Критичний аналіз потенційної зустрічі Трампа, Зеленського та Путіна в Стамбулі: Геополітичні наслідки та стратегічні виклики
Можливість зустрічі на найвищому рівні в Стамбулі за участю президента США Дональда Трампа, президента України Володимира Зеленського та президента Росії Володимира Путіна викликає значний резонанс у світовій політиці. Такий саміт може кардинально вплинути на перебіг російсько-української війни, змінити баланс сил у глобальній безпеці та переформатувати зовнішньополітичні пріоритети Сполучених Штатів. Спираючись на актуальні дискусії, зокрема інсайти з українських джерел, таких як політичні ток-шоу та експертні коментарі, ця стаття пропонує критичний аналіз доцільності, мотивів і потенційних наслідків цієї зустрічі. У той час, коли війна в Україні досягає критичної точки, розуміння стратегічних розрахунків ключових гравців є надзвичайно важливим для прогнозування майбутнього регіону та світу.
Передумови: Російсько-українська війна та глобальна дипломатія
З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року конфлікт став однією з найсерйозніших геополітичних криз XXI століття. Україна зіткнулася з величезними викликами: втрата територій, економічна нестабільність, масові руйнування та гуманітарна катастрофа. Водночас Росія, попри значні втрати, продовжує свою агресію, досягаючи просувань на фронті, хоча й ціною величезних людських і матеріальних ресурсів. За даними українських джерел, за останній місяць Росія захопила найбільшу кількість територій з початку війни, що свідчить про її намір продовжувати наступ, незважаючи на високу ціну.
Сполучені Штати відіграють ключову роль у підтримці України через військову та фінансову допомогу. Проте нещодавнє рішення про зупинку поставок зброї, спричинене внутрішніми політичними інтригами в адміністрації США, викликало занепокоєння в Україні та серед її союзників. Як зазначив народний депутат Роман Костенко, два гаранти Будапештського меморандуму – Росія та США – певним чином порушили свої зобов’язання: Росія буквально, через агресію, а США – опосередковано, через непослідовність у підтримці. У цьому контексті ідея саміту в Стамбулі набуває особливого значення як потенційна платформа для пошуку дипломатичного виходу з кризи.
Геополітичний контекст: Мотиви ключових гравців
Дональд Трамп: Політика швидких перемог
Дональд Трамп відомий своєю прагматичною та іміджево орієнтованою зовнішньою політикою, яка часто спрямована на досягнення швидких і помітних результатів. Його попередні втручання в міжнародні конфлікти, як-от ізраїльсько-іранський чи пакистано-індійський, демонструють небажання втягуватися в тривалі війни, які потребують значних ресурсів США. У контексті України Трамп, ймовірно, бачить можливість здобути дипломатичну перемогу, яка зміцнить його позиції напередодні виборів у США. Як зазначають аналітики, його підхід ґрунтується на принципі “Америка перш за все”, що може призвести до компромісів, які не завжди відповідають інтересам України.
Трамп, за даними джерел, уже висловлював ідею організувати зустріч трьох президентів, щоб змусити Путіна зупинити війну. Проте його мотивація, ймовірно, більше пов’язана з особистими політичними амбіціями, ніж із глибоким розумінням ситуації в Україні. Наприклад, у джерелах згадується, що Трамп цікавився справами Ілона Маска та навіть “витирав пилюку зі свого золотого літака”, що підкреслює його схильність до символічних жестів. Для України це означає необхідність запропонувати Трампу сценарій, який дозволить йому здобути “швидку перемогу” без шкоди для українських інтересів.
Володимир Зеленський: Дипломатична боротьба за виживання
Для президента України Володимира Зеленського участь у такому саміті є питанням національного виживання. З початку війни Зеленський демонстрував здатність адаптуватися до мінливих обставин, зокрема у відносинах із західними лідерами. За даними джерел, він змінив свою риторику щодо Трампа, відходячи від попередньої конфронтаційної позиції, щоб налагодити діалог. Це є спробою переконати Трампа, що підтримка України може стати частиною його “великої перемоги”. Однак Зеленський стикається з внутрішніми викликами, такими як критика влади, наступ на свободу слова та економічна нестабільність, що ускладнює його позицію на міжнародній арені.
