Аналіз зовнішньої політики Трампа: між гучними погрозами та обережними діями
Трамп як майстер гучних заяв
Дональд Трамп відомий своєю гучною риторикою, яка часто контрастує з його діями. Його стиль у зовнішній політиці викликає суперечки: від погроз “вогнем і люттю” до заяв про швидке завершення війн. Проте, як зазначає оглядач Financial Times, Трамп часто “відступає” перед реальними викликами. Ця стаття аналізує його поведінку, зокрема через призму тактики “Тако” (“Trump always chickens out”), і розглядає, як це впливає на Україну, Росію, Китай та інші країни.
Тактика “Тако”: погрози без дій
Термін “Тако” (скорочення від “Trump always chickens out”) був введений оглядачем Financial Times Робертом Армстронгом. Він описує закономірність, коли Трамп погрожує жорсткими заходами, але згодом відступає, якщо стикається з опором. Наприклад, його обіцянки запровадити високі тарифи на товари з Канади, Мексики чи Китаю часто закінчувалися компромісами після негативної реакції ринків.
Ця тактика простежується і в зовнішній політиці. Джеремі Шапіро з Європейської ради з міжнародних відносин зазначає, що Трамп погрожував застосувати силу у 22 випадках, але лише у двох із них ці погрози були реалізовані. Наприклад:
Північна Корея: У 2017 році Трамп погрожував “вогнем і люттю”, але після провалу переговорів про ядерну програму він фактично ігнорував проблему.
Афганістан: Погрози “стерти Афганістан з лиця землі” завершилися виведенням військ без значних поступок від Талібану.
Іран: Удар по Касему Сулеймані був здійснений лише після запевнень, що Іран не відповість серйозною відплатою.
Ці приклади демонструють, що Трамп уникає конфліктів із сильними противниками, надаючи перевагу діям проти слабших цілей, таких як терористичні угруповання.
Трамп і Україна: обережність чи боягузтво?
У контексті війни в Україні позиція Трампа викликає особливе занепокоєння. Він неодноразово заявляв, що здатен завершити війну “за один день”, але його дії свідчать про обережність у відносинах із Росією. Наприклад, коментуючи удари України по російських бомбардувальниках, які атакують українські міста, Трамп назвав їх “нападом на пришвартовані літаки”. Це формулювання применшує агресивність Росії та ігнорує контекст війни.
Так само удари по пусковим установкам “Іскандер” у Брянській області можуть бути перекручені його прихильниками як атака на “мирні об’єкти”. Така риторика може бути спробою уникнути ескалації з Росією, що підтверджує тезу про його обережність. На відміну від адміністрації Байдена, яка, попри обережність, підтримує Україну, Трамп, ймовірно, буде ще стриманішим, щоб не спровокувати Путіна.
Тарифна війна з Китаєм: гучні слова, скромні результати
Трамп часто використовує економічні важелі, такі як тарифи, для тиску на інші країни. Його тарифна війна з Китаєм у 2018–2019 роках стала прикладом тактики “Тако”. Запровадивши мита на китайські товари, він зіткнувся з відповіддю – забороною на експорт рідкоземельних металів. Це змусило його пом’якшити позицію. Аналогічно, погрози 145-відсотковими митами проти Китаю чи 50-відсотковими проти ЄС часто залишалися лише словами.
Ця поведінка ілюструє, що Трамп уникає тривалих конфліктів з економічно сильними суперниками. Для України це може означати, що його гучні заяви про підтримку чи тиск на Росію залишаться порожніми, якщо Москва відповість економічними чи військовими контрзаходами.
Мстивість Трампа: ризики для слабших країн
Хоча Трамп уникає конфронтації з сильними державами, він може бути мстивим до слабших. Як зазначає Financial Times, країни без значних “козирів” проти США, такі як Гренландія чи малі держави, можуть стати мішенями його політики. Для України це створює ризик: якщо Київ відкрито критикуватиме Трампа, він може вдатися до тиску, наприклад, скоротивши військову чи економічну допомогу.
Ця мстивість контрастує з його обережністю у відносинах із Росією чи Китаєм. Наприклад, його погрози атакувати мексиканські наркокартелі можуть залишитися нереалізованими через ризик відповіді на території США. Натомість країни, які не можуть дати відсіч, стають зручними цілями для демонстрації сили.
Порівняння з іншими президентами
Трамп не єдиний, хто уникає масштабних конфліктів. Джо Байден і Барак Обама також діяли обережно, уникаючи прямого введення військ у нові війни. Проте їхня риторика була менш агресивною, ніж у Трампа. Як зазначає Шапіро, Трамп “кричить голосно, але розмахує олівцем”, перевертаючи максиму Теодора Рузвельта про “тиху мову і велику палицю”. Цей контраст між словами й діями робить його передбачуваним у своїй непередбачуваності.
Вплив на глобальну політику
Тактика “Тако” має наслідки для міжнародних відносин. Союзники США, такі як Україна чи країни ЄС, можуть втрачати довіру до американської підтримки, якщо Трамп продовжить уникати рішучих дій. Водночас противники, такі як Росія чи Китай, можуть використовувати його обережність, щоб просувати власні інтереси.
Для України це означає необхідність шукати альтернативні джерела підтримки, наприклад, у Європі. Водночас країни, які хочуть уникнути тиску Трампа, мають демонструвати готовність до відсічі, як це зробив Китай у тарифній війні.
Висновок: як реагувати на Трампа?
Зовнішня політика Трампа – це поєднання гучних погроз і обережних дій. Його тактика “Тако” показує, що він уникає конфліктів із сильними противниками, але може бути небезпечним для слабших країн. Для України важливо враховувати цю двоїстість: не покладатися виключно на підтримку США, але й уникати відкритої конфронтації, щоб не спровокувати його мстивість.
Країнам, які хочуть ефективно взаємодіяти з Трампом, варто демонструвати силу і готовність до відповіді. Історія показує, що він відступає перед тими, хто може завдати йому економічного чи політичного удару. Водночас його гучна риторика не повинна вводити в оману: за словами часто ховається обережність, а іноді – звичайний страх.
Джерела:
Financial Times: “Trump always chickens out” – аналіз тактики “Тако“.
Європейська рада з міжнародних відносин: стаття Джеремі Шапіро про зовнішню політику Трампа.
Публікації в соціальних мережах про позицію Трампа щодо України.
Степан Сікора
