Михайло Темнов, Наталія Єрмоленко: “Розумна Земля. Про свідомість планети та її мешканців: факти, гіпотези, дослідження”. Частина 03, розділ 04-06

Продовжуємо публікацію книги: “Михайло Темнов, Наталія Єрмоленко: “Розумна Земля. Про свідомість планети та її мешканців: факти, гіпотези, дослідження”, яка була розпочата:

Розділ 4. Індивідуальний розум тварин: брати по інтелекту

Інтелект тварин проявляється в найрізноманітніших формах — від складних соціальних взаємодій до використання інструментів у розв’язанні проблем. Спостерігаючи за їхньою поведінкою, ми можемо побачити приклади навчання, адаптації й навіть творчості, що змушують нас переосмислити традиційні уявлення про розум тварин.

Інтелект безхребетних вельми простий. Вони здатні до навчання, і в них є пам’ять. Деякі види, наприклад каракатиці й омари, можуть запам’ятовувати інформацію про місця, де знаходили їжу або зіштовхувалися із загрозами. Американські омари можуть домовлятися й утворювати тимчасові союзи для захисту. Краби використовують каміння для відкриття раковин молюсків або створення укриттів. Вони також активно комунікують, використовуючи зорові, хімічні та звукові сигнали для попередження про небезпеку або залучення партнерів.

Восьминоги демонструють високий ступінь кмітливості. Вони вміють розв’язувати складні завдання, вибираючись із лабіринтів і відкручуючи кришки на банках з їжею. Восьминоги вчаться, спостерігаючи за іншими, і наслідують їхні дії. Відомо, що восьминоги можуть використовувати як інструменти різні предмети, наприклад, мацаки отруйних медуз для полювання або шкарлупки кокосів для захисту. У них хороша пам’ять, вони впізнають людей в обличчя і бачать сни.

Влада Великої Британії визнала цих тварин разом із крабами, раками, каракатицями та омарами розумними істотами. В огляді, проведеному експертами Лондонської школи економіки, було розглянуто 300 наукових досліджень, присвячених інтелекту цих тварин. У результаті вчені дійшли висновку, що морські тварини здатні не тільки “думати”, а й відчувати біль і страждання.

Попри невеликий розмір мозку, комахи демонструють дивовижні рівні когнітивної активності, які намагається зрозуміти та пояснити наука. Бджоли можуть розпізнавати “малюнок обличчя людини”, відчувати біль, вміють рахувати до п’яти, мають чудові здібності до запам’ятовування, здатні до системного навчання, а в лабораторії дуже добре йдуть на контакт. Можуть одночасно співвідносити різні виміри і робити вибір. Вони здатні об’єднатися для вирішення певного завдання. В одному з експериментів кілька бджіл тягнуть за ниточку, щоб зрушити оргскло і дістати з-під нього квітку. Випущена до них нова бджола, бачачи, що роблять інші, теж починає це повторювати — зрушувати скло, щоб дістатися до квітки. В іншому експерименті бджоли перекочують кульки за винагороду, приймаючи при цьому індивідуальні рішення.

Павуки володіють рахунком до трьох. Дослід показав, що павуки, яких тестували з використанням трьох предметів, могли визначити, який із них зайвий, і правильно вибирали потрібний. Мухи в експериментах також демонструють здатність до навчання, спостерігаючи й відтворюючи дії інших мух.

Деякі комахи, зокрема, мурахи, здатні до вирішення завдань і навіть використання інструментів, таких як листочки або палички для отримання їжі. В одному з експериментів мурахи використовували шматочки сухого листя в ролі “платформ” для збору крапель води. А мурахи роду мирміка можуть впізнавати себе в дзеркалі. Коли на лоб мурах наносили синю крапку, вони, побачивши себе в дзеркалі, намагалися стерти з себе цю пляму.

Більшість людей вважає, що риби живуть бездумно. Дослідник І. Балкомб спростував це, описавши дивовижні факти з життя рибок-чистильників, які надають послуги з “санобробки” тіла більших видів, очищаючи його від паразитів. Перш ніж довіритися чистильникам, потенційні клієнти уважно спостерігають за їхньою роботою. Ті чистильники, які щипають своїх клієнтів занадто сильно, не можуть залучити нову клієнтуру, і, щоб бути затребуваними, вони вчаться працювати більш акуратно.

