Ужгородська прокуратура: Майстер-клас із відписок чи як бюрократія перемагає справедливість і Закон. Частина 1

Відписка як національний вид спорту

Ужгородська окружна прокуратура, здається, претендує на золото в дисципліні «бюрократична відписка». Якщо ви коли-небудь мріяли побачити, як державна установа перетворює серйозні звинувачення на кшталт підробки свідоцтва адвоката в паперову гру, вітаємо — ви потрапили за адресою! У цій статті ми розберемо, як прокуратура майстерно уникає відповідей на прямі запитання, чому Олексій Фазекош досі очолює Раду адвокатів Закарпатської області, і як Лідія Ізовітова разом із колегами перетворюють адвокатуру на арену для власних амбіцій. Готуйтеся до саркастичного занурення у світ «стандартних відповідей» і правового абсурду!

Ужгородська прокуратура: «Досудове розслідування триває»

Уявіть собі: ви надсилаєте сотні листів із простим запитанням: «Чому не проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо підробки свідоцтва адвоката Олексієм Фазекошем?» І що ви отримуєте у відповідь? Фразу, яка могла б стати гаслом Ужгородської окружної прокуратури: «На даний час досудове розслідування триває. Про результати Вас буде повідомлено». Цю перлину бюрократичного мистецтва повторюють дізнавач Сергій Салтиков, процесуальний прокурор Тарас Копрушак та заступники керівника прокуратури Ілля Старов і Михайло Пантьо.

Ці відписки настільки одноманітні, що здається, ніби їх генерує бот із шаблоном «Ctrl+C, Ctrl+V». Чи то в Ужгороді закінчилася фантазія, чи то бажання працювати пішло у відпустку разом із совістю. Але одна відписка від Михайла Пантьо заслуговує на окрему номінацію в конкурсі «Бюрократ року».

Михайло Пантьо: Прокурор, адвокат і майстер словесного туману

25 червня 2025 року заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури Михайло Пантьо надіслав відповідь, яка могла б увійти до підручників із бюрократії. У відповідь на статтю Лариси Криворучко «Круглий стіл “Право-Justice”: Ізовітова проти реформ», розіслану на 400+ електронних адрес, Пантьо видав текст, який поєднує юридичний формалізм із повним ігноруванням суті питання.

Цитата №1: «Ужгородською окружною прокуратурою опрацьовано статтю»

Коментар: О, дякуємо, пане Михайле, що ви зібрали всю прокуратуру, щоб опрацювати статтю! Напевно, влаштували круглий стіл із чаєм і печивом, щоб розібратися, як же реагувати на звинувачення у покриванні фальшивого адвоката Олексія Фазекоша. Результат? Жоден.

Цитата №2: «Органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі Конституції»

Коментар: Дякуємо за нагадування статті 19 Конституції України, пане прокурор! Ми, «юридично безграмотні» громадяни, без вашого роз’яснення точно б заблукали в трьох соснах. Але чи не забули ви, що Конституція також вимагає від вас розслідувати злочини, а не писати відписки?

Цитата №3: «Адвокатура — недержавний самоврядний інститут»

Коментар: Так, ми знаємо, що адвокатура незалежна. Але чи означає це, що вона може безкарно порушувати закони? Самостійно привласнювати членські внески адвокатів, позбавляти їх права на працю чи навіть отримувати «гуманітарну допомогу» у вигляді фінансових потоків? І де реакція прокуратури на ці «самостійні» витівки? Правильно — нульова.

Цитата №4: «Порядок скликання з’їзду адвокатів України»

Коментар: Пане Пантьо, дякуємо за цитування статті 54 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Але чому ви згадуєте про з’їзди, коли питання стосується підробки свідоцтва адвоката? Це як розповідати про правила дорожнього руху, коли вас питають про крадіжку автомобіля. Може, ви просто хотіли відволікти увагу від справжньої проблеми?

Олексій Фазекош: Фальшивий адвокат чи недоторканний «герой»?

Олексій Фазекош, голова Ради адвокатів Закарпатської області, — це, мабуть, єдиний «адвокат» без юридичної освіти, який примудрився очолювати адвокатуру регіону понад 12 років. Як йому це вдалося? Завдяки підтримці Лідії Ізовітової, голови НААУ, та, схоже, мовчазній згоді Ужгородської прокуратури.

Стаття Лариси Криворучко, опублікована 15 червня 2025 року, прямо звинувачує Фазекоша в шахрайстві та корупції, а Ізовітову — у покриванні його діяльності. Але що робить прокуратура? Замість розслідування підробки свідоцтва адвоката (ст. 358 ККУ) вона надсилає відписки, які можна видрукувати та використовувати як шпалери для кабінетів і не тільки.

Лідія Ізовітова: “Королева адвокатури” чи узурпаторка?

Лідія Ізовітова, очільниця НААУ та РАУ, також не залишається поза увагою. Згідно з ч. 3 ст. 55 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повноваження керівників адвокатського самоврядування обмежені п’ятьма роками і не більше ніж двома термінами поспіль. Але Ізовітова, видно, вважає себе винятком. Її повноваження закінчилися ще в жовтні 2022 року, але вона продовжує керувати, порушуючи закон.

Чи не підпадають ці дії під статті Кримінального кодексу, такі як ст. 364 (зловживання владою) чи ст. 170 (перешкоджання законній діяльності організацій)? Звісно, підпадають! Але Ужгородська прокуратура, видно, вирішила, що розслідувати такі дрібниці — не її рівень. Краще процитувати Конституцію і піти пити каву.

Бюрократія проти справедливості: Чому прокуратура не діє?

Повернімося до Михайла Пантьо. Цей прокурор-адвокат (цікаве поєднання, чи не так?) не лише ігнорує звинувачення проти Фазекоша, а й, здається, захищає Ізовітову. Чому? Можливо, тому, що він сам є частиною адвокатської системи, яка, за словами критиків, загрузла в корупції. А може, просто тому, що відписка — це швидше, ніж розслідування.

Прокуратура могла б передати справу до Національної поліції чи ДБР для належного розслідування. Але замість цього ми бачимо лише «словесний туман» і цитування законів, які не мають жодного відношення до суті питання.

Чи є надія на справедливість?

Ужгородська окружна прокуратура довела, що мистецтво відписок може досягти нових висот. Замість розслідування серйозних звинувачень у підробці документів і зловживанні владою вона пропонує нам лекції з Конституції та Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Олексій Фазекош продовжує керувати адвокатурою Закарпаття, Лідія Ізовітова — НААУ, а Михайло Пантьо — писати відписки, які заслуговують на місце в музеї бюрократії.

Чи є шанс на справедливість? Поки прокуратура ігнорує заяви про злочини, а НААУ та РАУ залишаються недоторканними, надія тане швидше, ніж сніг у Карпатах у липні. Але ми не здаємося! Продовжуємо писати листи, ставити запитання, подавати позовні заяви в суд і чекати, коли ж Ужгородська прокуратура нарешті вирішить, що розслідування важливіше за відписки.

А можемо молодим і здоровим чоловікам прокурорам вартує подати заву в ТЦК та мобілізуватись? На фронті від них буде набагато більше користі, ніж сидіти в теплих та комфортних кабінетах і писати безглузді відписки? 

І це ще не кінець теми відписок. Чекайте наступну другу частину…

Степан Сікора