Михайло Темнов, Наталія Єрмоленко: “Розумна Земля. Про свідомість планети та її мешканців: факти, гіпотези, дослідження”. Частина 02, розділ. 01-05

01.10.202501.10.2025 fenixslovo адаптація рослин, біоактивні речовини, біологічний годинник, біопаливо, водорості, вуглекислий газ, голонасінні, довголіття рослин, екологія, екосистема, квіткові рослини, кисень, космічні дослідження, міфи про рослини, мохи, очищення води, папороті, регенерація, рослини, стійкість рослин, фітонциди, фотосинтез, хвойні ліси

Продовжуємо публікацію книги: “Михайло Темнов, Наталія Єрмоленко: “Розумна Земля. Про свідомість планети та її мешканців: факти, гіпотези, дослідження”, яка була розпочата:

Частина друга.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ РОСЛИН, АБО МАЙСТРИ ЧУЙНОСТІ ТА ТУРБОТИ

ослини являють собою другу стародавню і розумну цивілізацію нашої планети, що володіє

унікальними механізмами взаємодії з навколишнім середовищем і здатністю виживати і

процвітати в різних умовах.

Рослини становлять 82% живої матерії Землі. Це різноманітні водорості, мохи, плауни, хвощі, папороті, голонасінні та квіткові рослини, що мешкають у кожному куточку планети від полюса до полюса. На даний момент без них неможливе існування інших живих організмів.

Вони витягують вуглекислий газ з атмосфери і виділяють кисень, який є основним джерелом енергії для більшості екосистем. Щорічно рослини зв’язують приблизно 42,2 мільярда тонн вуглецю й утворюють 105,5 мільярда тонн цукрів. Для транспортування такої кількості вуглеводів знадобився б залізничний потяг довжиною понад 50 мільйонів кілометрів. У процесі фотосинтезу рослини засвоюють 467 трильйонів кіловат-годин сонячної енергії за рік, що більш ніж у 20 разів перевищує світове вироблення енергії. Одне “старе” дерево поглинає близько 22 кг вуглекислого газу на рік і виробляє кисень для дихання двох людей.

Рослини, особливо дерева, відіграють ключову роль у підтримці здоров’я планети. Вони відбивають і поглинають сонячне світло, сприяючи охолодженню довкілля та утворенню хмар, що позитивно впливає на клімат і кількість опадів.

Дерева стабілізують ґрунт і запобігають його ерозії, їхнє коріння допомагає утримувати воду в ґрунті. Рослини ефективно поглинають пил і забруднювачі, покращуючи якість повітря.

Рослини взаємодіють із бактеріями, грибами, тваринами та одна з одною, підтримуючи гармонію природи та життя на Землі. Найдоброзичливішим і найщедрішим істотам нашої планети присвячена друга частина книги.

Розділ 1. Водорості: багатофункціональне водне різнобарв’я

Рослини являють собою величезний Всесвіт з нескінченним розмаїттям форм, розмірів, кольорів і способів виживання в навколишньому середовищі. Одним зі світів цього всесвіту є водорості.

Довгий час вважалося, що ліси – головні постачальники кисню на планеті. Однак зараз встановлено, що водорості виробляють набагато більше, можливо, до 50-80% усього кисню на Землі. Збільшення кількості фітопланктону в океані може допомогти витягти більше вуглекислого газу з атмосфери і уповільнити глобальне потепління. Один зі способів домогтися цього – додати у воду залізо, необхідне фітопланктону для життєдіяльності, що було підтверджено проведеними експериментами.

Окрім поглинання вуглекислого газу та виділення кисню, деякі види фитопланктону, такі як кокколітфориди, виділяють диметилсульфід, частинки якого можуть слугувати центрами конденсації хмар.

Водорості містять безліч унікальних біоактивних речовин, які можуть бути використані для створення нових ліків, що застосовуються в лікуванні різних захворювань, включно з серцевосудинними, раком і вірусними інфекціями. Вони багаті вітамінами, мінералами, амінокислотами й антиоксидантами, що робить їх цінним продуктом харчування. У деяких країнах, наприклад у Японії та Кореї, водорості є важливою частиною раціону.