Птахи, особливо горобці, ворони, граки і папуги, демонструють широкий спектр розумових здібностей. Вони здатні вирішувати складні завдання, які вимагають аналізу і планування. Наприклад, ворони відомі своїм умінням використовувати інструменти для добування їжі. Ці птахи можуть модифікувати предмети, такі як гілочки, щоб зробити їх більш ефективними для лову здобичі. Знайомий пернатим і закон Архімеда. Вони кидають каміння в посудину з водою, щоб напитися або дістати ласощі. Експерименти показують, що ворони можуть навіть використовувати низку інструментів послідовно, що вказує на високий ступінь розумових здібностей.

Яскравий приклад цього – експеримент із вороном на ім’я Блю. У вольєрі перед ним була пластикова труба зі шматком м’яса всередині, до якого він не міг дотягнутися дзьобом. Птах обійшов трубу, оцінюючи ситуацію, і взявся за пошук придатного інструменту серед розкиданих предметів, але не знайшов нічого підходящого. Тоді ворон попрямував до пучка гілок на столі, вибрав одну і очистив її від бічних сучків, перетворюючи на зручний інструмент. За допомогою цієї палички Блю успішно дістав м’ясо з труби і з задоволенням з’їв.

Ворони – не тільки одні з найрозумніших птахів, а й пристрасні гравці. Можна побачити, як вони катаються на бляшаних кришках як на скейтбордах, смикають кота за хвіст, дражнять собак. І це роблять зовсім не пташенята, а дорослі особи. Вони також граються з камінням і палицями, перекочуючи їх дзьобом або лапками, а також беруть участь у групових іграх, наприклад, у грі “тягни й тікай”, де один птах намагається поцупити предмет в інших.

Зоопсихолог Андрій Неуронов спостерігав за вороною, яка багаторазово з’їжджала з гірки, підкладаючи під себе крило. Його колега Стюарт Браун описував, як ці винахідливі птахи каталися зі снігової гірки на спині, отримуючи від цього задоволення. До речі, катання з гірок полюбляють не тільки ворони, а й ведмеді та видри.

Не відстають від ворон і папуги. Какаду, що мешкають на Філіппінах, Індонезії та Австралії, здатні зламувати замки і вирішувати складні головоломки для того, щоб отримати ласощі. В одному з досліджень какаду відкривав скриньку з горіхом кеш’ю, попередньо вийнявши штифт, розкрутивши і витягнувши болт, провернувши колесо і, нарешті, відкинувши засувку. Це займало чимало часу, оскільки какаду використовував свій дзьоб як інструмент. Цікаво, що інші птахи, спостерігаючи за першим какаду, розв’язували завдання значно швидше, що говорить про наявність у них здатності до навчання.

Синиці демонструють високу кмітливість та інтелектуальні здібності. Досліди показали, що вони вміють відкривати годівниці, використовуючи механізм, що вимагає координації рухів обох лап, що вказує на їхню здатність запам’ятовувати складну послідовність дій.

А тайгова пташка кедрівка являє собою справжній унікум у питаннях запам’ятовування. Вона ховає кедрові горішки, створюючи близько 30 000 комор із запасами, і пам’ятає кожну з них. Навіть взимку, коли навколишній світ стає одноманітним, кедрівка знаходить свої закопані скарби, спираючись на свою виняткову пам’ять і орієнтацію. Арифметичний рахунок їй не потрібен.

Ссавці, такі як дельфіни, слони і примати, мають високорозвинені когнітивні здібності. Вони можуть розуміти складні команди, навчатися новим навичкам, використовувати інструменти, розв’язувати логічні задачі та спілкуватися один з одним за допомогою жестів і звуків, що свідчить про розвинену взаємодію між ділянками їхнього мозку, що ефективно працюють. Шимпанзе, дельфіни та слони, здатні проходити “тест на дзеркало”, який перевіряє, чи можуть вони усвідомити власне відображення. Проте й інші ссавці теж досить розумні.

Білка – кмітлива тварина, швидко приручається і дозволяє людям спостерігати за собою. Учені, знаючи про феноменальну пам’ять білки, здатної з вражаючою точністю запам’ятовувати понад 150 місць, де заховані горіхи, намагалися навчити її рахувати до десяти, але безрезультатно. Пізніше вчені зрозуміли, що рахунок білці ні до чого – вона володіє геопросторовим інтелектом, здатністю орієнтуватися в просторі та запам’ятовувати місце розташування своїх запасів.

