Як компанія Суботовського захопила санаторій «Поляна» і 20 років не повертала майно: хронологія однієї оборудки

Державна власність під прицілом

Санаторій «Поляна» — один із найвідоміших оздоровчих закладів Закарпаття, відомий завдяки унікальній мінеральній воді «Поляна Купіль». Проте протягом останніх 20 років цей об’єкт став ареною скандалу, пов’язаного з компанією, асоційованою з родиною Суботовського. У цій статті ми детально розберемо, як державне майно було фактично захоплене через договір «спільної діяльності», які судові баталії розгорнулися навколо цього та чому повернення санаторію досі не завершено. Ця історія є прикладом того, як приватні інтереси можуть роками блокувати державні активи.

Початок оборудки: Договір 2002 року

У 2002 році між державним підприємством «Санаторій Поляна» (під управлінням — ЗАТ «Укрпрофоздоровниця») та компанією «Аква Поляна» (спадкоємець ТОВ «Сумаф») було підписано договір про спільну діяльність. Згідно з угодою, сторони мали спільно розвивати інфраструктуру санаторію: будувати нові номери, реконструювати баклабораторію та створити цех розливу мінеральної води. Проте реальність виявилась іншою.

Ключові проблеми договору:

• Нерівномірний розподіл прибутку: Санаторій, що передав у користування будівлю площею 1904,3 м², отримував лише 10% прибутку, тоді як «Аква Поляна» забирала 90%.

• Штучне заниження внеску санаторію: Основним джерелом прибутку була мінеральна вода, яка належала санаторію, але її цінність у договорі применшували.

• Безстроковість угоди: Договір оформлено як просте товариство без терміну дії, що унеможливлювало перегляд умов.

Фактично, «Аква Поляна» отримала контроль над прибутками, не вкладаючи власної інфраструктури, а санаторій втратив доступ до власного ресурсу.

Ескалація конфлікту: Самовільні дії «Аква Поляна»

З часом поведінка компанії ставала дедалі агресивнішою:

• Відсутність фінансової звітності: «Аква Поляна» не надавала санаторію даних про прибутки.

• Самовільні реконструкції: Компанія проводила роботи без узгодження з власником майна.

• Блокування доступу: Водогін і баклабораторія, що належали санаторію, стали недоступними для нього.

• Фактичне привласнення: Компанія поводилась як повноцінний власник, хоча мала лише право тимчасового користування.

Ці дії свідчать про систематичне порушення умов договору та спробу перетворити державне майно на приватний актив.

Судова боротьба: Перемога «Укрпрофоздоровниці»

У 2021 році Наглядова рада «Укрпрофоздоровниці» ухвалила рішення розірвати договір. 2 грудня 2021 року «Санаторій Поляна» направив «Аква Поляна» офіційну заяву про односторонній вихід зі співпраці. 29 березня 2022 року угоду було визнано припиненою, а компанія мала повернути приміщення та майно.

Однак «Аква Поляна» подала позов, намагаючись узаконити право власності на цех розливу води, розташований у реконструйованій будівлі клуб-їдальні. Судовий процес пройшов через три інстанції:

1. Закарпатський господарський суд визнав позов безпідставним.

2. Західний апеляційний суд підтвердив рішення.

3. Верховний суд остаточно став на бік «Укрпрофоздоровниці», підтвердивши, що майно належить державі.

18 січня 2024 року було видано судовий наказ про звільнення майна. Проте виконання рішення зіткнулось із новими перешкодами.

Тактика спротиву: Блокування виконавчої служби

Замість виконання судового рішення, компанія Суботовського вдалась до нових маневрів:

• У лютому 2024 року ТОВ «Санаторій Кришталеве Джерело», пов’язане з родиною Суботовського, викупило земельну ділянку, через яку проходить єдиний під’їзд до санаторію.

• У червні 2025 року державним виконавцям було заборонено в’їзд на територію, посилаючись на приватну власність.

Ці дії свідчать про сплановану стратегію затягування часу та унеможливлення повернення майна державі.

Події 10 червня 2025 року: Примусове виконання

10 червня 2025 року до санаторію прибули представники АРМА, державної виконавчої служби, поліції та ДСНС. Вони мали виконати судовий наказ про звільнення цеху розливу. Проте доступ до території блокувався зачиненими воротами та вантажівками. Після команди різати ворота керівництво «Аква Поляна» погодилось їх відчинити.

Під час перемовин компанія попросила 45 днів для демонтажу обладнання. Акт державного виконавця зафіксував цю домовленість, але повне виконання рішення досі не відбулося.

Попри судові рішення, АРМА не може передати санаторій в управління через незаконне утримання будівлі. Оголошення конкурсів на управління об’єктом не дали результатів, оскільки судовий наказ не виконано повністю. Це створює патову ситуацію, коли державне майно залишається заблокованим.

 Урок для держави

Історія санаторію «Поляна» є прикладом того, як недоліки в управлінні державною власністю можуть призвести до її фактичного захоплення. Договір «спільної діяльності» став інструментом для привласнення прибутків, а судові рішення, попри їхню законність, стикаються з тактикою затягування.

Рекомендації для уникнення подібних ситуацій:

1. Прозорість договорів: Угоди про спільну діяльність повинні мати чіткі терміни та умови розподілу прибутку.

2. Контроль за виконанням: Регулярний аудит діяльності партнерів.

3. Швидке реагування: Оперативне розірвання угод у разі порушень.

Цей кейс має стати уроком для державних установ, щоб запобігти подібним оборудкам у майбутньому.