Вчені розглядають можливість використання водоростей у системах життєзабезпечення космічних кораблів, оскільки вони можуть поглинати вуглекислий газ і виділяти кисень, а також слугувати джерелом їжі для космонавтів.

Водорості мають здатність поглинати з води різні забруднювачі, такі як важкі метали, нітрати і фосфати. Це робить їх цінним інструментом для очищення забруднених водойм і стічних вод.

Крім того, з водоростей можна виробляти біопаливо, яке є екологічно чистою альтернативою викопному паливу.

Деякі водорості використовують бульбашки газу для регулювання своєї плавучості, що дає їм змогу переміщатися в товщі води й отримувати оптимальну кількість світла для фотосинтезу. Інші види, як, наприклад, одноклітинні діатомові водорості, мають складні механізми ковзання по поверхні. Вивчення механіки цих процесів може допомогти у розв’язанні низки технічних завдань під час проектування людиною транспортних засобів.

Ще один дивовижний факт про водорості. Бурі морські водорості Dictyota dichotoma вміють з дивовижною точністю визначати час. У повній відповідності з 24-годинним циклом ці водорості в чітко визначений час доби і в певний день наприкінці літа викидають у воду чоловічі та жіночі статеві клітини. Процес запліднення відбувається тільки в період квадратурного відпливу, коли рівень води виявляється найнижчим, і коли умови для розмноження найсприятливіші. Очевидно, бурі водорості користуються місячним календарем, оскільки, як відомо, рух Місяця по орбіті навколо Землі впливає на періодичність настання припливів і відливів. Вони володіють внутрішнім біологічним годинником і календарем, за допомогою яких точно визначають час навіть тоді, коли небо вкрите хмарами.

Як проходить цей процес, де знаходиться центр прийому інформації, її обробки та прийняття рішень? Відповіді на ці запитання, можливо, дадуть нам змогу зрозуміти фундаментальні закони життя на нашій планеті.

Загалом, водорості – це дивовижні організми, які відіграють величезну роль у підтримці життя на Землі та мають величезний потенціал для розв’язання багатьох проблем, що стоять перед людством. Яких? Можливо, саме вам належить знайти відповідь?

Розділ 2. Мохи: вишукана простота і стійкість

Мохи — це невеликі, зазвичай зелені, ніжні рослини. Вони зустрічаються на всіх континентах, включно з Антарктидою, і часто мешкають в екстремальних умовах. Зазвичай мохи утворюють щільні скупчення в затінених місцях поруч з водою, але можуть рости й на відкритих, сухих ділянках. Деякі види живуть у прісних водоймах, але серед мохів немає морських мешканців. Вони відіграють важливу роль у створенні боліт і регулюванні водного балансу ландшафтів завдяки здатності вбирати й утримувати велику кількість води, у 20 разів більшу за власну вагу. Вони першими заселяють нові ділянки, покращуючи структуру ґрунту.

У культурах різних народів Землі існує багато легенд і міфів про мохи.

Згідно з однією з найвідоміших, мохи виникли зі сліз Землі, коли вона страждала від руйнівних стихій. Сльози, падаючи на землю, стали основою для мохів — символів надії на відродження після руйнування. Вважалося, що мохи можуть зберігати таємниці давніх заклять і ритуалів. Шотландці, наприклад, вірили, що мох можна використовувати для створення амулетів, які приносять удачу або захищають від злих духів.

Також вважали, що ці рослини можуть вказувати на місця, де мешкають лісовики, русалки та інші містичні істоти. Їх можна було знайти поблизу чарівних порталів і потайних стежок, що ведуть в інший вимір, там, де проходить межа між нашим світом і світом духів.

У багатьох східних культурах мохи сприймаються як рослини, здатні медитувати, випромінюючи мир і спокій, поєднуючи в собі стійкість і простоту.