Вовки мають високі розумові здібності, вони вчаться в інших, переймаючи навички полювання, відчувають широкий спектр емоцій і здатні розпізнавати емоційні стани своїх одноплемінників.

Мавпи, як і раніше, вражають своєю зовнішньою схожістю з нами. Шимпанзе на ім’я Аюм став відомим завдяки експериментам японських учених у дослідницькому інституті в Кіото. Він мав видатну зорову пам’ять. Примату показували дев’ять цифр на екрані всього на частки секунди, після чого він відтворював за пам’яттю їхнє розташування. Це завдання виявилося непосильним для студентів. Вчені досі не розуміють, як Аюму вдавалося це робити, але припускають, що шимпанзе миттєво оцінював кількість, запам’ятовуючи низку об’єктів цілком, а не послідовно перераховуючи їх.

У наступній серії експериментів учені намагалися з’ясувати, як шимпанзе розрізняють і запам’ятовують обличчя. Виявилося, що шимпанзе не запам’ятовують обличчя людей, так само як для нас представники іншої раси часто здаються однаковими. А ось на обличчя побратимів у них чудова пам’ять. Людині не потрібно запам’ятовувати обличчя приматів, оскільки з ними вона не взаємодіє, тоді як приматам немає потреби запам’ятовувати обличчя людей.

Раніше вважалося, що “етикет” – це вироблена культурна особливість людини. Однак недавні спостереження за приматами показують, що це не так. Проаналізувавши понад 1,2 тис. епізодів спілкування між мавпами, дослідники виявили, що перед початком або завершенням спілкування примати виконували складний набір рухів. Його характер змінювався залежно від рівня знайомства між приматами. Наприклад, друзі, які добре знають одне одного і перебувають на одному ієрархічному щаблі, вітали і прощалися набагато менш формально, ніж незнайомі особини. На тлі цього виникає запитання: звідки в людей такий самий політес? Може, це ми перейняли його від мавп?

Спостерігаючи за шимпанзе, вчені встановили, що цим тваринам притаманні не лише ієрархічні відносини, а й здатність планувати колективні дії. У голландському зоопарку 25 шимпанзе об’єдналися, щоб притягти колоду, притулити її до огорожі свого вольєра і перебратися по ній у сусідній ресторан .

Не менш цікавим є експеримент, проведений у лондонському зоопарку. Щодня у вольєрі для приматів ставили стіл і накривали його до чаю: фаянсовий чайник, молочник, чашки з блюдцями та печиво. Потім випускали мавп, і починалася вистава для відвідувачів: вони хиталися на спинках стільців, пили чай прямо з чайника, розбивали чашки і розкидали їжу. Публіка була в захваті. Але мало хто знав, що спочатку мавп навчили всієї англійської процедури чаювання, і вони церемонно сиділи за столом, розливали чай з молоком і акуратно його випивали, не проливши ні краплі. Публіка ж реагувала ображено, відчуваючи себе приниженою, бо це виглядало як карикатура на людей. Тому тварин перевчили поводитися безглуздо, відповідаючи нашому уявленню про них.

Але найрозумнішими зі ссавців вважаються дельфіни. Вчені встановили, що в них є самосвідомість – вони можуть впізнавати себе в дзеркалі та на екрані, мають вражаючу пам’ять і ясно розуміють своє місце в соціумі. Дельфіни емоційні, підтримують товаришів по зграї, підбадьорюючи тих, хто сумує або хворий, і розділяють радість із тими, хто веселиться. Вони є віртуозними імітаторами, копіюючи поведінку людини-тренера, демонструючи почуття гумору і любов до розваг. А деякі види дельфінів виділяються здатністю до складних ігор, пов’язаних із просторовим сприйняттям і запам’ятовуванням дій інших членів зграї.

Ці спостереження підводять нас до висновку про те, що людство часто схильне оцінювати досягнення тварин, виходячи зі своїх власних мірок, вважаючи, що тільки здібності людей вершина знання. Нам слід замислитися над тим, наскільки різноманітним є інтелект у тваринному світі, та усвідомити, що багато істот володіють унікальними здібностями, які перевершують наші уявлення про логіку та лічбу. Можливо, ми мало знаємо про це, оскільки не знайшли спільної мови з тваринами?

Розділ 5. Мова тварин: ділове і дружнє спілкування

Мова тварин – це велика й цікава тема, що охоплює різні аспекти комунікації серед тварин.

