Чому іранські центрифуги викликають підозри: ядерна зброя чи наукові дослідження?
Чому іранські центрифуги викликають занепокоєння?
Іранська ядерна програма вже багато років перебуває під пильною увагою міжнародної спільноти. Особливо багато питань викликають центрифуги для збагачення урану. Чому одні вважають їх інструментом для створення ядерної зброї, а інші говорять про мирні наукові дослідження? Щоб розібратися, потрібно заглибитися в теорію та технологію збагачення урану. У цій статті ми пояснимо, як працюють центрифуги, чому уран-235 такий важливий і чому високозбагачений уран рідко пов’язаний із мирними цілями.
Уран та його ізотопи: основи ядерної технології
Уран — це важкий метал, який має два основних ізотопи: уран-238 і уран-235. Вони становлять основу як ядерної енергетики, так і ядерної зброї. Однак їхні властивості суттєво відрізняються:
Уран-238: становить приблизно 99% природного урану. Він стабільний і не придатний для створення значної енергії чи вибуху.
Уран-235: становить менш як 1% природного урану, але саме він є ключовим для ядерних реакцій. Цей ізотоп може підтримувати ланцюгову реакцію, яка використовується як у ядерних реакторах, так і в ядерній зброї.
Проблема в тому, що в природному урані уран-235 і уран-238 змішані разом, і їх дуже важко розділити через майже ідентичні хімічні властивості. Єдина суттєва різниця між ними — це маса: уран-235 має 143 нейтрони, а уран-238 — 146 нейтронів. Ця різниця у три нейтрони становить лише 1,3% від загальної маси атома, але саме вона дозволяє розділяти ізотопи за допомогою центрифуг.
Як працюють центрифуги для збагачення урану?
Розділення ізотопів урану — надзвичайно складний і технологічно вимогливий процес. Ось як він відбувається:
Перетворення урану в газ: Уран — це метал, і його не можна просто “крутити” в центрифузі. Спочатку уран переводять у газоподібну форму — гексафторид урану (UF₆). У цій формі молекули з ураном-238 трохи важчі, ніж ті, що містять уран-235.
Обертання в центрифугах: Гексафторид урану подають у центрифуги, які обертаються з величезною швидкістю — десятки тисяч обертів за хвилину. Під дією відцентрової сили важчі молекули (з ураном-238) відкидаються до зовнішніх стінок циліндра, тоді як легші (з ураном-235) залишаються ближче до центру.
Поступове збагачення: У результаті одного циклу концентрація урану-235 злегка зростає. Щоб досягти потрібного рівня збагачення, процес повторюють тисячі разів у каскадах центрифуг. Це вимагає величезної кількості енергії, точних технологій і часу.
Перетворення назад у метал: Після збагачення гексафторид урану знову перетворюють у твердий уран, який використовується для ядерного палива або, у разі високого збагачення, для зброї.
Цей процес настільки складний, що лише кілька країн у світі володіють технологіями для його реалізації. Іран — одна з них, і саме це викликає занепокоєння.
Чому іранські центрифуги асоціюються з ядерною зброєю?
Ключ до розуміння мети іранських центрифуг лежить у рівні збагачення урану:
Для ядерних електростанцій: Достатньо урану, збагаченого до 3–5% урану-235. Такий уран забезпечує контрольовану ланцюгову реакцію, яка генерує тепло для виробництва електроенергії. Ядерний реактор у цьому сенсі працює як “великий чайник”, нагріваючи воду для обертання турбін.
Для ядерної зброї: Потрібен уран, збагачений до 90% урану-235. Такий рівень збагачення дозволяє запустити лавиноподібну реакцію, що призводить до ядерного вибуху.
Якщо Іран збагачує уран до рівня 90% або вище, це не може бути виправдано мирними цілями, такими як виробництво електроенергії чи наукові дослідження. Високозбагачений уран має лише одну мету — створення ядерної зброї.
Чи можуть центрифуги використовуватися для “наукових досліджень”?
Прихильники іранської ядерної програми іноді стверджують, що збагачення урану потрібне для наукових цілей. Однак це твердження викликає сумніви з кількох причин:
Наукові дослідження не потребують високого збагачення: Для більшості експериментів у ядерній фізиці достатньо низькозбагаченого урану (3–5%) або навіть природного урану. Високозбагачений уран (90%) не використовується в мирних дослідженнях, оскільки його єдина практична цінність — це створення зброї.
Масштаби виробництва: Для наукових експериментів потрібні мінімальні кількості урану. Натомість іранські центрифуги працюють у промислових масштабах, що більше відповідає потребам військової програми.
Секретність і міжнародний контроль: Іран неодноразово обмежував доступ Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) до своїх ядерних об’єктів, що ускладнює перевірку заяв про “мирні цілі”. Така непрозорість лише посилює підозри.
Геополітичний контекст: Іран відкрито заявляє про ворожість до деяких країн, зокрема Ізраїлю. Це робить твердження про “наукові дослідження” менш переконливими, адже високозбагачений уран ідеально підходить для створення зброї масового ураження.
Геополітичні наслідки іранської ядерної програми
Іранські центрифуги стали не лише технологічним, а й політичним питанням. Багато країн, зокрема Ізраїль і США, вважають іранську ядерну програму прямою загрозою. Чому?
Технологічна точність: Створення центрифуг для збагачення урану вимагає передових технологій, які важко отримати без міжнародної співпраці. Іран зміг розробити такі технології, що свідчить про значні інвестиції в ядерну програму.
Ціль для спецслужб: Іранські ядерники неодноразово ставали об’єктами операцій спецслужб, зокрема Ізраїлю. Це пояснюється тим, що їхня діяльність сприймається як частина військової програми, спрямованої на створення ядерної зброї.
Міжнародні санкції: Через підозри в розробці ядерної зброї Іран перебуває під суворими санкціями, що обмежують його економіку та доступ до технологій. Це лише погіршує геополітичну ситуацію.
Ядерна зброя чи мирні дослідження?
Іранські центрифуги для збагачення урану — це технологія, яка теоретично може використовуватися як для мирних, так і для військових цілей. Однак рівень збагачення урану, масштаби виробництва та геополітичний контекст вказують на те, що мета Ірану, ймовірно, не обмежується науковими дослідженнями чи виробництвом електроенергії. Високозбагачений уран (90% урану-235) має єдине практичне застосування — створення ядерної зброї.
Міжнародна спільнота продовжує стежити за іранською ядерною програмою, а питання центрифуг залишається в центрі уваги. Чи вдасться знайти баланс між мирними технологіями та запобіганням ядерній загрозі? Це залежить від прозорості Ірану та співпраці з МАГАТЕ. Наразі ж іранські центрифуги залишаються символом не лише технологічного прогресу, а й глобальної напруги.
Степан Сікора
