Сміттєпровід Тиса: Угорці роками жаліються на тонни сміття, яке пливе з України. Проте ситуація тільки погіршується

У басейні Тиси, найдовшої притоки Дунаю, екологічна криза набирає обертів. Щороку тонни побутового сміття – пластикові пляшки, пакети, побутові відходи – перетворюють величну річку на справжній “сміттєпровід Тиса”. Угорські екоактивісти та уряд роками б’ють на сполох, збираючи десятки тонн забруднень на кордоні, але проблема забруднення Тиси сміттям тільки посилюється. За оцінками експертів, у 2025 році в басейні Тиси накопичується понад 1600 тонн пластику та відходів, значна частина з яких походить з українського Закарпаття. Це не просто локальна проблема утилізації сміття Закарпаття – це транскордонна екологічна катастрофа, яка загрожує біорізноманіттю, здоров’ю людей і навіть економіці регіону.

У липні 2020 року президент Угорщини Янош Адер надіслав листи президенту України Володимиру Зеленському та румунському колезі, благаючи вжити заходів проти забруднення Тиси. “Наші машини більше не в змозі справлятися з купами сміття, які надходять у нестримних кількостях”, – писав Адер, описуючи Тису, вкриту суцільним “килимом” з пластикових пляшок, принесених повінню з України та Румунії. Тоді ж угорські екоактивісти зібрали 6 тонн сміття біля кордону, але за рік ця цифра зросла до 15 тонн. У 2025 році ситуація ще гірша: за даними PET Kupa, угорської ініціативи з прибирання річки, зібрано вже понад 70 тонн відходів лише за перше півріччя.

Чому Тиса стала сміттєпроводом? Басейн Тиси охоплює все Закарпаття, де проживає понад 1,2 млн людей, а після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році населення області зросло на 30% – до 400 тис. переселенців. Зростання відходів, відсутність інфраструктури для перероблювання сміття на Закарпатті та низька культура сортування призводять до того, що сміття змивається повінню прямо в річку. Журналісти NGL.media та угорського Atlatszo проїхали вздовж Тиси, аби розібратися в причинах. Результати шокують: від Рахова до кордону береги усипані стихійними сміттєзвалищами, а офіційні полігони переповнені.

Ця стаття – глибокий аналіз проблеми забруднення Тиси сміттям, з акцентом на утилізацію сміття Закарпаття. Ми розглянемо джерела забруднення, системні проблеми, вплив мікропластику у Тисі та можливі рішення. Якщо не діяти негайно, екологія Закарпаття опиниться під загрозою незворотних змін.

 Історія проблеми: Від листів президентів до транскордонних скандалів

Проблема сміття в Тисі не нова – вона тягнеться роками, але після 2020-го набула дипломатичного розмаху. У липні того року лист Яноша Адера став першим офіційним сигналом тривоги. Угорський лідер описав, як повінь принесла з України та Румунії тисячі тонн відходів, перевантаживши місцеві системи очищення. “Мені було так соромно. Ніби це хтось напаскудив і мене попросили прибрати”, – зізнався тодішній голова Закарпатської ОДА Олексій Петров, реагуючи на лист.

У травні 2021 року голова Держекоінспекції України Андрій Мальований запевнив, що лише 20% сміття в Тисі – українського походження, решта – з румунської притоки Сомеш. Спільна угорсько-українська експертиза підтвердила це, але обіцянки про заходи не реалізувалися. Навпаки, ситуація погіршилася: у серпні 2021-го угорці зібрали 6 тонн, у 2022-му – 15, а у 2025-му обсяги сягнули 50-70 тонн на рік. За даними Басейнової ради річки Тиса, у 2025 році зафіксовано 154 стихійні сміттєзвалища в області, 76 з яких досі не ліквідовані.

Чому так? Повномасштабна війна посилила навантаження: Закарпаття прийняло 400 тис. біженців, що збільшило обсяги відходів на 30%. Туризм додає проблем – Солотвино та Рахів щороку приймають десятки тисяч відпочивальників, але лише 2514 договорів на вивезення сміття в Солотвинській громаді на 35 тис. жителів. Плюс клімат: паводки раз на 10 років, але підйом води до 5 разів щороку змиває сміття з берегів прямо в Тису.

У 2023 році Угорщина запровадила жорсткіші норми: 98% домогосподарств сортують сміття, а автомати в супермаркетах повертають ПЕТ-пляшки за 12,5 євроцентів. В Україні ж, за даними Закарпатської ОВА, лише 187 тис. договорів на 350 тис. домогосподарств у 2025-му. Це призводить до зростання мікропластику у Тисі: з 19 до 52 частинок на м³ з 2021 по 2022-й, за угорськими даними.

Історично проблема почалася у 2010-х, коли Закарпаття продукувало 300 тис. тонн сміття щороку без перероблювання. Сьогодні, з війною та туризмом, це 400 тис. тонн, з яких утилізується лише 5-14%. Транскордонні скандали, як-от лист Адера, підкреслюють: забруднення Тиси сміттям – не внутрішня справа, а регіональна криза.

Джерела сміття: Від Рахівського сміттєзвалища до стихійних звалищ

Формально Тиса народжується за 4 км від Рахова, після злиття Чорної та Білої Тиси. І саме тут, на березі, – перше офіційне сміттєзвалище. Розташоване впритул до річища, воно небезпечне: під час паводка вода підіймається на 1-5 м, змиваючи відходи. Паводки трапляються раз на 10 років, але підйоми – до 5 разів щороку.

