Переформатування уряду України 2025: що стоїть за заміною прем’єра?

Політичний пейзаж України у 2025 році

У липні 2025 року Україна стоїть на порозі значних політичних змін. Заміна прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, який утримував посаду з березня 2020 року, стала однією з найгучніших тем у політичних колах. Ініціатива президента Володимира Зеленського та глави Офісу президента Андрія Єрмака щодо призначення Юлії Свириденко на пост глави уряду викликала широкий резонанс. Чому ці зміни плануються саме зараз, які фактори вплинули на перенесення голосування, і хто може увійти до нового складу Кабміну? У цій статті ми розберемо ключові аспекти переформатування уряду, спираючись на інформацію від “Української правди” та аналізуючи політичні, економічні та міжнародні наслідки.

Чому заміна прем’єра стала неминучою?

1. Політична динаміка та вплив Офісу президента

Останні роки показали, що Андрій Єрмак, глава Офісу президента, відіграє ключову роль у формуванні політичного порядку денного України. У липні 2024 року Єрмак уже готував заміну Шмигаля на Свириденко, але через низку причин цей план не був реалізований. У 2025 році спроба повторилася, і цього разу вона має більше шансів на успіх.

Шмигаль, попри свою здатність утримувати баланс між різними політичними групами, втрачає підтримку в Офісі президента. Його співпраця з головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком та лідером фракції “Слуга народу” Давидом Арахамією створила певну автономію, що не завжди відповідає інтересам Єрмака. Заміна прем’єра на лояльну до ОП Свириденко дозволить посилити контроль над урядом, що є стратегічною метою Зеленського та його команди.

2. Перенесення голосування: причини затримки

Голосування за заміну уряду, заплановане на 7–8 липня 2025 року, було перенесено на середину липня через кілька факторів:

• Відсутність депутатів: Середина літа – період відпусток і міжнародних самітів, таких як саміти НАТО чи ПАРЄ. Багато депутатів перебувають за кордоном, що ускладнює збирання необхідної кількості голосів у Верховній Раді. За оцінками джерел у “Слузі народу”, швидке голосування могло б зібрати лише 150 голосів, що недостатньо для успішного затвердження нового уряду.

• Ukraine Recovery Conference (URC): Міжнародна конференція з відновлення України, запланована на 10–11 липня в Римі, стала ще однією причиною затримки. Призначення нового уряду напередодні заходу могло б поставити українську делегацію в незручне становище, адже більшість міністрів та їхніх команд перебували б у статусі виконувачів обов’язків. Це могло б негативно вплинути на переговори з європейськими партнерами.

• Кадрові прогалини: Деякі міністерства, зокрема Міністерство національної єдності, залишаються без чітких кандидатів на керівні посади. Скандал навколо Олексія Чернишова, який очолював це міністерство, ускладнює пошук заміни. Є ймовірність, що міністерство буде реорганізоване або приєднане до іншого відомства, наприклад, МЗС.

3. Юлія Свириденко: нова прем’єрка чи тимчасовий компроміс?

Юлія Свириденко, чинна перша віцепрем’єр-міністерка, є ключовою кандидаткою на посаду прем’єра. Її лояльність до Офісу президента та досвід роботи в уряді роблять її ідеальним вибором для Єрмака. Однак її призначення викликає певні питання:

• Бюрократична підтримка: Свириденко бракує сильної команди, здатної ефективно управляти урядом. Для розв’язання цієї проблеми розглядається кандидатура Наталії Алюшиної, керівниці Нацагентства з питань держслужби, на посаду міністра Кабінету Міністрів. Алюшина могла б стати “бюрократичним важковаговиком”, який забезпечить стабільність урядових процесів.

• Вплив на економіку: Свириденко прагне зберегти контроль над Міністерством економіки, призначивши своїм наступником заступника Олексія Соболева. Однак Соболеву, ймовірно, не дозволять поєднувати посади міністра та першого віцепрем’єра, щоб уникнути надмірної концентрації влади в руках Свириденко.

• Соціальна політика: Свириденко також має намір просунути свою заступницю Тетяну Бережну на посаду міністерки соціальної політики, замінивши чинну міністерку Оксану Жолнович. Це рішення поки не остаточне, але воно демонструє амбіції Свириденко сформувати лояльну команду.