На відміну від людської мови, яка має складну граматичну структуру і дає змогу висловлювати абстрактні ідеї, мова тварин, як правило, менш складна, але не менш функціональна. Живі організми вступають у комунікацію як із собі подібними, так і з жертвами або ворогами. Для цього вони використовують різні форми спілкування, включно зі звуками, жестами, візуальними знаками, запахами та хімічними сигналами.

На найбазовішому рівні комунікація здійснюється за допомогою хімічних сигналів, що спостерігається в амеб і морських поліпів, які не мають мозку. Комахи, наприклад мурахи, використовують феромони для повідомлень про шлях до джерела їжі або для попередження про небезпеку. У деяких видів мурах є здатність вивчати “мову” інших видів, що дає їм змогу мігрувати та приживатися в чужих колоніях. Бджоли, крім хімічних сигналів, застосовують для передачі інформації “мову танцю”. У попередніх розділах згадувалося, що вчені також розглядають гіпотезу телепатичного спілкування цих тварин.

“Словник” більшості тварин являє собою набір сигналів із фіксованим числом значень, що за змістом нагадує базовий комплект ієрогліфів однієї зі східних мов. Це означає, що нові сигнали не створюються. Наприклад, у багатьох видів птахів є обмежена кількість пісень, і вони не формують нові поєднання звуків для передачі додаткових значень.

У багатьох видів амфібій розвинена система звукової комунікації. Жаби, наприклад, видають різноманітні крики для приваблення партнерів, сповіщення про межі території або попередження про небезпеку. Ці звуки можуть бути розмежовані за контекстом.

Птахи можуть видавати складні вокалізації для залучення партнерів або захисту території. Використовують птахи і візуальні сигнали. Приміром, павичі розпускають свої хвости, щоб привабити самок, демонструючи здоров’я і генетичні якості.

Що ж стосується птахів, які розмовляють, – особливо папуг, можна спостерігати дивовижні речі. У них є склади, фрази, діалекти і навіть проміжні мови, що виникають, коли зустрічаються дві різні групи папуг. Вони утворюють якусь нову мову, щоб спілкуватися один з одним. У них навіть є якась “літературна” мова, призначена для спілкування з іншими видами, коли вони говорять так, щоб їх розуміло ширше коло слухачів.

Не менш дивним є й те, що в одного і того ж виду птахів, які живуть у різних країнах, можуть бути різні мови комунікації, що нагадують людські діалекти. Наприклад, ворона, що мешкає в США, не зрозуміє побратима з Європи.

Такі ссавці, як кішки залишають мітки, щоб заявити про свою територію. А собаки в різних ситуаціях використовують різні види гавкоту. Для спілкування з людьми та іншими собаками вони також використовують жести, міміку та пози. Цим вони інформують про свій внутрішній стан, наприклад про страх чи агресію.

Кити спілкуються за допомогою складних пісень, які можуть передаватися на великі відстані під водою. Дельфіни активно розмовляють, використовуючи свисти та клацання. Кожен дельфін не лише має свій унікальний свист, а й здатен імітувати звуки інших дельфінів. Їхній “словесний запас” налічує понад 14 000 звукових сигналів. Дельфіни навіть називають один одного на ім’я, проте вченим досі не вдалося розгадати зміст їхніх розмов, що робить їхні звукові сигнали однією з найбільших загадок науки.

Живучи в зграях, вовки використовують безліч вокалізацій і жестів для взаємодії, що допомагає підтримувати порядок і координацію.

Слони використовують інфразвук, який людське вухо не вловлює. Їхні низькочастотні сигнали чути на відстані до 10 кілометрів. Це допомагає стаду залишатися на зв’язку навіть у густих джунглях. А кажани використовують для спілкування ультразвуки.

Найцікавішими виявилися дослідження мови деяких приматів, особливо шимпанзе. Дослідники з Університету Сент-Ендрюс розшифрували 66 жестів, які шимпанзе використовують для передачі 19 різних повідомлень. Наприклад, піднята нога може означати запрошення піднятися на спину, а торкання за руку – прохання про чухання про чухання шкури. Хоча в мові шимпанзе немає синтаксису в класичному розумінні, їхня система комунікації є однією з найскладніших серед тварин.