Мохи демонструють дивовижну здатність виживати в екстремальних умовах, таких як сувора посуха, значні коливання температури і навіть радіація. За відсутності вологи вони можуть впадати у стан анабіозу, схожий на смерть. У такому стані мохи втрачають майже всю вологу і припиняють обмін речовин. Як тільки умови стають більш сприятливими, рослини знову починають поглинати воду і відновлюють свою активність за лічені години. Крім того, мохи мають унікальні механізми утримання води, які допомагають їм справлятися з екосистемними викликами. Стан моху навіть може передбачати погоду. Якщо мох стає сухим і ламким, це віщує спеку, а якщо він залишається зеленим і зволоженим — очікується дощ.

Крім того, мохи можуть змінювати свій ріст у відповідь на фізичний вплив. Ці механосенсорні реакції допомагають їм рости в обхід перешкод, знаходячи більш придатні місця для зростання. Більше того, мохи можуть відновлювати пошкоджені ділянки тіла, що дозволяє їм продовжувати ріст навіть після механічних ушкоджень. Стійкість мохів до старіння та їх довголіття також викликають активний інтерес. Деякі види можуть жити багато десятиліть.

Деякі мохи утворюють щільні колонії і створюють свого роду “екосистеми”. Ці колонії можуть ефективно розподіляти ресурси, такі як світло і вода, що забезпечує краще виживання всіх їхніх членів. І хоча це не соціальна поведінка у звичному розумінні, мохи можуть змінювати свою форму і розмір залежно від росту сусідніх мохів, що нагадує взаємодію в соціальних групах.

Хоча мохи не мають нервової системи і не здатні до розумних дій у людському розумінні, їх здатність адаптуватися, взаємодіяти з навколишнім середовищем і регенерувати може сприйматися як форма інтелекту на рівні біосистеми.

Мохи створюють унікальні мікроспільноти, які слугують домом для багатьох інших організмів, включаючи комах, гриби і мікроскопічних тварин. Ці рослини, маючи здатність фіксувати і утримувати органічну речовину, сприяють утворенню більш родючих шарів ґрунту і запобігають ерозії, утримуючи ґрунт на схилах і в болотах. Дослідження показують, що їх можна використовувати для відновлення забруднених територій, оскільки вони здатні поглинати і накопичувати токсини, важкі метали, радіонукліди, знижуючи рівень забруднення ґрунту і води.

Особливий інтерес становлять дослідження мохів в умовах космосу. В останні роки увага вчених зосереджена на мохах як на стійких організмах, здатних виживати в складних умовах, таких як висока радіація, низький тиск і мікрогравітація. Експерименти, проведені на Міжнародній космічній станції (МКС), мали на меті зрозуміти, чи можуть мохи виживати і функціонувати в середовищах, що передбачають майбутні міжпланетні подорожі та колонізацію інших планет і супутників.

В якості тестового організму було обрано мох Campylopus introflexus, який зустрічається на Землі в різних умовах — від арктичних до тропічних. Дослідження показали, що Campylopus introflexus здатний виживати і самовідновлюватися в умовах космічної радіації, яка значно вища за земну. Мохи також беруть участь у процесах фільтрації повітря і регенерації кисню.

Крім того, в мікрогравітаційних умовах на МКС мохи продемонстрували здатність правильно орієнтуватися і продовжувати ріст. Це може свідчити про наявність внутрішніх механізмів, які допомагають мохам визначати напрямок гравітації і адаптуватися до її відсутності.

Враховуючи здатність мохів адаптуватися до космічних умов, вони можуть стати важливою частиною замкнутих екосистем, необхідних для майбутніх міжпланетних колоній. Спробуйте уявити, як вони виглядатимуть і для чого їх будуть створювати?

Розділ 3. Папоротеподібні: символи життя і безсмертя

Папоротеподібні з’явилися на Землі понад 400 мільйонів років тому. До папоротеподібних належать не лише папороті, а й хвощі та плауни. Різноманітність форм листя, пристосованість до різних умов і стійкість до перезволоження дозволили папоротям широко поширитися по всьому світу. Але найбільше вони люблять вологі тропічні ліси. Зараз їх не так багато на нашій планеті, але наприкінці палеозойської і на початку мезозойської ери папороті відігравали важливу роль. Тоді вони стали творцями того кам’яного вугілля, яке ми використовуємо як паливо сьогодні.

