Битва за душу Ізраїлю: боротьба за демократію та мир в умовах війни

Реальність ізраїльсько-палестинського конфлікту

Ізраїльсько-палестинський конфлікт залишається одним із найскладніших і найболючіших питань сучасності. Ані ізраїльтяни, ані палестинці не зникнуть із цієї землі, і їхні претензії на суверенну державу на одній і тій самій історичній батьківщині не можна ігнорувати. Єдиний шлях до вирішення — це територіальний і політичний компроміс, який передбачає співіснування двох держав: Ізраїлю та Палестини. Однак цей реалізм часто відкидається в глобальній дискусії, де емпатія до жертв у Газі іноді помилково сприймається як антисемітизм, а критика Ізраїлю — як підтримка тероризму.

Ця стаття розкриває багатогранність ізраїльсько-палестинського конфлікту, внутрішній розкол в Ізраїлі, боротьбу за демократію та вплив уряду Нетаньяху на суспільство. Вона базується на думках Фанії Оз-Сальцбергер, професорки історії, яка, будучи сіоністкою, висловлює занепокоєння щодо автократичних тенденцій і можливого занепаду демократії в Ізраїлі.

Жорстока правда конфлікту

1. Компроміс або вічна війна

Основна правда, яку необхідно визнати: ані Ізраїль, ані Палестина не можуть знищити одне одного без катастрофічних наслідків. Ідеї “Палестини від річки до моря” чи “Великого Ізраїлю” є утопічними й ведуть до вічної війни. Компроміс — це єдиний безкровний шлях, який передбачає створення двох держав або креативної конфедеративної структури, що забезпечить суверенітет і самоврядування для обох народів.

Чому компроміс необхідний?

• Для Ізраїлю: демократична, мирна і безпечна держава.

• Для Палестини: стабільна держава, яка не підтримує тероризм.

• Для світу: уникнення ескалації конфлікту, що може дестабілізувати регіон.

2. Антисемітизм і критика Ізраїлю

Важливо розрізняти антисемітизм і критику політики Ізраїлю. Напади на євреїв лише за їхню національність є антисемітизмом, як і вихваляння Хамасу, чиї переконання мають геноцидний характер. Проте звинувачення Ізраїлю у військових злочинах у Газі не є антисемітизмом — це голос гуманності. Між цими двома крайнощами лежить спектр думок, часто керованих невіглаством або маніпулятивними наративами.

Ізраїльське суспільство: між демократією та автократією

1. Сіонізм: що це насправді?

Сіонізм часто демонізується, але в основі цього поняття лежить прагнення євреїв до національної батьківщини на своїй історичній землі, як це передбачала резолюція ООН №181. Сіонізм Теодора Герцля передбачав ліберальну демократію з рівними правами для всіх громадян, незалежно від національності. Цей ідеал був відображений у Декларації незалежності Ізраїлю 1948 року, але сучасний уряд Нетаньяху відходить від цих принципів.

Ключові аспекти сіонізму:

• Прагнення до суверенної єврейської держави.

• Співіснування з палестинською державою.

• Ліберальна демократія з рівними правами для євреїв і арабів.

2. Уряд Нетаньяху: загроза демократії

Уряд Беньяміна Нетаньяху, сформований у 2022 році, став першим виключно ультраправим урядом в історії Ізраїлю. Він складається з трьох основних сил:

• Прихильники Нетаньяху (“бібісти”): 25–30% виборців, які підтримують його попри корупційні звинувачення та провал безпеки 7 жовтня 2023 року.

• Ультраправі партії: Лідери, такі як Безалель Смотрич та Ітамар Бен-Гвір, просувають месіанські ідеї, етнічну чистку та відновлення Храму в Єрусалимі.

• Ультраортодоксальні партії: Складають 13% населення, виступають за теократію та мають привілеї, такі як звільнення від військової служби.

Цей уряд розпочав наступ на судову владу, прагнучи послабити Верховний суд і правоохоронні органи, щоб захистити Нетаньяху від судового процесу за корупцію. Ці дії є частиною глобальної тенденції автократизації, подібної до політики Віктора Орбана чи Дональда Трампа.

3. Громадянське суспільство: надія на зміни

Попри автократичні тенденції, громадянське суспільство Ізраїлю залишається потужною силою. Сотні тисяч людей виходять на протести в Тель-Авіві, вимагаючи:

• Припинення війни в Газі.

• Звільнення заручників.

• Захисту демократії.

Ці протести об’єднують поміркованих лівих, правих і центристів, які прагнуть повернути Ізраїль до принципів ліберальної демократії. Проте демонстранти зазнають репресій від поліції, контрольованої Бен-Гвіром, а деякі науковці та фахівці розглядають можливість еміграції через тиск уряду.

Війна в Газі: моральна та практична катастрофа

1. Трагедія 7 жовтня 2023 року

Події 7 жовтня, коли Хамас здійснив масове вбивство ізраїльтян, стали трагедією, яка посилила внутрішній розкол. Більшість ізраїльтян вважають, що Хамас необхідно перемогти, але війна, розпочата як контратака, переросла в криваву бійню цивільних осіб у Газі. Це викликало моральний і практичний провал, адже війна не досягла своїх цілей, а лише погіршила становище.

2. Заручники та припинення вогню

Пріоритетом для багатьох ізраїльтян є звільнення заручників, з яких, за оцінками, близько 20 ще можуть бути живими. Протести за припинення вогню та угоду про заручників набирають сили, але уряд Нетаньяху використовує цю ситуацію для власних політичних цілей, ігноруючи страждання сімей заручників.

Шлях до миру: виклики та перспективи

1. Дводержавне рішення

Фанія Оз-Сальцбергер, як і більшість поміркованих ізраїльтян, підтримує дводержавне рішення. Воно передбачає:

• Розділення території між Ізраїлем і Палестиною.

• Забезпечення суверенітету та безпеки для обох держав.

• Співпрацю для стабільності регіону.

Альтернативою може бути конфедеративна структура, яка дозволить обом народам зберігати самоврядування.

2. Роль міжнародної спільноти

Світ має підтримувати помірковані сили в Ізраїлі та Палестині, які прагнуть миру. Санкції проти уряду Нетаньяху можуть бути ефективними, але важливо уникати підтримки Хамасу чи інших терористичних груп. Міжнародна спільнота також має долучитися до реконструкції Гази після війни.

3. Уроки для інших демократій

Ситуація в Ізраїлі є попередженням для інших західних демократій. Протистояння між фанатичним Єрусалимом і ліберальним Тель-Авівом може стати моделлю для майбутніх конфліктів у країнах, де демократія перебуває під заг析розою. Україні, яка також переживає війну, варто звернути увагу на ці уроки, адже розкол між демократами та їхніми гонителями може посилюватися в умовах кризи.

 Майбутнє Ізраїлю та Палестини

Ізраїль стоїть на роздоріжжі: або він повернеться до принципів ліберальної демократії та миру, або зануриться в автократію та вічну війну. Громадянське суспільство, науковці, митці та помірковані політики є головною надією на відновлення демократії. Палестина, своєю чергою, потребує стабільності та відмови від тероризму.

Мир можливий лише через компроміс, який враховує права та прагнення обох народів. Світова спільнота, підтримуючи продемократичні сили, може допомогти Ізраїлю та Палестині знайти шлях до співіснування.

Джерело: Financial Times