Зеленський також усвідомлює, що без американської підтримки Україна не зможе ефективно протистояти Росії. Як зазначається в джерелах, без США перемога у війні є малоймовірною, навіть для “великих оптимістів”. У цьому контексті його стратегія полягає в тому, щоб максимально використати дипломатичні можливості для збереження підтримки Заходу, одночасно шукаючи способи тиску на Росію через санкції та міжнародну ізоляцію.
Володимир Путін: Стратегія затягування
Путін, за даними українських джерел, продовжує наполягати на виконанні так званих “цілей СВО”, що є евфемізмом для його імперіалістичних амбіцій. Останні просування російських військ, попри величезні втрати, свідчать про його впевненість у можливості подальшої ескалації. Економічні санкції поки не змогли критично підірвати російську економіку, зокрема через тіньовий флот, який дозволяє Росії експортувати нафту. За оцінками, 50% російського експорту нафти проходить через Балтійське море, а ще 30% – через трубопроводи до Китаю, що дає Путіну економічний простір для маневру.
Участь у саміті може бути для Путіна способом виграти час або отримати поступки без реальних намірів припиняти війну. Як зазначається в джерелах, його відповідь на пропозицію Трампа була: “Я ще не навоювався”, що відображає його стратегію затягування конфлікту до моменту, коли Україна або її союзники виснажаться.
Безпека та логістика: Виклики організації саміту
Організація зустрічі на такому рівні вимагає безпрецедентних заходів безпеки. За інформацією, спецслужби США, України та Росії вже кілька тижнів працюють над забезпеченням безпеки в Стамбулі. Попередній досвід, коли Путін проігнорував запрошення на подібну зустріч, а Зеленський прибув сам, підкреслює складність координації. Туреччина, як нейтральна сторона і член НАТО, має унікальну позицію для організації такого саміту, але геополітичні ризики залишаються високими. Наприклад, присутність російських представників у Стамбулі може викликати напругу серед країн НАТО, а будь-які інциденти під час зустрічі можуть мати катастрофічні наслідки.
Стратегічні виклики для України
Залежність від США
Українські аналітики, такі як Роман Костенко, підкреслюють, що без американської підтримки перемога у війні є малоймовірною. Нещодавня зупинка поставок зброї, спричинена діями заступника міністра оборони США, який, за даними джерел, намагався “продати” ідею Трампу, що зброю потрібно не давати, а продавати, поставила Україну в складне становище. Це рішення, як зазначається, було не стільки ініціативою Трампа, скільки результатом внутрішніх інтриг у Вашингтоні. Водночас Європа демонструє готовність посилювати санкції проти Росії, зокрема через блокування тіньового флоту в Балтійському морі, що може стати важелем тиску на Путіна.
Внутрішні проблеми
Внутрішня ситуація в Україні значно ускладнює підготовку до переговорів. Наступ на свободу слова, місцеве самоврядування та бізнес, а також репресії проти інакодумців створюють напругу в суспільстві. Випадок із Ланою Зеркаль, відомою українською дипломаткою, якій, за її словами, не продовжили дипломатичний паспорт через критику влади, є прикладом наступу на інакодумство. Це послаблює здатність влади ефективно реагувати на зовнішні виклики. Крім того, втома від війни, економічні труднощі та зростання зневіри серед населення створюють сприятливе підґрунтя для російської пропаганди, яка намагається переконати українців у безвиході.
Дипломатична ізоляція
Відносини між Києвом і Вашингтоном ускладнені через неефективність нинішніх переговорників. Як зазначається в джерелах, чинний посол України в США та Андрій Єрмак не змогли налагодити продуктивний діалог із адміністрацією Трампа. Це вимагає термінової заміни ключових фігур, таких як призначення досвідчених дипломатів, наприклад, Олександра Ткачука чи Лани Зеркаль, які могли б ефективніше представляти інтереси України.
Можливі сценарії та їх наслідки
Сценарій 1: Дипломатична перемога Трампа
Якщо Трампу вдасться організувати саміт і досягти хоча б тимчасового припинення вогню, це може бути подано як його особистий успіх. Однак, як показує досвід ізраїльсько-іранського конфлікту, такі “швидкі перемоги” часто не враховують довгострокові інтереси інших сторін. Для України це може означати втрату стратегічних позицій у переговорах, зокрема щодо повернення окупованих територій.