У слов’янському фольклорі існує красива і загадкова легенда про квітку папороті, яка розпускається лише в ніч на Івана Купала, і її охороняють таємничі лісові духи — домовики, русалки та лісовики. Вважалося, що той, хто знайде цю квітку, здобуде вічну любов, багатство і навіть зможе розуміти мову тварин.

У древньоримських і кельтських міфах зарості папороті розглядалися як оселі лісових духів і фей. А той, хто пошкодить папороть, може викликати гнів лісових духів. Поширювалися чутки, що ті, хто ночує поруч із гаями папороті, можуть бачити сни про чарівних істот, які допоможуть їм зрозуміти загадки життя і природи.

У східних країнах, таких як Японія і Китай, папороті стали символом безсмертя і відродження. Легенди говорять, що папороті були першими рослинами, що з’явилися після Великого Потопу і почали відновлювати зруйновану землю. У деяких обрядах папороті клали на вівтар для притягнення гармонії і благополуччя.

У деяких народів папороті вважалися “Деревом життя”. Вірили, що ці рослини пов’язані з духами землі і неба і представляють міст між двома світами — матеріальним і духовним. Папороті завжди були популярні серед чаклунів і шаманів, які стверджували, що збір папороті в ніч на повний місяць наділяє людину даром передбачення і здатністю бачити приховані істини.

У природі папоротеподібні відіграють важливу роль. Вони допомагають формувати ліси, слугують середовищем існування і їжею для тварин і мікроорганізмів, беруть участь у створенні ґрунту, здатні очищати і зволожувати повітря. Деякі папороті їстівні і використовуються в кулінарії, особливо в Азії. Інші мають лікувальні властивості і застосовуються в медицині.

З папоротеподібними пов’язані кілька цікавих відкриттів, зроблених останнім часом.

У папороті Tmesipteris oblanceolata виявили найбільший геном серед відомих організмів. Він у 50 разів більший, ніж у людини, і вчені намагаються зрозуміти, навіщо рослині такий величезний обсяг генетичної інформації і як це впливає на її життя. Вивчення цього геному може розповісти нам багато нового про еволюцію рослин.

Водяний папороть азолла виявився перспективним джерелом їжі. Раніше були побоювання, що він може містити шкідливі речовини, але дослідження показали, що азолла безпечна і поживна. Це означає, що азоллу можна використовувати як корм для тварин, добриво для ґрунту і навіть як їжу для людей, особливо в регіонах, де бракує інших ресурсів.

Цікавою є й здатність папоротей до регенерації. Вони можуть відновлювати пошкоджені частини, що дає їм перевагу перед іншими організмами при наявності травм або впливі несприятливих чинників. В умовах стресу, таких як посуха чи механічне пошкодження, папороті можуть виділяти хімічні сполуки, які сигналізують іншим частинам рослини про необхідність підготувати захисні механізми. Ця здатність не лише допомагає папоротям виживати, а й зберігає екосистему навколо них.

Деякі види папоротей використовують хімічні сигнали як стратегію контролю над рослинамиконкурентами. Вони можуть виділяти хімічні речовини в ґрунт і таким чином пригнічувати ріст інших рослин, перемагаючи у боротьбі за ресурси — воду і поживні речовини.

Папороті зі своєю таємничою красою та історією продовжують надихати людей на пошуки знань і розуміння навколишнього світу. Які ще загадки вони приховують у собі?

Розділ 4. Голонасінні: довголіття, мудрість і сила духу

Голонасінні — це група давніх насінних рослин, що не мають плодів, які з’явилися на Землі близько 370 мільйонів років тому і довгий час були основними рослинами на планеті. В основному це хвойні дерева.

Голонасінні утворюють хвойні та змішані ліси, що займають величезні площі в Євразії та Північній Америці. Майже 95% лісів земної кулі у своєму складі мають хвойні породи. Вони збагачують повітря киснем і бактерицидними речовинами, тому їх часто називають «легенями планети». Ліси регулюють танення снігу, рівень води в річках, поглинають шуми, послаблюють силу вітрів, закріплюють піски. Ліс — місце проживання багатьох видів тварин, які живляться пагонами, насінням, шишками хвойних рослин.