Шимпанзе також мають багатий вокальний репертуар. Дослідники з Університету еволюційної антропології Макса Планка виявили, що шимпанзе використовують близько 390 унікальних голосових послідовностей для спілкування. Ця кількість значно більша, ніж вважалося раніше, і вказує на високу структурованість їхньої системи комунікації. Шимпанзе здатні комбінувати звуки в “речення”, що є важливим аспектом їхньої мови. Вони здатні до освоєння синтаксису на рівні дитини двох-трьох років. Таким чином, можна стверджувати, що йдеться про справжню мову, нехай і не настільки багату, зате структуровану та зрозумілу.

Дослідження показали, що залежно від контексту примати використовують інтонаційні прийоми. Вченим вдалося ідентифікувати 12 таких звуків, серед яких пихтіння, рохкання, улюлюкання, крики, бурчання і пхикання. Наприклад, бурчання шимпанзе найчастіше виникає під час приймання їжі або при привітаннях. Глухе уханье ідентифіковано як спроба залякати одноплемінників.

Шимпанзе застосовують і мову жестів. Деякі з них є досить однозначними, оскільки використовуються лише в певних ситуаціях. Наприклад, шимпанзе, які бажають привернути увагу іншої особини, беруть у руку лист дерева і починають його демонстративно злегка надкушувати. Однак багато жестів не настільки прості в інтерпретації. Якщо одна мавпа хапає іншу, це може означати або “припини це робити”, або “посунься”.

Дивно й те, що шимпанзе навчають своїх дітей мови, виправляючи “помилки мови”. Примітний випадок, коли одна з шимпанзе навчила охоронця жестової мови, показуючи йому, як складати руку для виконання певних жестів.

Також варто зазначити, що шимпанзе використовують займенники, такі як “я”, “ти”, “твій” і “мій”. Розуміння цих займенників – складний етап у розвитку мовлення, оскільки має на увазі усвідомлення, що “я” може варіюватися залежно від мовця. Виявилося, що шимпанзе здатні до цього рівня розуміння.

Шимпанзе успішно застосовують і метафоричне перенесення. Ось один із випадків, зафіксованих ученими. Під час дослідження перед мавпою розмістили фотографії знайомих і незнайомих людей, а також інших шимпанзе, включно з її подругами і батьком. Коли її попросили класифікувати ці фотографії, мавпа помістила себе поруч із людьми, заявивши, що “я” – це людина. Цікаво, що свого рідного батька вона помістила до мавп і назвала його “брудною тварюкою”. Ми не знаємо, заслужив він на це чи ні, але такий факт шокує, вказуючи на складність внутрішнього життя тварин і їхнього розуміння світу.

Крім шимпанзе, кілька інших видів тварин також використовують мову жестів для спілкування. Горили й орангутани, навчені американської жестової мови (АМСЛЕН), можуть використовувати сотні жестів. Наприклад, горила на ім’я Коко засвоїла і використовувала близько 2000 жестів-слів.

Вивчення мови тварин не тільки розширює наші знання про природний світ, а й демонструє складність, різноманітність і красу взаємодій у природі, багато з яких все ще залишаються недосяжними для повного розуміння людиною. Цікаво, що б сталося, якби ми, як описується в казках, почали розуміти і використовувати мову тварин?

Розділ 6. Любовні стосунки: від залицяння до сімейного вогнища

Кожен вид тварин має свої традиції залицяння, що виражаються у флірті, чепурінні, даруванні цінних подарунків, піснях і танцях. Хоча ми не зможемо описати всі їхні форми, а їх тисячі, ми зупинимося на найвишуканіших.

Танець триміліметрового павучка аттулуса перед своєю обраницею нагадує фігури класичного балету. Павук пізаура, помітивши слід павучихи або її сигнальну ниточку, ловить муху і швидко обплітає її павутиною. Після цього, обережно взявши щелепами шовковий пакунок, поривчастим кроком іде на зустріч із самкою. Побачивши її, він застигає в гротескній позі і пропонує їй весільний подарунок. Павучиха повільно підповзає і приймає подарунок, розриваючи упаковку. Однак деякі павуки-наречені схильні до обману. Вони можуть упакувати в шовковий пакет порожню, вже висмоктану шкурку від мухи і з таким псевдодаром з’являтися на побачення. Помста жіночої особини жорстока – якщо він не встиг втекти, вона з’їдає нахабу!

Скорпіон починає залицяння із запрошення самки на танець. Пара, стаючи в позицію, схрещує клешні немов чоловік і жінка, що взялися за руки. Після цього починається танець. Самець періодично “цілує” самку, кладучи свої щелепи на її щелепи, що збуджує партнерку. Часом скорпіони, перебуваючи в екстазі, навіть піднімаються над землею.

