Найближча позаземна цивілізація: 33 000 світлових років від Землі?
Уявіть: десь у безмежжі Чумацького Шляху існує цивілізація, подібна до нашої, з технологіями, що дозволяють освоювати космос. Але де вона? Нове дослідження від Австрійської академії наук, представлене на конференції EPSC-DPS 2025 у Гельсінкі, дає відповідь, яка одночасно розчаровує і захоплює. Найближча технологічно розвинена цивілізація може бути на відстані близько 33 000 світлових років — практично на іншому кінці нашої галактики. Це означає, що сигнал від неї дійде до нас лише через десятки тисяч років, роблячи контакт майже неможливим у нашому життєвому масштабі.
Дослідники, зокрема Міхаель Шерф і Гельмут Ламмер, не просто припустили цю цифру. Вони вдосконалили класичну формулу Дрейка, яка оцінює кількість цивілізацій у галактиці, додавши сучасні дані про екзопланети з місій на кшталт Kepler і TESS. Формула Дрейка враховує швидкість зіркоутворення, частку планет з життям та інші фактори, але австрійські вчені пішли далі. Вони акцентували на умовах, необхідних для переходу від простого життя до технологічного суспільства. Виявилося, що для цього потрібен рідкісний збіг обставин, який робить такі цивілізації винятковими.
Один з ключових факторів — тектонічна активність планети. На Землі плити земної кори рухаються, підтримуючи стабільний рівень CO₂ в атмосфері. Це дозволяє фотосинтезу тривати мільярди років, виробляючи кисень і створюючи умови для складного життя. Без тектоніки планета може перетворитися на “парниковий пекло”, як Венера, або замерзнути, як Марс. Дослідження показує, що лише на планетах з активною геологією можливий довготривалий біологічний розвиток.
Ще один критичний елемент — вміст кисню в атмосфері не менше 18%. Тільки за такої концентрації можливе ефективне горіння, що є основою для вогню, металургії та промисловості. Без цього цивілізація не зможе перейти від кам’яного віку до космічної ери. На Землі кисень накопичувався мільярди років завдяки фотосинтезуючим організмам, і це не універсальне явище. Багато екзопланет, виявлених астрономами, мають атмосфери з низьким киснем або взагалі без нього, роблячи їх непридатними для технологічного прогресу.
Стабільна біосфера — це третій стовп. Життя повинно еволюціонувати без глобальних катастроф, таких як масові вимирання від астероїдів чи вулканічних супервибухів. На Землі шлях від перших мікробів до Homo sapiens зайняв 4,5 мільярда років, а справжня технологічна цивілізація існує лише 200 років — з часів промислової революції. Це підкреслює, наскільки тендітний цей процес. Дослідники зазначають, що навіть якщо життя поширене, технологічні цивілізації — рідкість через ці бар’єри.
Але є ще один аспект: тривалість існування. Щоб ми “збіглися” в часі з іншою цивілізацією, вона повинна проіснувати щонайменше 280 000 років. Це враховує час, необхідний для сигналів, щоб подолати відстань у галактиці. Якщо цивілізації руйнуються через війни, кліматичні зміни чи інші кризи, шанси на виявлення зменшуються. У публікаціях на сайтах як Space.com і SciTechDaily наголошується, що ця оцінка пояснює “велику тишу” — чому ми досі не чуємо сигналів від інопланетян.
Шанси на контакт малі, але не нульові. Якщо позаземні цивілізації існують, вони рідкісні, розкидані по галактиці, і їхні сигнали слабкі через відстань. Автори дослідження підкреслюють важливість програм SETI (Search for Extraterrestrial Intelligence), які сканують небо на радіосигнали. Якщо сигналів не знайдуть, це підтвердить теорію “рідкісної Землі”. Але якщо виявлять — це стане найбільшим науковим проривом в історії людства, перевернувши наше розуміння Всесвіту.
Це дослідження нагадує про нашу унікальність. У Чумацькому Шляху мільярди зірок, але умови для технологічних цивілізацій суворі. Воно стимулює подальші пошуки екзопланет і аналіз атмосфер за допомогою телескопів на кшталт James Webb. Можливо, одного дня ми знайдемо сусідів, але поки що галактика здається порожньою. Ця тема продовжує надихати науковців і ентузіастів, підкреслюючи, що пошуки позаземного життя — це не марна справа, а ключ до розуміння нашого місця у космосі.
За матеріалами науково-популярних медіа
Степан Сікора
