Володимир Зеленський і антикорупційна криза: стратегічна помилка, що загрожує майбутньому України
Корупція як виклик для України
Україна перебуває на роздоріжжі. У той час, коли країна веде боротьбу за виживання проти російської агресії, внутрішні виклики, зокрема корупція, залишаються ключовими перешкодами на шляху до демократичного майбутнього. Нещодавно ухвалений закон, який передає контроль над антикорупційними органами — Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) — під вплив президента Володимира Зеленського, викликав хвилю обурення. Цей крок, за оцінками міжнародних експертів, зокрема видання The Economist, є стратегічною помилкою, яка загрожує не лише внутрішній стабільності, але й міжнародній підтримці України.
У цій статті ми проаналізуємо наслідки цього рішення, його вплив на довіру до України та кроки, які необхідно зробити для виправлення ситуації.
Новий закон: удар по антикорупційних реформах
22 липня 2025 року Верховна Рада України ухвалила закон, який кардинально змінює функціонування НАБУ та САП. Ці органи, створені після Революції гідності 2014 року, були символом боротьби з корупцією та незалежності судової системи. Новий закон передає їх під контроль генерального прокурора, який призначається президентом і підпорядковується його адміністрації. Це дозволяє главі держави через генерального прокурора впливати на розслідування корупційних справ, перерозподіляти їх або навіть припиняти.
За словами The Economist, ініціатива цього закону походить від найвищих ешелонів влади, зокрема від президента Зеленського та його глави адміністрації Андрія Єрмака. Закон підтримала більшість депутатів від партії «Слуга народу», що вказує на його політичну заангажованість. Обґрунтування, що в антикорупційні органи нібито проникли проросійські елементи, виглядає як слабкий привід, адже жодних доказів цього не надано.
Цей крок скасовує десятиліття демократичних реформ, спрямованих на створення незалежних інституцій. НАБУ та САП були створені для того, щоб забезпечити неупереджене розслідування корупційних злочинів, незалежно від політичного впливу. Їхня автономія була ключовим досягненням України на шляху до європейської інтеграції. Новий закон, однак, повертає країну до часів, коли політична еліта могла маніпулювати правосуддям у власних інтересах.
Наслідки для України: втрата довіри та міжнародної підтримки
Україна залежить від західної підтримки у вигляді зброї, фінансової допомоги та політичного визнання. Ця підтримка ґрунтується на довірі до України як до країни, що прагне демократії та верховенства права. Новий закон, однак, ставить під сумнів ці цінності. За оцінками The Economist, він робить Україну більш схожою на автократичну систему, від якої вона намагалася відійти після 2014 року.
Внутрішні наслідки
Усередині країни закон викликав хвилю протестів — перших антизеленських виступів з початку війни. Громадянське суспільство, яке відіграло ключову роль у Революції гідності, сприйняло цей крок як зраду демократичних ідеалів. Активісти та експерти побоюються, що повернення президентського контролю над антикорупційними органами відкриває двері для зловживань владою. Це може призвести до зростання корупції, послаблення інституцій та зниження довіри громадян до держави. І це є дуже небезпечного в час жорсткої війни росії проти України. Фактично, для порятунку свої “любих друзів” президент вирішив “розіграти” долю цілої держави України.
Міжнародні наслідки
На міжнародній арені закон загрожує послабленням підтримки України. Західні партнери, зокрема країни ЄС та США, неодноразово наголошували, що боротьба з корупцією є умовою для продовження фінансової та військової допомоги. У той час, коли підтримка України в західних країнах слабшає через втому від війни, цей закон дає скептикам аргумент, що Україна не варта подальших інвестицій. The Economist зазначає, що якщо Україна почне нагадувати корумповану автократію, західним політикам буде важче виправдовувати свою підтримку перед виборцями.
Приклад Грузії, яка втратила статус демократичної держави та стала сателітом Росії, є попередженням для України. Росія може перемогти не лише на полі бою, але й шляхом дестабілізації країни зсередини, підриваючи її демократичні інституції.
Зеленський і його помилки: чому Захід мовчав?
Зеленський здобув міжнародне визнання завдяки своєму героїзму на початку війни. Проте його останні дії викликають дедалі більше критики. Окрім нового закону, до його провалів зараховують переслідування антикорупційних активістів, сумнівні санкції проти політичних опонентів, зокрема проти п’ятого президента України, та обмеження свободи слова. Захід, який ідеалізував Зеленського, часто закривав очі на ці проблеми, що лише посилило його впевненість у безкарності.
Підписання закону в день його прийняття Верховною Радою свідчить про поспішність і брак прозорості в процесі. Це рішення не лише підриває довіру до президента, але й ставить під загрозу моральні аргументи на користь західної підтримки України. У той час, коли солідарність Заходу стає крихкішою, Зеленський мав би демонструвати відданість демократичним принципам, а не повертатися до авторитарних практик.
Що має зробити Зеленський?
Щоб мінімізувати шкоду, завдану новим законом, Зеленський повинен діяти швидко і рішуче. Ось ключові кроки, які можуть відновити довіру до України:
Скасувати закон. Президент має ініціювати скасування закону, який передає НАБУ та САП під його контроль. Це продемонструє його готовність виправляти помилки та поверне довіру як громадян, так і міжнародних партнерів.
Посилити незалежність антикорупційних органів. Необхідно не лише повернути автономію НАБУ та САП, але й запровадити додаткові механізми захисту від політичного втручання. Наприклад, можна створити міжнародну наглядову раду для цих органів.
Прозорість і діалог із суспільством. Зеленський має публічно визнати помилку та провести консультації з громадянським суспільством і міжнародними партнерами щодо подальших реформ.
Боротьба з корупцією на всіх рівнях. Для відновлення довіри необхідно активізувати розслідування корупційних справ, особливо тих, що стосуються високопосадовців. Це покаже, що Україна серйозно ставиться до боротьби з корупцією.
Час діяти
Новий закон, ухвалений за ініціативи Зеленського, є не лише юридичною помилкою, але й стратегічним прорахунком, який загрожує майбутньому України. Він підриває довіру громадян і міжнародних партнерів, послаблює демократичні інституції та наближає країну до авторитарної моделі, яку вона прагнула подолати. Зеленський має можливість виправити ситуацію, скасувавши закон і відновивши незалежність антикорупційних органів. Це буде складний, але необхідний крок для збереження європейського вектора розвитку України.
Україна стоїть перед вибором: або продовжити шлях до демократії та європейської інтеграції, або скотитися до корумпованої автократії, втративши підтримку Заходу. Зеленський і його команда повинні усвідомити, що від їхніх дій залежить не лише їхня політична кар’єра, але й майбутнє всієї країни.
За матеріалами: The Economist