Цвіркуни та коники, як і тропічні цикади, підкорюють своїх самок піснями. Їхні звуки чути на відстані понад 400 метрів. Кожному виду відповідає своя музична тональність, і самки реагують тільки на серенади своїх самців.

Самець метелика-перламутрівки, зустрівши самку, негайно починає виконувати “зигзагтанець”: вони літають, швидко змінюючи напрямки. Потім самка граційно опускається на землю, а самець приземляється поруч, прямуючи до неї урочистим кроком і вітаючи тріпотінням крил. Він акуратно погладжує її задні крила вусиками і середніми лапками. Якщо самка ще не готова до материнства, вона дає знати про це лясканням крил, і самець іде…

Жуки-олені славляться справжніми битвами з самцями свого виду за прихильність самки. Мета битви жуків – прогнати суперника; але оскільки зазвичай обидва борці однаково наполегливі, то домогтися перемоги можна, лише скинувши ворога з дерева.

У риб танці також відіграють важливу роль у залицянні. У період розмноження самці коропів починають танцювати, видаючи клацання і здійснюючи різні рухи, щоб привабити самок. Самці губанів і деяких морських риб стають більш яскравими в шлюбний період.

Дельфіни використовують широкий спектр звукових сигналів для залучення самок: клацання, свисти та інші звуки. Самці також можуть виконувати акробатичні трюки, щоб справити враження на самку. У дельфінів часто спостерігаються “групові залицяння”, де кілька самців можуть конкурувати за одну самку. Це створює складну соціальну динаміку, де самці демонструють свою силу і спритність, щоб завоювати її прихильність.

Самці жаб видають мелодійні крики та квакання, щоб привабити самок. Кожен вид має свої унікальні звукові сигнали, і самці можуть змагатися один з одним, щоб продемонструвати свою силу та здоров’я. У цьому процесі слухові органи самок відіграють важливу роль, оскільки вони вибирають партнерів за якістю їхніх пісень.

Багато амфібій мають яскраве забарвлення або специфічні візерунки, які стають особливо помітними в шлюбний сезон. Наприклад, у деяких видів жаб самці можуть змінювати колір шкіри, стаючи більш яскравими і помітними для потенційних партнерок. Самці тритонів навіть можуть організовувати складні “шлюбні паради”, під час яких вони демонструють свої плавальні навички та яскраве забарвлення.

Самці варанів, одних з найбільших ящірок на Землі, напередодні шлюбного сезону влаштовують джентльменські поєдинки за право роздобути партнерку. Кожен з варанів прагне повалити супротивника на землю, і той, кому це вдається, отримує нагороду від самки. Ці турніри завжди залишаються без смертельних наслідків, незважаючи на гострі зуби, сильні лапи і потужний хвіст борців.

Не менш цікавий любовний флірт птахів. Червоношапочна піпра виділяється не тільки своєю екзотичною назвою і яскравим оперенням, а й може по праву вважатися королем вечірок завдяки своєму самцеві, який виконує вражаючий шлюбний танець. Йому міг би позаздрити навіть сам Майкл Джексон! Щоб привернути увагу самки, самець застрибує на гілочку і починає рухатися по ній “місячною ходою”, виконуючи до 80 помахів крил за секунду і супроводжуючи це гучним співом.

Самець каліфорнійської земляної зозулі воліє дивувати свою обраницю найкориснішою річчю на світі – їжею. Самка не виявить інтересу до самця, поки той не притягне в дзьобі соковиту змію або ящірку, і спаровування відбувається тільки після ситного обіду. Дійсно, хто дівчину годує, той з нею і танцює…

Шлюбні ритуали деяких видів птахів не обмежуються лише видовищними танцями; вони сповнені ніжних дотиків дзьобами, грудьми та іншими частинами тіла. Голуби та кубинські амазони обожнюють поцілунки не менше, ніж люди.

Шлюбний ритуал у орлів має глибокий сенс. Самка, зламавши гілку і піднявшись на висоту, кидає її, а самці ловлять її. Цей процес може повторюватися багато разів, поки орлиця не вважатиме випробування достатнім. Сенс цієї “гри” стає зрозумілим, коли підростуть пташенята. В один із днів орли припиняють годувати своїх дітей, і ті, в пошуках їжі, змушені покинути гніздо. Оскільки воно зазвичай розташоване на скелі або високому дереві, падіння для орлятка неминуче. Завдання батька – зловити його і повернути назад у гніздо. Цей процес триває доти, доки пташенята не навчаться літати.

