який є червоною лінією для Путіна. Зупинити війну без контролю над цим регіоном він може лише під загрозою власного політичного виживання.

Паралельно Кремль активно використовує тему рідкісних земель як переговорну карту. Під час зустрічі на Алясці Путін запропонував Трампу спільний видобуток цих стратегічних ресурсів у Росії. Це не просто економічна пропозиція — це спроба використати залежність світової економіки від рідкісних металів для отримання політичних поступок. Детальніше про це можна прочитати у публікації Foreign Policy .

Формула миру: «спочатку переговори, потім припинення вогню»

Одним із ключових моментів у сучасних переговорах є формула миру. Як зазначає українська сторона, принцип «спочатку мир, а потім переговори» є неприйнятним. Навпаки, «спочатку переговори, потім припинення вогню» — це єдина можлива основа для будь-якої угоди. Саме ця формула стала центральною у діалозі між Трампом і Зеленським.

Підтримка або відмова від цієї формули визначає, чи є реальні шанси на мир найближчим часом. Наразі, навіть за оптимістичними оцінками, вірогідність миру залишається нижчою за середню, хоча й не дорівнює нулю. Більше про це пише Kyiv Independent .

Стратегія Трампа: економічний тиск і «страшилка» з «Томагавками»

Дональд Трамп, як і раніше, використовує комбінацію економічного тиску та військової риторики. Його стратегія полягає в тому, щоб переконати Путіна: продовження війни призведе до резкого падіння нафтових доходів Росії. Одним із інструментів такого тиску є загроза ударів українськими ракетами «Томагавк» по російській інфраструктурі, зокрема по нафтоперевалках на Балтиці.

Ця риторика має як внутрішньополітичну, так і зовнішньополітичну мету. Трамп хоче показати, що він — єдиний, хто може «домовитися» з Путіним, водночас демонструючи силу США. Однак, як зазначає Politico , такі заяви часто не підкріплені конкретними кроками, а тому сприймаються радше як політичний театр.

Глобальний контекст: переговори США–Китай і роль Росії

Неможливо розглядати переговори в трикутнику Трамп–Путін–Зеленський у відриві від глобального контексту — зокрема, відносин між США та Китаєм. Новий виток тарифно-рідкісноземельного загострення, який має стартувати 30 жовтня 2025 року, значною мірою впливає на позицію Вашингтона щодо Москви.

Трамп прагне запобігти формуванню спільного фронту РФ–КНР. Саме тому зустріч у Будапешті (навіть якщо вона не відбудеться) має символічне значення — вона демонструє, що Росія не є повним сателітом Китаю. Однак, як зазначають експерти Brookings Institution , американці, ймовірно, переоцінюють роль Москви у сучасній світовій політиці.

Червона лінія Путіна: Донбас як умова виживання

Для Путіна контроль над Донбасом — це не просто територіальна претензія, а питання політичного виживання. Будь-яка угода, яка не передбачає збереження російського впливу над цим регіоном, буде сприйнята в Кремлі як поразка. Тому, навіть за умови зовнішнього тиску, Путін буде намагатися затягувати переговори, поки не отримає гарантій щодо Донбасу.

Це робить будь-яку мирну угоду без участі України або з поступками на користь Росії нестабільною та небезпечною. Як наголошує Chatham House , довгостроковий мир можливий лише за умови повного відновлення територіальної цілісності України.

Висновок: чи є шанс на мир у 2025 році?

Наразі вірогідність миру залишається низькою, але не нульовою. Усі сторони мають власні інтереси, які важко узгодити:

Путін хоче зберегти Донбас і зменшити тиск НАТО;
Трамп прагне досягти «великої угоди» перед виборами;
Зеленський наполягає на територіальній цілісності та безпеці України.

Однак у глобальному контексті — з ескалацією конфлікту між США та Китаєм, економічними санкціями та внутрішньою нестабільністю в Росії — можливість дипломатичного прориву не виключена. Головне — не дозволити, щоб «мир» став замаскованим капітуляцією.

Джерела:

Степан Сікора