Хвойні дерева у міфах і легендах різних культур часто вважалися хранителями мудрості. Слов’яни вірили, що сосна є місцем проживання лісових духів. Лісові мешканці залишали під цими деревами дари, щоб задобрити духів і отримати їх благословення на врожай і захист від лих. Північноамериканські індіанці вважали, що хвойні дерева можуть слугувати провідниками між світом живих і світом духів, і використовували соснові бруси для будівництва приміщень, де проводили обряди і ритуали. Шумери вважали, що кедри накопичують енергію космосу. А стародавні греки пов’язували італійську сосну з богом Діонісом, покровителем плодючості, нових починань, виноградарства, натхнення і театру.

У східних культурах хвойні дерева є символами довголіття і сили духу. Зображення хвойних часто можна знайти в китайських і японських розписах і скульптурах.

Довговічність хвойних дерев зробила їх предметом досліджень не лише в міфології, а й у науці. Вчені виявили, що деякі хвойні дерева можуть жити понад тисячу років, зберігаючи свою стійкість навіть у суворому кліматі. До недавнього часу найстарішим деревом вважалася сосна «Мафусаїл» зі США, яка проросла з насінини 4846 років тому, тобто понад 2800 років до нашої ери. Нещодавно у Швеції було відкрито інше дерево-довгожитель — ялина «Старий Тікко», вік якої за приблизними підрахунками становить 9550 років.

Якщо звернути увагу на списки найдавніших із нині живих дерев, то хвойні рослини є беззаперечними лідерами. Дерев віком понад 1500 років нараховують 21, з них до хвойних належать 20. Ця вражаюча стійкість пояснюється тим, що деревина хвойних має природну стійкість до шкідників, а кора, покрита смолою, допомагає зберігати вологу і захищає від хвороб. Можливо, якщо ми знайдемо з ними спільну мову, вони зможуть підказати, як людині жити довго і повноцінно?

Дослідження показують, що хвойні дерева виробляють багато хімічних речовин, таких як флавоноїди і терпени, які можуть мати антиоксидантні, протизапальні та антимікробні властивості.

Вченими доведено, що повітря в хвойному лісі є найчистішим — у ньому міститься мінімальна кількість бактерій — не більше трьохсот на кубічний метр. Хвойні мають здатність розсіювати особливі леткі речовини — фітонциди, що знезаражують повітря. Крім того, вони виділяють ефірні олії, які, вступаючи в реакцію з киснем, утворюють озон. Багато досліджень свідчать про стерильну мікрофлору соснових і кедрових лісів, стверджуючи, що дерева в цих лісах здатні знищувати туберкульозну паличку. За добу один гектар ялівцю випаровує майже 30 кг фітонцидів. Цього достатньо, щоб очистити атмосферу великого міста від хвороботворних організмів. Індіанці Північної Америки для лікування туберкульозу шкіри, кісток і суглобів поміщали хворих у зарості цієї рослини і отримували чудові результати одужання.

Вчені підрахували, що хвойні дерева здатні поглинати більше вихлопних газів і промислових відходів порівняно з листяними. Вони особливо ефективні взимку, коли рівень забруднення повітря зростає. Японська компанія Nippon Paper Industries створила новий сорт хвойних, який росте на 50% швидше за звичайні і поглинає більше вуглекислого

газу. Ці дерева виділяють менше пилку, що робить їх більш придатними для висадки поблизу житлових зон, знижуючи ризик алергій.

Олії, ефіри, кислоти, спирти, відвари, настої, мазі, бальзами та інші препарати виготовляють із голонасінних рослин для лікувальних цілей. Смола, багата на вітаміни С, В, РР, Е, каротин та інші біологічно активні речовини, також широко використовується в медицині. Спалюючи деревину ялини, отримують активоване вугілля, що застосовується для лікування різноманітних отруєнь і очищення кишківника. Особливу цінність має смола ялиці, з якої отримують камфору, що входить до складу серцевих і знеболювальних препаратів. Вже понад двадцять років фармацевтичні компанії використовують тис для створення препаратів від раку.

Дослідження з використання екстрактів хвойних для створення натуральних добавок до їжі і косметики тривають.