Самці шалашників створюють конусоподібні курені з гілок, прикрашаючи їх яскравими предметами – квітами, плодами і раковинами. Фіолетовий шалашник забарвлює стіни своєї споруди м’якоттю плодів або подрібненим вугіллям. Протягом кількох тижнів або місяців самець демонструє свої яскраві знахідки, запрошуючи наречену подивитися. Він грайливо перекладає їх, часом завмираючи з предметом, що відповідає тону її оперення або кольору очей. Чим красивіший курінь, то більше шансів у самця на успіх.

У лосів, благородних оленів і косуль проводяться змагання за звання найсильнішого. Б’ються і рогами, і копитами. Переможець отримує не одну самку, а цілий гарем. Деякі ссавці використовують інший підхід до залицяння. Наприклад, у зайців самці довго бігають за своїми обраницями, випробовуючи свою витривалість. Самки можуть наносити їм удари, що також слугує тестом на швидкість і спритність претендента. Це випробування важливе, оскільки від здатності залицяльника уникати хижаків залежить виживання потомства.

У світі приматів, наприклад павіанів, конкуренція за самок часом стає вельми складною. Самці не тільки демонструють фізичні здібності, а й проявляють широкий набір соціальних навичок. Самки роблять свій вибір на основі поведінки самців і їхнього статусу в групі, аналізуючи, хто з них здатний забезпечувати захист і турботу про потомство.

Чим же відрізняються перераховані ритуали залицяння тварин від любовного флірту людей? І хто в кого міг би брати уроки любовної науки?

Ну, а після “цукерково-букетного” періоду у тварин так само, як у людей, починається сімейне життя. Серед тварин можна зустріти не просто союзи, а справжні оди любові та відданості.

Яскравим прикладом моногамії у світі риб є життя французького щетинозуба. Ці риби ніколи не живуть на самоті – вони подорожують і навіть полюють парами, створюючи сім’ї, які часто зберігаються протягом усього життя партнерів. Щетинозуби завжди діють у команді, рішуче захищаючи свою територію від сусідніх пар. Морські коники утворюють стабільні пари протягом життя. Обравши одного партнера, вони залишаються з ним протягом багатьох циклів розмноження.

Жаби, як правило, утворюють стабільні пари, які залишаються разом протягом кількох сезонів розмноження. У таких парах самці та самки спільно піклуються про своє потомство; самець часто допомагає самці в пошуку відповідних місць для відкладання яєць. Працюючи разом, вони забезпечують безпеку своїх майбутніх нащадків, захищаючись від хижаків та інших загроз.

Австралійські короткохвості сцинки є одними з найтерплячіших коханих. Ці ящірки місяцями завойовують своїх обраниць, проявляючи знаки уваги, ніжно вилизуючи їх, привертаючи увагу своїми яскравими квітами. Вони роблять усе можливе, щоб самка зробила правильний вибір. Щойно пара утвориться, найближчі 20 років вони залишаються разом. У період вирощування потомства батьки активно захищають його, піклуючись і забезпечуючи безпеку. Навіть коли молоді сцинки подорослішають, вони часто обирають оселитися недалеко від батьків, формуючи колонії з сильними сімейними зв’язками.

Жаби-древолази з Перу, спарувавшись, залишаються вірними одному партнеру, разом піклуються про молодняк, навіть носять пуголовків на своїх спинах. Морські черепахи хоча й не завжди залишаються в парі на все життя, демонструють повторювані зв’язки з одним і тим самим партнером упродовж кількох сезонів розмноження, підтримуючи одне одного під час міграцій до місць відкладання яєць.

Однією зі зворушливих історій стала доля пари лелек, що сталася на початку XXI століття в маленькому хорватському селі Бродскі-Варош. Лелека на ім’я Клепатан щороку долав тисячі кілометрів, повертаючись до своєї подруги Малени. З приходом весни їхня зустріч ставала радістю обох, проте після закінчення літа Клепатан залишав її, мігруючи до Південної Африки разом із підрослими пташенятами. На жаль, його вірна дружина не могла піти за ним мисливець понівечив її крило, і вона залишалася одна, терпляче чекаючи повернення свого судженого. Щоб врятувати Малену від голоду, господар будинку годував її всю зиму. Так тривало з року в рік. Зрештою, пара птахів померла від старості, але їхня історія залишилася в пам’яті людей як символ відданості та любові.

