Атаки дронів на російські НПЗ: чому Путін не здається і продовжує війну
У сучасному геополітичному контексті війна в Україні продовжує залишатися одним з найгостріших конфліктів світу. Нещодавно президент Росії Володимир Путін звернувся до своїх генералів, підтвердивши правильність рішення про початок так званої “спеціальної воєнної операції” (СВО) і заявив про намір продовжувати бойові дії до “остаточного виконання поставлених завдань”. Це означає відсутність будь-яких компромісів, попри численні заклики до миру з боку міжнародної спільноти. Путін почувається впевнено, адже, за його словами, Росія готова досягти всіх цілей військовим шляхом, якщо Україна не піде на угоду. Такі заяви лунають на тлі інтенсивних українських атак на російську інфраструктуру, зокрема на нафтопереробні заводи (НПЗ), які мали б підірвати економіку агресора. Однак, як показують дані, ці удари не змогли суттєво похитнути позиції Кремля.
Атаки українських безпілотників на російські НПЗ стали одним з ключових елементів стратегії Києва у відповідь на російську агресію. З початку серпня 2025 року Україна здійснила щонайменше 28 таких ударів, порівняно з 21 за перші сім місяців року. Ці операції спрямовані на обмеження можливостей Росії виробляти пальне, що призводить до дефіциту бензину та зростання цін всередині країни. За даними Bloomberg, українським силам вдалося вразити понад третину основних російських НПЗ, хоча реальний вплив на загальний обсяг перероблювання нафти виявився меншим, ніж очікувалося. Не всі дрони досягають цілей, а ті, що влучають, не завжди завдають критичної шкоди ключовим установкам. Крім того, Росія активно відновлює пошкоджені об’єкти, що дозволяє мінімізувати втрати.
Згідно з аналізом OilX, у жовтні 2025 року російські НПЗ перероблятимуть близько 4,86 мільйона барелів нафти на день, що на 484 тисячі барелів менше, ніж у липні. Це падіння перевищує сезонні норми, але становить лише близько 10% від загального обсягу. Водночас експорт нафти з Росії зріс на 435 тисяч барелів на день за аналогічний період, що також перевищує сезонні показники. Таким чином, атаки дронів на російські НПЗ не тільки не зупинили експорт, а й стимулювали його зростання. Москва перенаправляє неперероблену сировину на світовий ринок, компенсуючи внутрішні втрати. Ключові порти, такі як Приморськ, Усть-Луга на Балтійському морі та Новоросійськ на Чорному морі, працюють на межі своїх потужностей, наближаючись до історичних максимумів. Це свідчить про те, що українські удари по нафтопереробці змушують Росію максимізувати експорт, але не критично підривають її економіку.
Санкції Заходу, спрямовані на обмеження російського експорту нафти, також не досягли повного ефекту. Попри заборони, Росія продовжує використовувати “тіньовий флот” (shadow fleet) – старі танкери з непрозорою власністю, які обходять обмеження. За даними Reuters, зростання цього флоту сповільнилося через посилення санкцій, але деякі компанії все ще приваблюються потенційними прибутками. У 2025 році часті санкції проти “тіньових” суден змусили Росію частково повернутися до танкерів, застрахованих у країнах G7, але загалом експорт не постраждав суттєво. Наприклад, у серпні 2025 року російські доходи від нафти залишилися стабільними, попри витоки нафти з “тіньових” танкерів у європейських водах, що пов’язують з п’ятьма такими суднами. Це створює довгострокові ризики для навколишнього середовища та економіки, але не зупиняє потік нафти до споживачів.
Цікавий випадок стався у Франції, де влада затримала танкер, підозрюваний у причетності до “тіньового флоту” Росії. Судно, ймовірно, використовувалося для запуску дронів, що порушували роботу європейських аеропортів, зокрема в Данії. Капітана та першого офіцера заарештували, а президент Емманюель Макрон заявив, що це частина нової європейської стратегії блокування фінансування російської війни. Хоча оригінальні повідомлення говорили про можливе звільнення, затримання стало показовим кроком у боротьбі з обхідними схемами Москви.
На тлі цих подій багато хто покладає надії на обіцяні президентом України Володимиром Зеленським далекобійні системи. Зокрема, йдеться про ракету-дрон Palyanytsia, яку Україна представила як нову зброю для ударів глибоко в тил ворога. Ця система, розроблена за 18 місяців, має дальність до 1500 км і вже застосовувалася проти російських військових об’єктів. У 2025 році її модернізували до 650 км, а Зеленський оголосив про успішні тести дрона з дальністю 3000 км. Ще потужнішою є крилата ракета Flamingo, описана в The Economist як зброя з дальністю 3000 км і корисним навантаженням понад тонну вибухівки. Ці розробки, створені українською промисловістю попри брак західної допомоги, вже вимкнули 20% російських НПЗ, тиснучи на воєнну економіку РФ. Зеленський поставив завдання виробити щонайменше 30 тисяч далекобійних дронів у 2025 році, що може радикально змінити баланс сил.
Однак поки що основний тягар атак лягає на ближні регіони, як-от Бєлгородська область, де російське населення відчуває наслідки війни. Атаки на “глибинку” Росії поки що обмежені, хоча потенціал Flamingo та Palyanytsia обіцяє більшу шкоду. Експерти з The Economist зазначають, що українська ракетна програма розвивається швидше, ніж очікувалося, і може стати стримуючим фактором для Путіна.
У висновку, атаки дронів на російські НПЗ демонструють стійкість України, але не призводять до швидкого колапсу російської економіки. Путін продовжує війну, спираючись на експорт нафти та обхід санкцій, але зростання українського арсеналу далекобійної зброї може змінити ситуацію. Що чекає попереду? Ймовірно, ескалація ударів і посилення санкцій, які зрештою змусять Кремль переглянути свої “завдання”. Для України ключовим залишається розвиток власних технологій і міжнародна підтримка, аби перетворити тактичні успіхи на стратегічну перемогу.
Степан Сікора
