Новий Кабмін України 2025: Держава в державі чи перестановка ліжок?

Новий уряд України – прогнозована прем’єріада чи реальний прорив?

17 липня 2025 року Верховна Рада України затвердила новий склад Кабінету Міністрів, очолюваний Юлією Свириденко, яка стала першою жінкою-прем’єркою за останні 15 років. Денис Шмигаль, що очолював уряд понад п’ять років, перейшов на посаду міністра оборони, а Михайло Федоров став першим віцепрем’єром. Ці зміни супроводжувалися реорганізацією міністерств, зокрема об’єднанням Міноборони з Мінстратегпромом та створенням “мега-міністерства” економіки, що поглинуло Мінагро та Мінекології. Чи є це справжньою реформою, чи лише “перестановкою ліжок”, як стверджують критики? Розбираємо ключові аспекти.

1. Економічна політика: між зайнятістю та наповненням бюджету

Одна з головних проблем нового Кабміну – відсутність проривних реформ в економічній політиці. Україна стоїть перед вибором між двома протилежними шляхами: максимальна зайнятість населення за рахунок зниження податкового тиску або максимальне наповнення бюджету за рахунок високих податків, що стримують розвиток бізнесу. Другий шлях, обраний ще до війни та оновлений у 2024 році, залишається пріоритетом. Це забезпечує короткострокові надходження до бюджету, але, як зазначають експерти, є тупиковим для довгострокового розвитку країни.

Такий підхід призводить до відтоку капіталу та робочої сили, що послаблює економічний потенціал. Новий уряд на чолі зі Свириденко, ймовірно, продовжить цю стратегію, що викликає занепокоєння серед бізнес-спільноти та експертів.

2. Прогнозована прем’єріада: чому дискусії не відбулося?

Зміни в уряді називали “найнуднішою прем’єріадою” через їхню передбачуваність. Опозиція критикувала перестановки як косметичні, тоді як влада уникала відкритої дискусії. Експертне середовище, за словами журналіста Вадима Денисенка, часто мовчало в надії на майбутні контракти. Відсутність публічного обговорення свідчить про брак політичного діалогу, що ускладнює формування нової стратегії розвитку держави.

Президент Зеленський, ініціюючи ці зміни, поставив перед урядом три пріоритети: зміцнення економіки, підтримка громадян і масштабування виробництва зброї. Проте без чіткої програми дій ці цілі залишаються декларативними.

3. “Монстр” Мінекономіки: логіка чи компроміс?

Об’єднання Мінекономіки, Мінагро та Мінекології під керівництвом Юлії Свириденко викликало суперечки. Прихильники вважають, що це спрощує управління та зменшує адміністративні бар’єри. Критики, зокрема аграрні організації, наголошують на стратегічній важливості окремого Мінагро. Відсутність сильного кандидата на посаду міністра аграрної політики стала ключовою причиною такого рішення, що підкреслює прагматичний, а не стратегічний підхід.

4. Держава в державі: об’єднання Міноборони та Мінстратегпрому

Найвагомішою зміною стало об’єднання Міноборони та Мінстратегпрому під керівництвом Дениса Шмигаля за кураторством Михайла Федорова. Ці два відомства контролюють 60% державного бюджету, що робить їх “державою в державі”. Президент Зеленський, за інформацією джерел, надав Шмигалю повну свободу для кадрових рішень, що може стати лакмусовим папірцем ефективності реформи.

Це об’єднання спрямоване на посилення оборонного сектору, зокрема через збільшення виробництва української зброї. Проте успіх залежить від здатності Шмигаля та Федорова провести реальні зміни, а не обмежитися інформаційними кампаніями.

5. Мін’юст як фільтр рішень

Призначення Германа Галущенка міністром юстиції підкреслює важливість цього відомства. Мін’юст візує всі урядові документи та контролює пенітенціарну систему, що робить його ключовим “фільтром” рішень Кабміну. Це призначення свідчить про прагнення влади посилити контроль над управлінськими процесами.

6. Нове інформаційне агентство: потрібне чи ні?

Створення нового агентства на базі інформаційного підрозділу Мінкульту викликає сумніви. Без чіткого керівника та визначених функцій ця структура ризикує стати “мертвонародженою”. Експерти вважають, що її створення – це спроба посилити інформаційну політику, але без належного планування вона може залишитися неефективною.

Перестановка чи реформа?

Новий Кабмін України 2025 року поєднує амбітні цілі з бюрократичними компромісами. Об’єднання міністерств, зокрема Міноборони та Мінстратегпрому, а також створення “мега-міністерства” економіки, вказує на спробу централізації управління. Проте відсутність проривних реформ, передбачуваність кадрових рішень і брак публічної дискусії свідчать про обмежений потенціал змін. Чи стане це “державою в державі” чи лише “перестановкою ліжок”, залежить від реалізації обіцянок Шмигаля, Свириденко та Федорова.

Степан Сікора