Альбатроси виділяються серед птахів своєю розбірливістю і винахідливістю у виборі партнера. Досягнувши статевої зрілості до десяти років, вони вчаться флірту у своїх батьків, відпрацьовуючи навички чищення пір’я, демонстрації поз і виконання шлюбних пісень. Самки альбатросів відіграють активну роль у виборі партнера, оцінюючи поведінку самців, їхню сміливість, вірність, здатність піклуватися про потомство. Протягом кількох років вони обирають собі партнера серед кандидатів і, зрештою, знаходять супутника на все життя, з яким потім виводять потомство.

Не менш відповідально до сімейного життя та вирощування потомства ставляться пінгвіни. Самка передає знесене яйце самцеві та вирушає в океан для відновлення. Він піклується про яйце і виконує свої батьківські обов’язки без їжі протягом кількох місяців, покладаючись на свої жирові запаси. Якщо самка запізнюється до моменту появи потомства, то батько може кілька днів годувати пташенят спеціальною поживною речовиною, яку виробляє його організм. Через півмісяця після народження пташенята вирушають у “дитячий садок”. У ньому годування вибіркове: батьки знаходять серед пташенят своїх і годують тільки їх. Якщо самка загине, то пінгвін поодинці буде за двох піклуватися про дітей.

Чорних грифів по праву називають хранителями сімейних уз. Ці птахи, відомі своєю страхітливою зовнішністю і противним голосом, можуть не викликати симпатії у людей, але вони вражають своїм прикладом вірності. Орнітологи, проводячи генетичні дослідження,

підтвердили, що грифи вважають за краще залишатися вірними своїм партнерам, обираючи довгострокові стосунки і прагнучи знайти пару на все життя. Як і більшість моногамних пар, вони разом вирощують потомство і ділять сімейні обов’язки, включно з почерговим насиджуванням яєць. Чорні грифи живуть парами або в розріджених колоніях, мінімально контактуючи з сусідами. Зграйна мораль у цих птахів дуже сувора. Якщо один із членів клану був помічений у зраді, йому не уникнути покарання від побратимів, аж до вигнання зі зграї.

На Мадагаскарі та на кількох прилеглих островах мешкають папуги-нерозлучники, названі так за їхню міцну взаємну прихильність. Ці птахи завжди тримаються разом, ніколи не віддаляючись один від одного далі меж чутності. Вони спільно літають за їжею, вирушають на водопій і відпочивають, тісно притулившись один до одного, ніжно перебираючи пір’ячко.

У світі тварин на особливу повагу заслуговують вовки, яких у народі називають “праведними синами”. Ці хижаки є зразком відданості сімейним цінностям, живучі кланами-зграями, що включають до 40 особин, зазвичай пов’язаних спорідненістю. Глава сім’ї, вовк, ділить усю здобич, принесену в нору, між своєю вовчицею, дитинчатами і літніми родичами, і часто залишається голодним сам. Він ніколи не спаровується з сестрою або з матір’ю. Вовк проявляє до своєї самки ніжність і турботу, і ніколи не кине її в біді. Після появи вовченят обоє батьків спільно забезпечують їхню безпеку і добувають їжу, а потім займаються вихованням. Ці пари існують разом, поки хтось із них не загине або поки самець не втратить здатність до продовження роду. Самка, яка втратила партнера, може сумувати до трьох місяців, а в деяких випадках навіть до року.

До числа моногамних гризунів належить береговий хом’ячок, що мешкає в Північній і Центральній Америках. Він обмежується тільки одним статевим партнером на все життя. Якщо в клітку до самця підсадити іншу самку, він її проігнорує. Генетичні дослідження показують, що всі дитинчата у виводку завжди належать одному самцеві, що підтверджує його вірність.

Ці дивовижні історії кохання серед комах, риб, рептилій, амфібій, птахів і ссавців підкреслюють, як вірність і відданість наповнюють життя сенсом і красою. Вони стверджують, що любов справді є великою цінністю, на якій тримається світ. І не тільки світ людей… А, на ваш погляд, сталість у коханні – це сила чи слабкість у сучасному світі?

Далі буде…

Розділ 4. Індивідуальний розум тварин: брати по інтелекту

Розділ 5. Мова тварин: ділове і дружнє спілкування

Розділ 6. Любовні стосунки: від залицяння до сімейного вогнища

Вам також може сподобатись