Війни майбутнього: боротьба за дані та глобальну перевагу
Вступ до концепції стратегічної глибини
У 2001 році турецький професор Ахмет Давутоглу у своїй книзі «Стратегічна глибина» запропонував нове бачення ролі Туреччини у світі. Його концепція передбачала створення «центральної держави», яка не є ані мостом між регіонами, ані регіональним гегемоном, а виступає активним гравцем із сильною зовнішньополітичною позицією. Ця ідея, разом із принципом «нуль проблем із сусідами», стала основою турецької політики, коли Давутоглу очолив Міністерство закордонних справ.
У вузькому сенсі стратегічна глибина — це військовий термін, який описує відстань між кордонами країни та її ключовими центрами: столицею, промисловими та культурними об’єктами. Наприклад, похід Наполеона на Москву 1812 року демонструє, як географічна глибина може ускладнити наступ ворога. Сьогодні ця концепція використовується для пояснення дій Росії у війні проти України та анексії Білорусі, які розглядаються як спроби відновити «стратегічну глибину» часів СРСР. Проте вступ Фінляндії та Швеції до НАТО та поява новітніх дронів, таких як ті, що використовує СБУ, створюють для Росії «стратегічну мілину», де відстані втрачають значення.
У ширшому контексті стратегічна глибина охоплює не лише географію чи військову силу, але й економічну стійкість, політичну гнучкість і здатність впливати на глобальне середовище. У цій статті ми розглянемо, як великі держави, зокрема Китай і США, використовують стратегічну глибину для підготовки до війн майбутнього, де ключовими ресурсами стануть не території, а дані та обчислювальні потужності.
Стратегічна глибина у сучасному світі
Військовий аспект
Традиційно стратегічна глибина асоціюється з фізичною територією, яка дозволяє державі поглинати удари ворога, відступати, перегруповуватися та підтримувати логістику. Наприклад, величезна територія Росії історично ускладнювала вторгнення. Проте сучасні технології, такі як дрони та кіберзброя, змінюють це рівняння. Війна Росії проти України показала, що географічна відстань більше не гарантує безпеки, коли безпілотники здатні долати тисячі кілометрів.
Економічна та політична стійкість
Сьогодні стратегічна глибина включає економічні та політичні інструменти. Держава з міцною економікою, розвиненою інфраструктурою та гнучкою дипломатією може ефективно протистояти зовнішнім загрозам. Наприклад, здатність країни диверсифікувати торговельні зв’язки чи створювати альянси зменшує її вразливість до санкцій чи ізоляції. Туреччина Давутоглу прагнула саме цього, зміцнюючи економічні та культурні зв’язки з сусідами.
Вплив на глобальний ландшафт
Стратегічна глибина також передбачає здатність формувати міжнародне середовище на свою користь. Це може включати економічні ініціативи, як-от китайський проєкт «Один пояс, один шлях», або дипломатичні маневри, спрямовані на створення альянсів. У сучасному світі країни, які вміють просувати свої інтереси до початку конфлікту, мають значну перевагу.
Китай: приклад стратегічної глибини у дії
Китай демонструє вражаючу стратегічну глибину в умовах глобальної невизначеності. Якщо раніше агресивна «дипломатія бойових вовків» викликала критику, то нині Пекін демонструє виважену політику, яка враховує глобальні виклики.
Економічна відповідь на тарифну війну
Під час тарифної війни, ініційованої США за президентства Дональда Трампа, Китай спочатку відповів дзеркальними заходами. Проте Пекін швидко адаптувався, скасувавши замовлення на літаки Boeing (20% світового ринку авіації), обмеживши експорт рідкісноземельних металів (70–90% глобального виробництва) та стимулюючи внутрішнє споживання. Ці кроки показали, що Китай був готовий до ескалації та мав запасні плани.
Регіональна дипломатія
Китай активно просуває співпрацю з країнами Південно-Східної Азії, позиціонуючи себе як «добрий сусід» на противагу США. Наприклад, Сі Цзіньпін відмовився від поїздки до Брюсселя на саміт ЄС, змусивши європейських лідерів їхати до Пекіна. Це демонструє впевненість Китаю у своїй позиції та здатність диктувати умови.
Глобальне позиціювання
На світовій арені Китай виступає як захисник правил торгівлі, запрошуючи іноземних студентів і виступаючи за мир. Водночас він не припиняє провокацій у Південно-Китайському морі, проводить військові навчання біля Тайваню та співпрацює з Росією і КНДР у військово-технічній сфері. Така подвійна стратегія дозволяє Китаю зберігати баланс між співпрацею та тиском.
США: боротьба за технологічне домінування
США також демонструють стратегічну глибину, але їхній фокус зміщений у бік технологій, зокрема штучного інтелекту (ШІ). Суперництво з Китаєм у цій сфері визначає війни майбутнього.
Інвестиції в ШІ
Для розвитку ШІ потрібні три ключові компоненти: математика, обчислювальні потужності та дані. США інвестують сотні мільярдів доларів у будівництво дата-центрів, скуповують найсучасніші чипи та обмежують доступ Китаю до цих технологій. Тайвань, який виробляє більшість передових мікрочіпів, відіграє вирішальну роль у цьому процесі, що робить його потенційною точкою конфлікту.
Доступ до даних
Якість даних є критичною для ШІ. США та ЄС мають доступ до величезних масивів даних із соціальних платформ, наукових центрів і торговельних сервісів. Китай, через обмеження доступу до західних даних, перебуває у менш вигідному становищі. Це може вплинути на конкурентоспроможність китайських ШІ-систем у сферах оборони, розвідки та дезінформації.
Геополітичні наслідки
Обмеження Китаю в доступі до технологій і даних може спровокувати ескалацію. Прогнозується, що до 2027 року ризик конфлікту навколо Тайваню зросте, оскільки контроль над обчислювальними потужностями стане стратегічним пріоритетом.
Війни майбутнього: за що боротимуться держави
Світ перебуває на порозі нової ери конфліктів, де традиційні ресурси, такі як нафта чи території, поступаються місцем даним і технологіям. Ось ключові аспекти, які визначатимуть війни майбутнього:
Дані як новий ресурс
Бази даних для ШІ, що включають інформацію з соціальних мереж, наукових досліджень і торгівельних платформ, стануть головною метою держав. Контроль над даними визначатиме здатність країн створювати конкурентоспроможні ШІ-системи.
Обчислювальні потужності
Доступ до передових чипів і суперкомп’ютерів є ще одним критичним фактором. США активно обмежують експорт таких технологій до Китаю, що може призвести до технологічного розриву.
Геополітична напруга
Суперництво за дані та технології вже провокує конфлікти. Наприклад, напруга між Індією та Пакистаном, Ізраїлем та Іраном, а також у Південно-Китайському морі свідчить про готовність світу до нових війн. Технологічна конкуренція між США та Китаєм лише посилює цю нестабільність.
Висновок
Стратегічна глибина у XXI столітті виходить за межі географії та військової сили. Вона включає економічну стійкість, дипломатичну гнучкість і контроль над технологіями. Китай і США демонструють різні підходи до реалізації цієї концепції: Пекін робить ставку на регіональну дипломатію та економічну адаптацію, тоді як Вашингтон зосереджується на технологічному домінуванні.
Війни майбутнього вестимуться не за території, а за дані та обчислювальні потужності. Держави, які забезпечать доступ до якісних баз даних і передових технологій, отримають стратегічну перевагу. У цьому новому світі стратегічна глибина вимірюватиметься не кілометрами, а терабайтами та петафлопами.
Степан Сікора
