Міжзоряні тунелі: вчені виявили космічні шляхи між Сонячною системою, Сіріусом і Альфою Центавра
У 2019 році запуск рентгенівського телескопа eROSITA відкрив нову еру в дослідженні структури Місцевого міжзоряного середовища. Нещодавно астрономи зробили сенсаційне відкриття — два гігантські «гарячі тунелі», що простягаються від Сонячної системи у напрямку зірок Сіріус і Альфа Центавра. Ці структури можуть бути частиною величезної мережі космічних шляхів, що з’єднують регіони зореутворення в нашій галактиці.
Сонячна система — у центрі «Місцевої порожнини»
Науковці давно знають, що наша планетна система розташована в центрі так званої «Місцевої порожнини» — величезної бульбашки з розрідженого газу діаметром близько 300 світлових років. Раніше вважалося, що ця порожнина утворилася внаслідок ланцюгових вибухів наднових зір 10–20 мільйонів років тому. Ударні хвилі від цих вибухів витіснили холодний газ, залишивши гарячу, іонізовану плазму.
Однак нові дані від eROSITA виявили щось неочікуване: два масивні міжзоряні канали, наповнені надгарячою плазмою, які виходять із Місцевої полості і простягаються у глибини космосу.
Канали до Сіріуса та Альфи Центавра
Один із тунелів спрямований у бік сузір’я Центавра, де розташована Альфа Центавра — найближча до Землі зоряна система. Другий канал веде до сузір’я Великого Пса, де міститься Сіріус — найяскравіша зоря на нічному небі.
Що найцікавіше, обидва канали проходять крізь холодне міжзоряне середовище, що викликало подив у науковців. Зокрема, доктор Майкл Фрейберг, один з учасників дослідження, зазначив:
«Найбільше дивування викликав канал у напрямку Центавра — він перетинає величезний «розрив» у холодному газі, де, здавалося б, нічого не повинно бути. Це вказує на те, що процеси, що формують ці структури, набагато складніші, ніж ми думали».
Другий канал, що веде до Сіріуса, вивчено краще. Вчені припускають, що він може бути частиною більшої системи, пов’язаної з туманністю Гамма Великого Пса, яка розташована на відстані 1500 світлових років від Землі.
Мережа космічних шляхів?
Ці тунелі — не просто окремі аномалії. Вони можуть бути фрагментами всесвітньої мережі гарячих каналів, що з’єднують різні регіони Чумацького шляху. Такі структури могли виникнути внаслідок давніх вибухів наднових, вітрів масивних зір або навіть зіткнень між міжзоряними хмарами.
Ці відкриття допомагають зрозуміти, як енергія та матерія рухаються через галактику, як утворюються нові зорі та чому деякі регіони космосу багаті на газ, тоді як інші — практично порожні.
Що далі?
Дослідження, опубліковане в провідному астрофізичному журналі, відкриває нові шляхи для вивчення локального міжзоряного середовища. У майбутньому вчені планують використовувати дані eROSITA разом із іншими телескопами, щоб створити тривимірну мапу цих тунелів і з’ясувати їхню походження.