Ключові гравці нового уряду

1. Посилення впливу Андрія Єрмака

Заміна Шмигаля відкриває для Єрмака можливість посилити контроль над урядом. Одним із ключових кроків може стати підвищення Олексія Кулеби до рівня першого віцепрем’єра. Кулеба, який раніше очолював КМДА, є протеже Єрмака і може стати балансуючою силою в уряді.

2. Незмінні постаті

Деякі міністри, ймовірно, збережуть свої посади:

• Рустем Умєров (Міністерство оборони): Попри критику щодо дезорганізації в Міноборони, Умєров залишиться на посаді завдяки підтримці Єрмака. Чутки про його можливе призначення послом у США не підтвердилися.

• Михайло Федоров (Міністерство цифрової трансформації): Федоров, який працює в уряді з 2019 року, також залишиться на своїй посаді. Його стійкість пояснюється успішною роботою в цифровій сфері та відсутністю серйозних конкурентів.

• Герман Галущенко (Міністерство енергетики): Галущенко зберіг свою посаду завдяки лояльності до Єрмака та відходу від впливу бізнесмена Тимура Міндіча.

3. Проблемні міністерства

• Міністерство національної єдності: Після скандалу з Олексієм Чернишовим це міністерство може бути реорганізоване. Його створення в 2024 році було спробою налагодити роботу з українською діаспорою, але інтерес влади до цієї теми згас.

• Міністерство фінансів: Сергій Марченко, чинний міністр, викликає невдоволення Офісу президента через свою обережність у бюджетних питаннях. Його заміна на Дениса Улютіна чи Роксолану Підласу розглядається, але остаточного рішення немає через ризик бюджетної кризи.

• Міністерство юстиції: Ольга Стефанішина може покинути посаду віцепрем’єр-міністерки юстиції, щоб зосередитися на євроінтеграційних питаннях. Її місце може зайняти Ірина Мудра, юридична заступниця Єрмака.

4. У зоні ризику

Міністри освіти Оксен Лісовий та охорони здоров’я Віктор Ляшко перебувають під тиском. Лісовий має конфлікти з депутатами “Слуги народу”, а Ляшка критикують через проблеми з відбудовою Охматдиту. Їхнє майбутнє в уряді залишається невизначеним.

Міжнародний контекст: Ukraine Recovery Conference

Конференція з відновлення України (URC) у Римі є ключовим фактором, що впливає на графік переформатування уряду. Цей захід, який збере сотні українських та європейських чиновників і бізнесменів, має на меті залучення інвестицій для відновлення країни. Призначення нового уряду перед конференцією могло б підірвати довіру міжнародних партнерів, адже нестабільність у владі сприймається як ризик. Саме тому Зеленський і Єрмак вирішили відкласти голосування до завершення URC.

Виклики та ризики переформатування уряду

1. Відсутність стратегії

Однією з головних проблем переформатування уряду є відсутність чіткої стратегії. Як зазначає джерело в уряді, заміна Шмигаля на Свириденко та кількох міністрів на їхніх заступників не виглядає як глибока реформа. Основна мета, видно, полягає в посиленні впливу Єрмака, але це не вирішує системних проблем, таких як бюджетна криза чи неефективність окремих міністерств.

2. Стабільність vs. зміни

Робочі відносини між Шмигалем, Стефанчуком і Арахамією забезпечували певну стабільність у владі, навіть в умовах війни. Новий уряд, ймовірно, потребуватиме щонайменше пів року для налагодження процесів, що може бути критичним в умовах економічних і військових викликів.

3. Військове командування

Деякі урядовці вважають, що справжній перезапуск влади потребує не лише заміни уряду, але й змін у військовому командуванні та силових структурах. Без комплексного підходу заміна прем’єра може виглядати як косметична зміна, а не стратегічний крок.

 Що чекає на Україну після переформатування уряду?

Заміна Дениса Шмигаля на Юлію Свириденко у липні 2025 року може стати поворотним моментом для політичного ландшафту України. Однак успіх цих змін залежить від кількох факторів: здатності Свириденко сформувати ефективну команду, підтримки Верховної Ради та реакції міжнародних партнерів. Поки що переформатування уряду виглядає як спроба посилити контроль Офісу президента, але без чіткої стратегії воно ризикує залишитися лише кадровою ротацією.

Чи зможе новий уряд розв’язувати нагальні проблеми – бюджетну кризу, неефективність окремих міністерств, залучення міжнародних інвестицій – покаже час. Наразі ж усі дороги ведуть до Риму, де на Ukraine Recovery Conference Україна має продемонструвати стабільність і готовність до реформ.

За матеріалами: Роман Романюк, УП