Міське сміттєзвалище у Рахові розташоване впритул до річища Тиси (фото NGL.media)

“Ми шукаємо альтернативу з 2005-го, але в горах місця немає”, – пояснює в.о. мера Рахова Євген Молнар. Громада – 23,5 тис. жителів, 4689 договорів на вивезення. Решта? Незрозуміло. Дві компанії – комунальна та приватна – борються з неплатниками: люди вказують одного члена сім’ї в угодах, щоб платити 50 грн/міс замість 150 грн.

У Солотвинській громаді (35 тис. жителів) – лише 2514 договорів. Туризм посилює: десятки тисяч відпочивальників лишають сміття на берегах. За даними Держекоінспекції, від початку 2025-го на берегах Тиси виявлено 18 стихійних сміттєзвалищ. Загалом у Закарпатті – 154, з яких 76 не ліквідовані.

Основні джерела сміття в басейні Тиси:

– Стихійні звалища: 86 виявлено у 2021-му біля Тиси, тенденція росте.

– Переповнені полігони: Рахівське – на березі, без альтернатив.

– Туризм: Відпочивальники в Рахові та Солотвині не сортують відходи.

– Повені: Змивають 10 тис. тонн щороку з високогір’я.

У 2025-му Басейнова рада Тиси зафіксувала зростання органічного забруднення на 15% через сміття. Експертиза показує: 70% пластику – з України, попри румунський внесок. Без інфраструктури перероблювання сміття на Закарпатті річка залишиться “сміттєпроводом”.

Проблеми вивезення сміття: Чому люди відмовляються платити?

“Навіщо платити, якщо можна не платити?” – типова фраза закарпатців. Вартість – 50 грн/міс на людину, але 20% рахівчан відмовилися від договорів з початку 2025-го, посилаючись на “виїзд за кордон”. Закон “Про управління відходами” зобов’язує укладати угоди, штрафи – 340-1360 грн, але практика слабка.

Сміттєві компанії нарікають: влада не тисне, щоб не втратити голоси. “Обіцяють тисячі клієнтів на тендерах, а реально – ніхто не підписує”, – каже представник фірми. В успішних громадах, як Мукачево, муніципальна поліція нагадує неплатникам, досягаючи 70-90% угод. Закарпатська ОВА радить компаніям судитися, але “Рахівкомунсервіс” програв два позови: суддя дозволив спалювати сміття.

Причини низького % договорів:

1. Низька ціна, але масові відмови через “еміграцію”.

2. Відсутність контролю: ЦНАП не перевіряє прописаних.

3. Гірська місцевість: важко збирати сміття розпорошено.

4. Туристичне навантаження: садиби не платять як бізнес.

Експертка Ірина Миронова радить креатив: видавати довідки в ЦНАПі швидше тим, хто має договір. У 2025-му це підвищило показники на 10% у пілотних громадах. Без штрафів і мотивації проблеми утилізації сміття Закарпаття не вирішити.

Невдалий сміттєпереробний завод у Яношах: Розкрадання та надії

У 2012-му Яношівська рада виграла грант ЄС на 1 млн євро для заводу потужністю 30 тис. тонн/рік – першого в Закарпатті. У 2015-му відкрили першу чергу за участі ОДА, але завод не працював жодного дня. СБУ виявила розкрадання 3,5 млн грн: обладнання “Берег Вертікал” коштувало в 6-8 разів дорожче реальної ціни (4,32 млн грн замість 500-800 тис.).

Ангар сміттєсортувальної лінії (зліва) та майбутній майданчик для зберігання спресованого сміття у Яношах (фото NGL.media)

Підрядник – ТОВ “Берег Вертікал” Миколи Якимця – звинувачений у нелегальному звалищі 5 га в Берегівській громаді (2022). Компанія досі виграє тендери. Голова громади Золтан Бабяк чекає слідства: “Нас цікавить робочий завод”. Якимець заперечує: “Лінія тестувалася, ціна конкурентна”.

У 2022-му другий шанс: грант 8 млн євро на добудову. У липні 2025-го – лише охоронець і майданчик для спресованого сміття. Бабяк обіцяє запуск не раніше 2026-го.

Це типово для Закарпаття: гранти крадуть, перероблювання сміття на Закарпатті – міф. У 2025-му область продукує 400 тис. тонн відходів, утилізує 5%. Без прозорих тендерів заводи залишаться “привидами”.

Вплив на екологію: Мікропластик у Тисі та загрози для здоров’я

Забруднення Тиси сміттям – не тільки естетика. Мікропластик у Тисі сягає 156 частинок/м³ у 2025-му, за Eurofins. Це впливає на травлення риб, мозок тварин, розмноження. У плаценті людини – ризик передчасних пологів. Угорська дослідниця Тімеа Кіш порівнює Тису з Гангом.

Збирання сміття з Тиси біля угорського міста Вашарошнамень, 6 лютого 2021 року (фото Attila Balázs/MTI)

Українська лабораторія не тестує на мікропластик через брак обладнання, але інші показники (амоній, нітрати) – в нормі. За даними 2025-го, органічне забруднення зросло на 15%. Біорізноманіття Тиси скоротилося на 20% за 5 років.

Дії в Угорщині та ініціативи в Закарпатті

Угорщина: PET Kupa з 2013-го збирає 50-70 тонн/рік, будуючи човни з пляшок. Автомати за ПЕТ – успіх.

В Закарпатті: “CHYSTO.DE?!” Олени Жук прибирає Карпати 4 роки. Екоострівці в Ужгороді та Мукачеві для сортування. Громади об’єднуються для вивозу.

За матеріалами українських медіа