Війна на виснаження 2025: Україна та Росія зняли запобіжники щодо ударів по інфраструктурі

У 2025 році війна на виснаження Україна Росія набула нових обрисів. Те, про що раніше говорили як про гіпотетичний сценарій, стало реальністю: обидві сторони зняли будь-які “червоних ліній” щодо ударів по критичній інфраструктурі. Лише нафтова інфраструктура Новоросійська та порти Одеси, видно, залишилися недоторканними. Ця ескалація не просто тактичний зсув — це перехід від класичної воєнної логіки до економічної війни, де ресурси та енергетика стає головною  зброєю. За даними аналітиків, Росія вже завдала масованих ударів по дев’яти регіонах України, пошкодивши газову інфраструктуру на Харківщині та Полтавщині. Україна, своєю чергою, відповідає ударами по російських НПЗ та транспортних вузлах, з допомогою розвідданих від США.

У цій статті ми розберемо, що змінилося, чому це сталося та як Україні адаптуватися до нової реальності.

Що змінилося в війні на виснаження?

Війна на виснаження Україна Росія — це не просто затяжний конфлікт, а стратегія, де перемога залежить від виснаження ресурсів супротивника. Раніше сторони уникали прямих ударів по енергетичній та транспортній інфраструктурі, щоб не провокувати глобальну ескалацію. Але у 2025 році все змінилося. Росія розпочала “енергетичну війну” проти України: у ніч на 6 жовтня понад 700 дронів і десятки ракет вдарили по дев’яти регіонах, зруйнувавши газопроводи та електростанції. Це не випадковий рейд — Москва планує блокаду як ключовий фронт, особливо перед зимою.

Україна не стоїть осторонь. Сили оборони завдали ударів по критичній інфраструктурі РФ, зокрема по заводу ім. Свердлова в Нижньому Тагілі, одному з найбільших виробників боєприпасів. А в Бєлгородській області знеструмлено 24 населені пункти через українські атаки. Ці “удари тисячі порізів” не зупиняють російську машину одразу, але поступово виснажують її. За словами майора запасу НГУ Оксани Гетьман, війна переходить у фазу виснаження, де за підтримки союзників Росія програє швидше.

Ця нова реальність вимагає адаптації. Київ повинен визнати: фронтова логіка відступає, на передній план виходить економічна стійкість. Без розуміння цього Україна ризикує опинитися в пастці ресурсів, де переможе той, у кого більше запасів — а це, на жаль, Росія.

Роль США в енергетичній війні проти Росії

Головна причина ескалації — стратегія Вашингтона. США остаточно визначилися: їхня мета — повністю витіснити РФ з європейського ринку нафти та газу. Пропозиції Кремля щодо Арктики та рідкісних земель відкладено до моменту, коли Москва погодиться на реальні переговори. Тепер Вашингтон веде енергетичну війну “чужими руками”.

Перша “рука” — Європа. ЄС прискорив відмови від російських енергоносіїв: до 2027 року імпорт газу з РФ припиниться повністю. Це не лише санкції, а й практичні кроки: диверсифікація постачань з Норвегії та США.

Друга — країни Перської затоки. Саудівська Аравія та ОАЕ нарощують видобуток нафти, що знижує ціни та робить російську нафту менш конкурентною на ринках Індії та Китаю. У третьому кварталі 2025 року видобуток OPEC+ зріс на 5%, тиснучи на Москву.

Третя “рука” — Україна. З допомогою американських розвідданих ЗСУ наносять точні удари по НПЗ та логістиці РФ. У жовтні 2025 року США вперше дозволили використовувати дані для атак на енергетичну інфраструктуру Росії, включаючи нафтобази та електростанції. Президент Трамп, повернувшись до Білого дому, оголосив про нову стратегію: удари по російській енергетиці для позбавлення Кремля доходів від нафти, які фінансують війну. Нові санкції США від січня 2025 року заборонили доступ РФ до технологій для видобутку, посиливши тиск.

Ця коаліція робить війну на виснаження асиметричною: Росія втрачає мільярди, а Захід — лише інвестиції в альтернативну енергетику.

Чому Путін відкинув пропозиції Трампа?

Поворотна точка — відмова Путіна від компромісів з Трампом. У 2024 році Москва розраховувала “водити за ніс” Вашингтон, вірячи у швидкий колапс фронту, замерзання України та паніку Європи. Але такого не сталося. Путін виграв час — кілька місяців для ескалації, — але втратив стратегічну перспективу. Його планувальний горизонт скоротився до 5-6 місяців, де домінують міфи про “безмежні ресурси”.

На Валдайському форумі 2025 року Путін підтвердив відсутність стратегії: “В безпеці ніхто себе не відчуває. Треба повернутися до джерел” — це кодова фраза для “погоджуйтеся на мої умови, які я змінюю по ходу”. Ставка на фронтальний розвал у 2026 році не виправдовується: за оцінками, вимоги Москви до територій зросли, але сили виснажені. Головком ЗСУ Олександр Сирський зазначає: Росія готується до затяжної війни на виснаження, тиснучи живою силою, але резерви не безмежні.

Російські еліти та підготовка до транзиту влади

У Кремлі панує хаос. Путін не може і не хоче зупинити війну, а оточення підживлює ілюзії про “нескінченні ресурси”. Еліти розуміють: це прірва. Всі знають про міфічність запасів — санкції та удари виснажують бюджет. Готові до транзиту тандем Ковальчуки-Кірієнко: вони потребують ще рік для “добудови чебурнету”, регіонального впливу та силової бази.

Інші групи — силовики та олігархи — готуються 1-1,5 року. Віра в перемогу тане: найманці з Куби (до 5 тис.) не компенсують втрат. Вірогідність нової мобілізації зростає, як і внутрішній терор для стримування еліт.

Проміжні висновки: Перехід до поствоєнної логіки

Війна вийшла з воєнної фази в економічну поствоєнну логіку великих держав. У Києві це ще не усвідомлено. Завершення залежатиме від переговорів США-Китай: Пекін може стати ключем до тиску на Москву. Україні варто готуватися до енергетичної кризи: WSJ пише про мережу американських батарей для проходження зими 2025-2026. Головне — стати “цікавими” для перемовників. Статус “щита Європи” тимчасовий; потрібна візія поствоєнної ролі — хаб зеленої енергетики, IT-центр чи транзитний коридор.

Як Україні адаптуватися до нової реальності?

Адаптація — ключ. По-перше, посилити удари по російській енергетиці: з допомогою США це “тисяча порізів” стане смертельною. По-друге, диверсифікувати енергетику: сонячні панелі та батареї вже рятують від блекаутів.  По-третє, лобіювати в Вашингтоні: Трамп бачить Україну інструментом проти РФ, але потребує аргументів для довгострокової допомоги.

Війна на виснаження Україна Росія — це не кінець, а трансформація. З правильною стратегією Київ може не просто вижити, а стати гравцем у новому світі. Час думати не про виживання, а про перемогу в економічній грі.

Степан Сікора