Горіхи хвойних рослин слугують харчовим продуктом протягом кількох століть.

Кедрові горіхи, наприклад, мають унікальні смакові якості. У ядрі горіха міститься понад 70% жиру, добре засвоюваного людським організмом, близько 20% білків, 12% вуглеводів, 4% клітковини. Горіх за калорійністю перевищує м’ясо і яйця. З горіха отримують кедрове молоко, смачні вершки і горіховий макуху, який широко використовується у кондитерській промисловості. Окрім цього, зі шишок готують варення.

Голонасінні рослини часто використовують як декор для садів, дач і парків. Комбінування хвойних рослин із газонами, листяними деревами і кущами створює гармонійний ландшафтний дизайн. Вчені Інституту мерзлотознавства виявили, що хвойні дерева можуть формувати багаторічну мерзлоту навіть в умовах потепління клімату. Хвойна рослинність сприяє підтриманню низьких температур ґрунту, що захищає багаторічні ґрунти від деградації. Насадження сосни звичайної широко використовують для закріплення ґрунтів, пісків, схилів річок, ярів і для снігозатримання.

Вже протягом багатьох століть основну масу деревини людство заготовлює в хвойних лісах. Це не лише будівельний матеріал, а й сировина для багатьох виробництв — меблів, паперу, штучного шовку, спирту, пластмас, скипидару, каніфолі та інших.

Саме з високоякісної і добре протистійної гниттю деревини модрини були побудовані амфітеатри в Стародавньому Римі. На палях із модрини побудовані Венеція, СанктПетербург і Одеса. З модрини зроблено водопровід найстарішого Соловецького монастиря Архангельської області. У краєзнавчому музеї Єкатеринбурга зберігається статуетка Великого Шигирського Ідола, виготовлена з модрини 9500 років тому.

Музичні інструменти, створені з деревини ялини, мають дивовижний звук і резонанс. Найкращі скрипки, зокрема інструменти знаменитих італійців Амати і Страдіварі, зроблені з ялини.

Довговічна і м’яка деревина кипарисів завжди була матеріалом для виготовлення церковного начиння — чоток, хрестів, іконних дошок. З неї ж стародавні єгиптяни робили саркофаги, а кипарисову олію використовували при бальзамуванні мумій. Плутарх рекомендував писати всі закони на кипарисових дошках. У скринях із ароматного кипариса римляни зберігали цінні рукописи.

Частинки давніх голонасінних дійшли до нас у формі бурштину — застиглої смоли хвойних, що жили кілька мільйонів років тому. З давніх-давен їхня краса і велич хвойних лісів надихають художників, письменників, поетів на створення художніх полотен, пісень, віршів. А можливо, саме так ми чуємо те, що нам шепоче свідомість цих рослин, але поки що не до кінця навчилися розуміти їхню мову?

Розділ 5. Квіткові рослини: краса і багатогранність

Квіткові рослини, або покритонасінні, представляють собою найбільш різноманітну і широко поширену групу рослин на Землі. Основна особливість цих рослин — наявність квіток і плодів із насінням.

Квіткові рослини значно відрізняються за розміром і формою — від дрібних трав, як австралійська ряска розміром 0,6 мм, до величезних дерев, як евкаліпти, що досягають висоти 130 метрів. Вони мешкають у найрізноманітніших екосистемах, включно з лісами, саванами, пустелями та водно-болотними угіддями, і відіграють ключову роль в екосистемах.

Покритонасінні рослини, разом з іншими рослинами, є головними виробниками органічної речовини, що забезпечує їжею всі живі організми планети. Крім того, вони постачають кисень, необхідний більшості організмів для дихання, і є головними переробниками сонячної енергії, що надходить на планету. Квіткові рослини є невід’ємною частиною ландшафтів і формують вигляд нашої планети. Вони — основа рослинного покриву Землі. Зникнення квіткових призведе до неминучого руйнування біосфери Землі.

