Ормузька протока: Геополітичний цугцванг Ірану та його наслідки для Китаю
Іран у геополітичному лабіринті
Ормузька протока — це не просто вузький морський шлях між Перською затокою та Аравійським морем. Це артерія, через яку проходить близько 20% світової нафти та значна частка скрапленого природного газу. Нещодавня заява Ірану про можливе перекриття Ормузької протоки викликала хвилю занепокоєння у світі. Але чи готовий Іран піти на такий крок, і як це вплине на його ключового союзника — Китай? У цій статті ми проаналізуємо геополітичний цугцванг, у якому опинився Тегеран, і оцінимо наслідки для глобальної економіки та альянсу Китай-Росія-Іран.
Що таке Ормузький цугцванг?
Термін “цугцванг” походить із шахів і означає ситуацію, коли будь-який хід погіршує позицію гравця. Іран опинився саме в такій ситуації. Парламент країни ухвалив рішення про можливе перекриття Ормузької протоки як відповідь на міжнародний тиск і санкції. Остаточне рішення має ухвалити вищий керівний орган Ірану, і це може статися найближчим часом.
Проте цей крок ставить Іран перед складним вибором:
Перекрити протоку: Це завдасть удару по глобальній торгівлі нафтою, але найбільше постраждає Китай, який залежить від 70% імпорту нафти через Ормуз. Зупинка танкерів може призвести до економічного хаосу в Китаї, включаючи зупинку заводів у Гуанчжоу та економічні проблеми в Шанхаї.
Не перекривати протоку: У такому разі Іран ризикує втратити статус регіонального лідера та “форпосту антизахідного фронту”, що послабить його позиції на міжнародній арені.
Цей цугцванг ускладнюється ще й реакцією арабських країн, таких як Саудівська Аравія та Кувейт, для яких Ормузька протока є ключовим експортним шляхом. Перекриття протоки вдарить по їхніх економічних інтересах, що може призвести до загострення конфліктів у регіоні.
Чому Китай у центрі уваги?
Китай імпортує близько 10 мільйонів барелів нафти щодня, значна частина яких проходить через Ормузьку протоку. За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), у 2024 році Китай залишався найбільшим імпортером нафти у світі. Перекриття протоки може спричинити:
Економічний спад: Зупинка заводів у промислових центрах, таких як Гуанчжоу, призведе до порушення ланцюгів постачання.
Знецінення юаня: Енергетична криза може підірвати стабільність китайської валюти.
Послаблення позицій Китаю: Залежність від Ормузької протоки підкреслює вразливість китайської економіки до зовнішніх шоків.
Китай, як ключовий союзник Ірану в антизахідному блоці, опиняється в делікатній ситуації. Підтримка Ірану може коштувати Пекіну економічної стабільності, тоді як тиск на Тегеран для запобігання кризи може послабити вісь Китай-Росія-Іран.
Реакція арабського світу
Саудівська Аравія, Кувейт та інші країни Перської затоки не залишаться осторонь, якщо Іран перекриє протоку. За даними Reuters, Саудівська Аравія експортує через Ормуз близько 88% своєї нафти. Перекриття протоки може призвести до:
Економічних втрат: Зупинка експорту нафти вдарить по бюджетах країн регіону.
Ескалації конфлікту: Саудівська Аравія та Іран і без того мають напружені відносини, а такий крок може спровокувати відкрите протистояння.
Країни Перської затоки можуть посилити тиск на Іран через міжнародні організації, такі як ОПЕК, або навіть вдатися до військових заходів для захисту своїх інтересів.
Тест на міцність вісі Китай-Росія-Іран
Ормузька криза — це не лише про Іран, а й про стійкість антизахідного альянсу. Росія, яка також залежить від експорту енергоресурсів, може використати цю ситуацію для посилення свого впливу на світовому ринку нафти. Однак для Китаю цей сценарій є менш вигідним, адже економічна стабільність Пекіна залежить від безперебійного постачання енергоресурсів.
За даними Bloomberg, Китай уже шукає альтернативні джерела нафти, зокрема через Росію та Африку. Проте ці джерела не можуть повністю замінити обсяги, що проходять через Ормузьку протоку, принаймні в короткостроковій перспективі.
Які варіанти має Іран?
1. Перекриття протоки: Цей крок може тимчасово посилити позиції Ірану як регіонального гравця, але коштуватиме втрати довіри Китаю та загострення відносин з арабським світом.
2. Дипломатичний маневр: Іран може використати загрозу перекриття як інструмент тиску на Заході, не вдаючись до реальних дій. Це дозволить зберегти обличчя та уникнути економічних потрясінь для союзників.
3. Компроміс: Тегеран може шукати альтернативні способи демонстрації сили, наприклад, через кібератаки або підтримку проксі-груп у регіоні.
Що далі?
Ормузька протока залишається лакмусовим папірцем для геополітичної стратегії Ірану. Перекриття протоки може мати катастрофічні наслідки не лише для Китаю, а й для всієї глобальної економіки. Водночас відмова від цього кроку може послабити позиції Ірану як лідера антизахідного фронту. Ситуація вимагає делікатного балансування між внутрішніми амбіціями та зовнішніми зобов’язаннями.
Чи готовий Китай до такого розвитку подій? Пекін уже інвестує в диверсифікацію джерел енергії, але повна незалежність від Ормузької протоки залишається недосяжною в найближчій перспективі. Для світу це тест на міцність не лише Ірану, а й усієї вісі Китай-Росія-Іран. Спостерігаймо, як розгортатимуться події.
За матеріалами закордонних медіа
Степан Сікора