Сценарій 2: Продовження війни
Якщо Путін відмовиться від серйозних переговорів, війна може затягнутися, що призведе до подальших втрат для України. У цьому випадку ключовим завданням для української дипломатії буде переконати Трампа в необхідності посилення санкцій, зокрема проти російського тіньового флоту. За даними джерел, блокування Балтійського моря, де проходить 50% російського експорту нафти, може суттєво послабити економіку Росії.
Сценарій 3: Компромісний мир
Компромісний мир, який може включати поступки з боку України, є найменш бажаним сценарієм. Українські аналітики наголошують, що будь-які поступки Росії лише посилять її імперіалістичні амбіції, як це було після анексії Криму в 2014 році. Такий сценарій може також підірвати довіру до української влади всередині країни.
Пропозиції для України
Посилення дипломатії: Україна має терміново замінити ключових перемовників у США, розглядаючи таких кандидатів, як Олександр Ткачук чи Лана Зеркаль, щоб налагодити ефективний діалог із адміністрацією Трампа. Призначення досвідченого дипломата, який має зв’язки з українською владою, може покращити комунікацію.
Мобілізація діаспори: Українська діаспора в США, яка, за словами джерел, останнім часом залишається пасивною, повинна активніше тиснути на американських політиків, щоб забезпечити продовження підтримки. Це особливо важливо напередодні виборів до Конгресу США.
Економічний тиск на Росію: Спільно з європейськими партнерами Україна має розробити план посилення санкцій, зокрема через блокування російського тіньового флоту в Балтійському морі. Як зазначається, Данія, Великобританія, Франція та Німеччина вже почали операцію з контролю суден, що може суттєво обмежити російський експорт.
Внутрішня консолідація: Влада має припинити наступ на свободу слова, місцеве самоврядування та бізнес, зосередивши ресурси на оборону. Наприклад, припинення фінансування другорядних проєктів, таких як асфальтування доріг, і перенаправлення коштів на закупівлю зброї є критично важливим.
Посилення Збройних Сил: Стійкість української армії є ключовим фактором для успіху будь-яких переговорів. Це вимагає не лише зовнішньої підтримки, а й внутрішньої мобілізації, включаючи реформу системи мобілізації та підвищення ефективності використання ресурсів.
Історичні паралелі та уроки
Історія свідчить, що імперії, які здаються непереможними, часто зазнають поразки, коли стикаються з рішучим опором. Як зазначається в джерелах, “Росія відступає там, де отримує відсіч”. Приклади В’єтнаму, Афганістану чи Алжиру демонструють, що імперіалістичні амбіції можуть бути зруйновані через економічний тиск і військову стійкість. Для України це означає необхідність не лише вистояти на полі бою, а й використати міжнародну підтримку для створення умов, за яких Росія буде змушена відступити.
Роль Європи та НАТО
Європа відіграє дедалі більшу роль у підтримці України, особливо на тлі невизначеності з боку США. Заяви Єврокомісара Урсули фон дер Ляйєн про постачання 2 мільйонів снарядів до кінця 2025 року та готовність Європи купувати американську зброю свідчать про зміцнення європейської позиції. Крім того, блокування російського тіньового флоту в Балтійському морі, ініційоване Данією та підтримане Великобританією, Францією та Німеччиною, може стати вирішальним фактором у послабленні економіки Росії.
Розширення НАТО, зокрема приєднання скандинавських країн і плани Азербайджану щодо розміщення турецьких баз, також створюють додатковий тиск на Росію. Як зазначається в джерелах, стратегія Путіна щодо протистояння НАТО призвела до зворотного ефекту, оточивши Росію країнами Альянсу з півночі та півдня.
Висновок
Потенційна зустріч Трампа, Зеленського та Путіна в Стамбулі є критичним моментом для України та світової політики. Для України це шанс відстояти свої інтереси, але водночас і ризик опинитися в тіні американських політичних амбіцій. Успіх залежить від здатності української влади запропонувати Трампу сценарій “швидкої перемоги”, який би відповідав інтересам України, а також від консолідації внутрішніх ресурсів і посилення міжнародної підтримки. Ключовим є збереження стійкості Збройних Сил, посилення санкцій проти Росії та уникнення компромісів, які можуть підірвати суверенітет України. У той же час, історичні уроки нагадують, що імперії не є вічними, і Україна має всі шанси вистояти, якщо скористається наявними можливостями.
Степан Сікора
