Вибіркове правосуддя та мовчазна згода: як Україна скочується до авторитаризму

Політичне переслідування як загроза демократії

Останні події в Україні, зокрема обшуки в домі Віталія Шабуніна та вручення йому підозри за “ухилення від служби” і “шахрайство”, не є звичайними юридичними процедурами. Вони мають усі ознаки політичного переслідування, яке загрожує демократичним принципам країни. Ці дії не лише підривають довіру до влади, а й створюють небезпечний прецедент, що може повернути Україну до темних часів авторитаризму.

У цій статті ми проаналізуємо, як вибіркове правосуддя, послаблення інституцій та мовчання міжнародних партнерів сприяють відходу від демократичних стандартів.

Хто такий Віталій Шабунін і чому він став мішенню?

Віталій Шабунін – одна з найвідоміших фігур українського громадського сектору, засновник Центру протидії корупції (ЦПК). Його діяльність завжди була спрямована на боротьбу з корупцією, незалежно від того, хто перебував при владі. Шабунін і ЦПК неодноразово зазнавали атак та дискредитаційних кампаній – від часів Віктора Януковича до постреволюційного періоду.

Його стиль може бути різким, а заяви – безкомпромісними, але його відданість суспільним інтересам і демократичним реформам є незаперечною. Саме тому переслідування Шабуніна викликає тривогу: воно спрямоване не на конкретні правопорушення, а на його професійну діяльність як борця з корупцією.

Контекст переслідування: порушення прав і процедур

Обшуки в будинку Шабуніна, де проживають його дружина та двоє малолітніх дітей, проводилися без його присутності. У військовій частині в Харківській області в нього вилучили телефон без судової ухвали та без доступу до адвоката, а слідчі дії тривали до ранку. Такі дії є безпрецедентними навіть для українських реалій і свідчать про політичну мотивацію.

Ці події контрастують із ситуацією віцепрем’єра Олексія Чернишова, який, попри підозру від НАБУ за завдання багатомільйонних збитків державі, не лише зберіг посаду, а й представляв Україну на міжнародній конференції з відновлення в Римі. Це яскравий приклад вибіркового правосуддя, коли однією особі дозволяється уникати відповідальності, а іншу – активіста та військовослужбовця – переслідують за надуманими звинуваченнями.

Злам конкурсу на голову БЕБ: удар по незалежності інституцій

Ще одним тривожним сигналом є рішення уряду скасувати результати прозорого конкурсу на посаду голови Бюро економічної безпеки (БЕБ). У червні 2025 року Кабмін, під впливом СБУ та без юридичних підстав, скасував підсумки конкурсу, в якому переміг незалежний кандидат, не підконтрольний Офісу президента.

Це рішення свідчить про відхід від принципу незалежності державних інституцій, що є ключовим для демократичного суспільства. Воно також підриває довіру до прозорих процедур і створює враження, що влада прагне контролювати ключові органи, які мають бути незалежними.

Мовчання Заходу: схвалення авторитарних тенденцій?

Мовчання міжнародних партнерів України, зокрема послів G7 та учасників Ukraine Recovery Conference у Римі, щодо зламу конкурсу на голову БЕБ є ще одним тривожним сигналом. Відсутність публічної реакції сприймається владою як мовчазне схвалення її дій. Це дає сигнал, що відступ від демократичних стандартів не матиме наслідків, що є небезпечним прецедентом.

Західні партнери, які раніше підтримували Україну в її реформах, зараз утримуються від коментарів, що може свідчити про зміну пріоритетів або прагнення уникнути конфронтації. Проте це мовчання лише посилює авторитарні тенденції, дозволяючи владі діяти без зовнішнього тиску.

Наслідки вибіркового правосуддя

Події навколо Шабуніна, Чернишова та БЕБ є частиною ширшої стратегії, яка включає:

• Послаблення інституцій: Скасування прозорих конкурсів і тиск на незалежні органи підривають їхню автономію.

• Персоніфіковане переслідування: Активісти, які критикують владу, стають мішенями для дискредитації та юридичних атак.

• Демонтаж громадського контролю: Переслідування таких фігур, як Шабунін, має на меті залякати інших активістів і послабити громадянське суспільство.

Ці дії нагадують період 2010–2014 років, коли Україна зіткнулася з політичними переслідуваннями та появою політичних в’язнів. Повернення до таких практик є неприпустимим, особливо на тлі війни, коли держава має спиратися на довіру суспільства та прозорість.

Чому прозорість і верховенство права важливі?

Прозорість процедур і рівність перед законом є не менш важливими, ніж військова підтримка. Вони є частиною моральної переваги України над зовнішнім ворогом і основою для європейського вибору. Вибіркове правосуддя, навпаки, руйнує довіру до держави та її інституцій, ставлячи під загрозу саму ідею державності.

Європейський вибір України вимагає не лише гасел, а й реальних реформ. Відкат від демократичних змін суперечить зобов’язанням, які країна взяла перед своїм народом і міжнародною спільнотою. Якщо ці тенденції продовжаться, Україна ризикує втратити не лише території, а й свою демократичну ідентичність.

Висновок: Україна перед вибором

Україна стоїть на роздоріжжі. Вибіркове правосуддя, тиск на активістів і послаблення інституцій є прямим шляхом до авторитаризму. Мовчання міжнародних партнерів лише погіршує ситуацію, даючи владі карт-бланш на подальші порушення.

Ми, як суспільство, не можемо мовчати. Прозорість, верховенство права та незалежність інституцій є основою для демократичної України. Без них ми втрачаємо не лише моральну перевагу, а й мету боротьби – європейську країну, яка поважає права своїх громадян і виконує свої зобов’язання.

Закликаємо владу припинити вибіркове правосуддя, відновити прозорі процедури та поважати незалежність інституцій. Закликаємо міжнародних партнерів чітко висловити свою позицію щодо відступу від демократичних стандартів. Тільки спільними зусиллями ми зможемо зберегти Україну як демократичну державу, яка рухається до Європи, а не до тіні авторитарних режимів.

Степан Сікора