Війна з саламандрами: уроки Чапека для сучасного світу

Чому Чапек актуальний у 2025 році?

Роман Карела Чапека “Війна з саламандрами”, опублікований у 1936 році, залишається разюче актуальним у 2025 році. Цей антифашистський твір, написаний напередодні Другої світової війни, розповідає про расу розумних саламандр, які, отримавши доступ до людських технологій, починають знищувати сушу, щоб створити собі простір для існування. Але ключова ідея роману – не лише протистояння між людьми та саламандрами, а й конфлікт усередині людства. Люди, керуючись жадібністю, цинізмом або короткозорістю, самі постачають саламандрам зброю, вибухівку та гроші, наближаючи власну загибель.

Сьогодні, коли війна в Україні викриває глибокі розломи в глобальному світоустрої, алюзії Чапека набувають нового звучання. Ця стаття аналізує, як уроки роману допомагають зрозуміти сучасні виклики: від війни в Україні до суперечностей західної демократії та співпраці з автократичними режимами.

Саламандри Чапека: метафора сучасних автократій

У романі саламандри – це не просто фантастична раса, а символ сил, які людство саме ж вирощує, але не може контролювати. Саламандри не здатні самі створювати технології, але отримують їх від людей – промислових магнатів, банків, урядів. Ця метафора ідеально описує сучасні автократії, такі як Росія та Китай, які використовують плоди глобалізації для посилення своєї агресивної політики.

Росія, наприклад, фінансує війну в Україні за рахунок експорту енергоносіїв до західних країн. Стаття BBC від травня 2025 року під назвою “How the West is helping Russia to fund its war on Ukraine” викриває, як західні країни, купуючи російські вуглеводні, фактично спонсорують агресора. Аналогічно, Китай, виступаючи “світовою майстернею”, постачає технології та ресурси, які підтримують російську військову машину.

Люди проти людей: суперечності Заходу

Чапек писав: “Були б тільки саламандри проти людей – тоді ще, напевно, щось можна було б зробити. Але люди проти людей – цього не зупиниш.” Ця ідея відображає сучасну західну цивілізацію, яка розкололася у своєму ставленні до війни в Україні. Деякі країни та політики засуджують російську агресію, вводять санкції та надають Україні військову допомогу. Інші, однак, продовжують вести бізнес із Росією, купувати її енергоносії або обходити санкції, постачаючи технології для російської зброї.

Така поведінка не нова. У 1990-х і 2000-х Захід вірив, що економічна співпраця з Росією та Китаєм сприятиме їхній демократизації. Пізніше, коли надії на демократію згасли, вважалося, що багаті автократії будуть стабільними та передбачуваними. Але реальність виявилася іншою: автократії використовували економічні важелі для нарощування військової могутності, керуючись принципом “торгувати, щоб воювати”.

Україна: принципи з безвиході

Україна, яка з 2022 року протистоїть повномасштабній російській агресії, стала символом боротьби демократії з авторитаризмом. Але, як зазначає Дубинянський, українська принциповість народилася з необхідності. На відміну від багатьох західних країн, Україна не може дозволити собі ілюзій щодо безпеки в умовах глобального переділу світу – вона вже стала жертвою цього процесу.

Водночас Україна не завжди була зразком послідовності. До 2014 року вона підтримувала тісні економічні зв’язки з Росією, а співпраця з підсанкційним Іраном тривала, поки іранські дрони “Шахед” не почали атакувати українські міста. Навіть сьогодні, попри розуміння ролі Китаю у підтримці Росії, українці не поспішають відмовлятися від китайської продукції.

Чи можлива солідарність демократичного світу?

Чапеківський роман закінчується ідеєю, що порятунок можливий, якщо саламандри почнуть воювати між собою. Схожі надії живуть і в сучасному світі: у Києві мріють про конфлікт між Китаєм і Росією, а у Вашингтоні сподіваються перетягнути Москву на бік Заходу, розірвавши її альянс із Пекіном. Історичні прецеденти, як-от співпраця Заходу з СРСР проти нацистів чи з Китаєм проти СРСР, підживлюють ці сподівання.

Проте станом на червень 2025 року немає жодних переконливих ознак розколу між автократіями. Мало того, демократичний світ сам не демонструє єдності. Західні країни, які бояться економічних потрясінь або невдоволення виборців, часто обирають короткострокові виїзки замість стратегічної боротьби з автократичними режимами.

Висновок: Уроки Чапека для майбутнього

“Війна з саламандрами” – це попередження про те, як людська жадібність, цинізм і короткостроковість можуть призвести до катастрофи. У 2025 році ці уроки є критичними. Війна в Україні викриває не лише агресію автократичних режимів, але й слабкості демократії, яка часто сама собі суперечить. Щоб протистояти сучасним “саламандрам”, демократичний світові потрібна не лише солідарність, але й готовність пожертвувати комфортом заради безпеки.

Чи здатен Захід відмовитися від бізнесу з автократіями? Чи готів Україна та інші країни до послідовної боротьби з глобальними викликами? Відповіді на ці питання визначать, чи вдасться уникнути нового “всесвітнього потопу”, передбаченого Чапеком.

За матеріалами: Михайло Дубинянський