Союз Зеленського і Орбана: Як Україна втрачає шанс на вступ до ЄС та що буде далі
Чому європейська інтеграція України під загрозою?
Європейська інтеграція України – це не лише політична мета, а й стратегічний напрямок, який визначає майбутнє країни. Проте останні події, зокрема підписання президентом Володимиром Зеленським закону, що підриває незалежність Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), поставили під сумнів прогрес України на шляху до Європейського Союзу. Цей крок викликав різку реакцію в Брюсселі та спричинив масові протести в Україні – перші з початку повномасштабної війни.
У цій статті ми розберемо, як Україна опинилася на межі втрати шансів на вступні переговори з ЄС, чому угорське вето Віктора Орбана вже не є головною перешкодою, та які наслідки чекають на Україну.
Закон про НАБУ та САП: Чому це стало червоною лінією для ЄС?
Контекст ухвалення закону
У липні 2025 року президент Зеленський підписав закон, який суттєво послаблює незалежність НАБУ та САП – ключових антикорупційних інституцій України. Ці органи були створені як частина зобов’язань України перед ЄС для отримання статусу кандидата та безвізового режиму. Їхня незалежність є критично важливою для Брюсселя, оскільки антикорупційні реформи – це основа європейських стандартів верховенства права.
Закон, ухвалений Верховною Радою, викликав обурення не лише в Україні, а й у європейських партнерів. Єврокомісарка Марта Кос особисто попередила віцепрем’єра Тараса Качку про серйозні наслідки цього рішення. За її словами, закон не лише суперечить Дорожнім картам, узгодженим між Києвом і Брюсселем, а й означає відкат у виконанні семи рекомендацій Єврокомісії, які були умовою надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС.
Реакція ЄС: Жорстка, але стримана
Реакція Євросоюзу була швидкою, але дещо стриманою через небажання відкрито критикувати Україну в умовах війни. Проте на закритих переговорах риторика була значно жорсткішою. Марта Кос зазначила, що ухвалення цього закону може призвести до замороження переговорного процесу щодо вступу України до ЄС. Деякі країни-члени навіть висловили думку, що поспішне відкриття першого кластера переговорів було б помилкою.
Ця ситуація стала безпрецедентною: раніше подібне визнання відкату реформ ЄС застосовував лише до Грузії, що призвело до замороження її інтеграційних процесів. Для України це означає серйозний ризик втрати підтримки в Брюсселі та відставання від Молдови, яка, ймовірно, продовжить рух до ЄС швидшими темпами.
Угорське вето: Чи справді Орбан винен?
Роль Віктора Орбана
Угорський прем’єр Віктор Орбан тривалий час блокував прогрес України на шляху до ЄС, використовуючи своє право вето в Раді ЄС. Його позиція була частиною політичної гри, спрямованої на внутрішню аудиторію в Угорщині, а не на реальні поступки з боку України. Проте влітку 2025 року в Брюсселі з’явилася надія обійти це вето завдяки новому плану, який передбачав початок переговорів без формального голосування.
План Б: Як ЄС планував обійти Угорщину
За інформацією “Європейської правди”, Єврокомісія, президент Євроради та кілька країн-членів, зокрема Данія, розробили схему, яка дозволила б розпочати переговори з Україною, ігноруючи позицію Угорщини. План полягав у тому, щоб Єврокомісія оголосила про початок переговорів, спираючись на рішення червневого саміту 2024 року, де Україна офіційно отримала статус кандидата. Юридичне обґрунтування цього кроку базувалося на тому, що проміжні технічні кроки, такі як відкриття кластерів, не вимагають одностайного голосування.
Цей план мав шанси на успіх, адже навіть юридично слабка позиція ЄС не могла бути оскаржена Угорщиною негайно. За оцінками європейських посадовців, будь-який позов Будапешта до Суду ЄС тривав би кілька років, за які Україна могла б суттєво просунутися в переговорах. Дата відкриття першого кластера була призначена на 18 липня 2025 року, і Молдова також була поінформована про цю домовленість.
Чому план провалився?