Розуміння людиною цінності квіткових рослин підтверджує і той факт, що, мабуть, немає жодної рослини, про яку не були б складені легенди і міфи. На різних континентах квіткові рослини сприймали як захисників, лікарів, помічників, покровителів. І з цієї причини рослини часто асоціювали з богами, духами, вищими силами. Наприклад, дуб у греків був символом верховного божества Зевса, у римлян — Юпітера, а у слов’ян — Перуна. А звичайна первоцвіт — квітка цілих 12 богів.

Квіткові рослини присутні на гербах і прапорах різних країн, на фасадах архітектурних споруд, на картинах відомих художників, у назвах знаменитих книг, на тканинах і декоративних прикрасах, словом, майже повсюдно…

Ці рослини практично побудували людську цивілізацію. З нині відомих квіткових рослин 2000 використовуються людиною постійно. Покритонасінні забезпечують її продуктами харчування і кормами для домашніх тварин. Вже понад 8000 років людство вирощує для своїх потреб пшеницю, кукурудзу, жито, ячмінь, боби, банани, кокосові пальми, цибулю, рис, картоплю, горох і цукрову тростину, які вважаються найдавнішими з окультурених рослин. Квітки, листя, стебла або плоди деяких рослин (кумин, перець, коріандр, куркума, шафран та інші) використовуються як пряно-ароматичні добавки при приготуванні їжі. Такі напої, як кава, какао, чай, шоколад, лимонад, соки, зроблені з частин рослин, користуються популярністю з часів перших людських цивілізацій.

Здавна на корм худобі йдуть буряк, турнепс, брюква, силос, сіно і солома. З соняшника, ріпаку, рижію, гречки, гірчиці, оливи, кукурудзи отримують харчові і технічні олії. На тих же полях бджоли збирають цінні інгредієнти для створення різних сортів меду та інших продуктів бджільництва. Лоза, джут, коноплі, льон, бавовник, бамбук, кропива використовуються для виготовлення різноманітних тканин. Багато фармацевтичних препаратів мають у своїй основі лікарські рослини: мак, ромашку, календу, женьшень, гірчицю, беладонну, конвалію…

Квіткові рослини є сировиною для деревообробної та хімічної промисловості. З них виготовляють практично все — від будівель, яхт, човнів, шпал, деревноволокнистих плит до посуду, музичних інструментів, іграшок, паперу, картону, олівців, спирту, оцту і полімерів. Багато рослин містять сильно пахнучі речовини, які застосовують для виробництва парфумерії і косметики.

Красивоквітучі рослини застосовують для оздоблення парків, скверів, присадибних ділянок, житлових і робочих приміщень. Вони роблять життя людей більш гармонійним і є джерелом натхнення і творчості в мистецтві і техніці.

Наприклад, архітектурно-будівельна біоніка використовує технології, підглянуті у рослин. Відомий Шанхайський місто-вежа був побудований за принципом конструкції дерева, лондонський Кришталевий палац з Гайд-парку — за «технологією» водяної лілії Вікторії. Ідею

парашута людству подарував кульбаба, а гвинтокрила — насіння клена. І таких прикладів безліч…

Сьогодні фахівцям-ботанікам відомо понад 400 видів рослин, за допомогою яких можна робити прогноз погоди або природних катаклізмів (землетрусів, цунамі, вивержень вулканів) без вкладення багатомільйонних коштів. Існують і квіткові годинники, перші згадки про які зустрічаються в історичних хроніках Стародавньої Греції і Риму. У 1755 році їм був присвячений цілий науковий трактат «Сон рослин» знаменитого натураліста Карла Ліннея.

Правда, на сьогодні більшість із давніх знань про квіткові рослини втрачено. Збереглися лише відлуння відомостей про здатність рослин зцілювати не лише фізичне тіло людини, а й її енергетику і свідомість, оздоровлювати цілі території, змінювати хід історії, наповнюючи тонкими вібраціями навколишній простір, і багато іншого.

Тому зараз квіткові рослини залишаються незмінними об’єктами досліджень і ще можуть здивувати науку безліччю аспектів, які відкривають складні механізми їхнього життя і взаємодії з навколишнім середовищем. Вони чекають своїх дослідників, здатних побачити їхні таємниці. Хто знає, можливо, це саме ви?

Далі буде…