Як завершити війну: компроміс чи поразка?
Кожен компроміс має свої межі. У контексті війни в Україні це питання стає особливо гострим, адже йдеться не просто про території, а про фундаментальні права нації. Як завершити війну в Україні, не втративши незалежність? Багато аналітиків, включаючи оглядачів The Telegraph та експертів Carnegie Endowment, обговорюють сценарії, де компроміс може включати нейтралітет чи референдуми під егідою ООН. Але чи не перетвориться це на поразку? Розберімось, спираючись на історичні приклади та поточну реальність.
Історичні паралелі: Фінляндія vs Польща після Другої світової
Ті, хто стежать за геополітикою, знають: компроміс може врятувати націю. Підчас Другої світової війни Фінляндія змушена була підписати Московський договір 1944 року, втративши 11% території на користь СРСР. Згідно з даними Britannica, це включало Карелію та інші райони, але Фінляндія зберегла незалежність. Вона виплатила репарації, перейшла до індустріалізації та навіть провела Олімпіаду 1952 року, що підняло національний дух. Фінляндія уникла окупації, бо зупинилася вчасно, не перетворюючи конфлікт на тотальну війну.
На противагу, Польща відмовилася від компромісу щодо “Східних Кресів” – територій, анексованих СРСР у 1939 році відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа. Як зазначає Holocaust Encyclopedia, ці землі, включаючи Волинь і Галичину, були втрачені, а законний уряд у вигнанні не визнав анексію. Результат? Польща стала сателітом СРСР, втративши не лише території, але й суверенітет. Після 1945 року, за рішеннями Потсдамської конференції, Польща отримала компенсацію на заході (колишні німецькі землі), але східні кордони були зафіксовані на користь Радянського Союзу. Це призвело до масових депортацій і тривалої залежності від Москви.
Ці приклади ілюструють: як завершити війну в Україні через компроміс, не повторюючи помилок? Майбутнє людей важливіше за землі, але право обирати долю – понад усе. Війна в Україні – не за квадратні кілометри, а за суб’єктність. Будь-який торг з агресором не може зачіпати незалежність України.
Проблема деспотичного режиму: Путін – Гітлер чи Сталін?
Деспотичні режими, як у Росії, базуються на лояльності, а не на чесності. Вони карають за погані новини, недооцінюючи втрати. Сильна сторона – “довга воля”, але вона може закінчитися руїнами, як у Третього Рейху. Довго вважалося, що Путін – як Сталін: хитрий, прагматичний тиран, який зупиниться, аби не “застрягти”. Але реальність інша. Як пише The Hill, Путін ототожнив себе з війною; поразка означатиме крах режиму, а компроміс – слабкість. Експерти, включаючи польського прем’єра, порівнюють його з Гітлером: небезпечнішим, бо використовує нацистську пропаганду, як “Z” для виправдання вторгнення.
Порівняння з Гітлером: Обидва виправдовували агресію “захистом меншин” – Гітлер у Чехословаччині, Путін у Донбасі. Згідно з Atlantic Council, Путін не зацікавлений у компромісі, бо мета – знищити Україну як державу. Зі Сталіним: Обидва будують культ особи, але Путін робить помилки, як Гітлер у 1941-му. Війна втратила раціональність для Кремля: ціна за землю перевищує будь-яке “раціо”.
Економічний занепад як ключ до миру
Щоб завершити війну, потрібно зробити втрати Росії неприйнятними. Не закликати до розпаду, аби не перетворити “війну найманців” на “священну”. Поки мобілізація – за гроші, є шанс. Економічний вплив війни на Росію у 2025 році критичний: за даними IMF та CSIS, зростання ВВП – лише 0.9% прогноз на 2025, дефіцит бюджету – 1.9% ВВП. Військові витрати – 8% ВВП, але цивільна економіка стагнує. Удари України по нафтоперероблюванні, як у жовтні 2025, спричинили дефіцит бензину. Європа, попри санкції, імпортує російську енергію (Франція, Нідерланди), але це не врятує: війна – дорога авантюра.
Наші вимоги прості:
- Зупинка по лінії фронту з мінімальними корегуваннями.
- Реальний суверенітет: ніхто не диктує долю України.
Аргументи – від Сил оборони, але найпереконливіші – економічні. Не стане ресурсів – війна скінчиться.
Роль Трампа та глобальний контекст
Жоден Трамп не “помирить” нас силоміць. Як повідомляє Reuters, Трамп обіцяє гарантувати безпеку України в будь-якій угоді, але фокус на швидкому мирі. У серпні 2025 він обговорював з Зеленським план, де США допоможуть з безпекою, але без прямого втручання. The Guardian зазначає: Зеленський закликає Трампа використати momentum від перемир’я в Газі для України. Опитування UNIAN: 60% українців за компроміс, але не за будь-яку ціну.
Висновок: Компроміс чи поразка? Війна в Україні завершиться, коли Росія відчує економічний крах. Зберігаючи незалежність України, ми досягнемо миру, гідного нації. Історія вчить: межі компромісу – у суверенітеті.
За матеріалами закордонних медіа
Степан Сікора