Попри готовність ЄС піти на безпрецедентний крок, Україна сама зруйнувала цю можливість. У липні 2025 року низка подій підірвала довіру європейських партнерів:
Атака на БЕБ: Уряд України скасував результати прозорого конкурсу на посаду керівника Бюро економічної безпеки, що суперечило принципам прозорості та європейським стандартам.
Переслідування Шабуніна: Політично вмотивовані обшуки у Віталія Шабуніна, відомого активіста, та матері загиблого героя України “Джуса” викликали обурення в громадянському суспільстві.
Відставка Стефанішиної: Заміна віцепрем’єрки з євроінтеграції Ольги Стефанішиної на Тараса Качку в критичний момент переговорів додала невизначеності.
Ці кроки сприйняли в Брюсселі як сигнал про відкат реформ. Хоча ЄС спочатку намагався уникати публічної критики, ці події вплинули на рішення відкласти відкриття кластера до вересня. Остаточним ударом стало підписання закону про НАБУ та САП, після якого угорське вето стало неактуальним – Україна сама зупинила свій рух до ЄС.
Наслідки для України: Що буде далі?
Замороження переговорів
Підписання закону про НАБУ та САП фактично заморозило змістовні переговори з ЄС. Хоча скринінг останнього кластера (сільськогосподарського) може бути завершений, початок реальних переговорів виглядає неможливим у найближчій перспективі. Це означає, що Україна втрачає шанс скористатися прискореними процедурами, які Брюссель розробляв спеціально для неї.
Фінансові наслідки
ЄС та Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) вже попередили Київ про потенційні проблеми з залученням інвестицій. Руйнування антикорупційної інфраструктури знижує довіру інвесторів, що може ускладнити фінансування оборонних та відновлювальних проєктів. Європейські посадовці також нагадують про бюджетну діру, яку Україна закриває за рахунок міжнародних позик. Без прогресу в реформах знайти охочих позичати кошти буде складніше.
Відокремлення Молдови
Одним із найімовірніших наслідків є так званий “decoupling” – відокремлення Молдови від України в переговорному процесі. Кишинів, який не має подібних проблем із реформами, швидше за все, продовжить рух до ЄС, залишаючи Україну позаду.
Безвізовий режим: Поки без загроз
На щастя, загрози безвізовому режиму з ЄС наразі немає. У мирний час це могло б стати важелем тиску, але в умовах війни ЄС не зацікавлений у покаранні пересічних українців. Безвіз залишиться гуманітарною підтримкою для України.
Чи є шанс виправити ситуацію?
Для відновлення довіри ЄС Україна має негайно вжити заходів:
Скасування закону про НАБУ та САП: Відкликання або суттєва зміна закону може стати сигналом для Брюсселя про готовність Києва повернутися до реформ.
Прозорість у БЕБ: Проведення нового конкурсу на керівника Бюро економічної безпеки за участю міжнародних експертів.
Припинення політичних переслідувань: Відмова від тиску на активістів, таких як Віталій Шабунін, та забезпечення незалежності громадянського суспільства.
Стабільність євроінтеграційного курсу: Уникнення кадрових змін у ключові моменти переговорів, щоб продемонструвати послідовність.
Без цих кроків Україна ризикує втратити підтримку не лише ЄС, а й інших міжнародних партнерів, що матиме довгострокові наслідки для економіки та безпеки країни.
Висновок: Хто винен і що робити?
Події липня 2025 року показали, що Україна сама стала головною перешкодою на своєму шляху до ЄС. Закон про НАБУ та САП, підписаний Зеленським, перекреслив місяці дипломатичних зусиль і зруйнував унікальну можливість обійти угорське вето. Хоча Брюссель уникає відкритої критики через війну, довіра до України суттєво похитнулася.
Щоб повернутися на шлях європейської інтеграції, Україні потрібно не лише виправити помилки, а й продемонструвати тверду прихильність реформам. Час ще є, але він швидко спливає. Чи скористається Київ цією можливістю, залежить від політичної волі президента та парламенту.
На основі матеріалів “Європейської правди” та аналізу відкритих джерел.
