Розмова Трампа та Путіна 19 травня: дипломатичний прорив чи пастка для України?
Телефонна розмова між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним 19 травня 2025 року викликала хвилю дискусій у світових медіа та соціальних мережах. Для багатьох вона виглядала як потенційний крок до миру, але для України це черговий тривожний дзвінок. Це не прорив, а дипломатична вистава, яка приховує спробу змусити Київ капітулювати. Домовлятися з Кремлем — це як грати в шахи з шулером, який ховає фігури під столом.
Зміст розмови: слова Трампа проти реальності
За повідомленням самого Трампа на платформі Truth Social, 2,5-годинна розмова була “дуже доброю”. Він заявив, що переговори між Україною та Росією “негайно розпочнуться”, а сторони нібито знають деталі домовленостей, “про які нікому іншому не відомо”. Мало того, він похвалився, що Папа Римський погодився модерувати процес, і намалював райдужну картину торгівлі з Росією “після війни” та відбудови України за участю американського бізнесу. Проте конкретики — нуль.
Реальність виявилася іншою. Кремль не підтвердив ні припинення вогню, ні початку перемовин. У заяві російського МЗС Путін повторив заїжджені мантри про “першопричини конфлікту” і “готовність працювати над меморандумом”. Жодного слова про мир чи деескалацію. Навіть пропозицію 30-денного припинення вогню Росія відкинула, як повідомляє BBC. Українська делегація в Стамбулі, за даними Reuters, чула лише шантаж і вимоги вивести війська з чотирьох областей.
На Facebook українські користувачі активно коментували цю подію. Наприклад, допис журналіста Віталія Портникова набрав тисячі поширень: “Трамп хоче угоди, але Путін хоче війни. Це не діалог, а монолог Кремля”. Користувачі погоджуються: розмова була не про мир, а про створення видимості прогресу.
Дипломатична пастка: сценарій Путіна
Для Путіна переговори — це не шлях до миру, а інструмент війни. Історія доводить це неодноразово. У 2008 році Росія “домовилася” про мир у Грузії, але залишила окуповані території. У 2014 році Мінські угоди стали для Кремля лише паузою перед новою агресією. У Сирії з 2015 року Росія використовувала переговори для перегрупування сил. Сценарій незмінний: домовитися, виграти час, ударити знову.
Трамп цього не бачить? Скоріше, не хоче бачити. Його прагнення “великої угоди” — це не про мир, а про вигоду. Як зазначає The Guardian, Трамп розглядає Україну як розмінну монету для покращення відносин із Росією та доступу до її ринків. Але за цю вигоду заплатить Україна — кров’ю, територіями, свободою.
На X користувачі діляться подібними думками. Один із популярних постів: “Трамп думає, що може купити Путіна обіцянками. Але Путін купує лише слабкість”. Цей допис набрав тисячі лайків, що свідчить про недовіру до намірів Кремля.
Будапештський урок: угоди без сили — це папір
Україна вже проходила цей шлях. У 1994 році Будапештський меморандум обіцяв безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї. Але коли Росія вдерлася, “гаранти” обмежилися “глибокою стурбованістю”. Як пише Foreign Affairs, цей урок показав: жодна угода не варта паперу, якщо за нею немає сили.
Сьогодні Путін використовує ту саму тактику. Він не сприймає мир як кінець війни, а лише як можливість перегрупуватися. Для України кожне таке “перемир’я” — це ризик нових Буч, Ірпенів, Маріуполів. Ми знаємо ціну кремлівської “тиші”: різанина, депортації, фільтраційні табори.
Чому розмова не змінила нічого?
Після дзвінка Трампа не з’явилося жодної конкретної згоди. Вогонь не припинився, війська не відведені, території не звільнені. Росія продовжує наступ, як повідомляють CNN та українські військові джерела. США грають у дипломатичний баланс, Європа нервово коригує риторику, а Україна залишається на передовій.
Трамп намагався створити картинку успіху. Його подальші дзвінки європейським лідерам і Зеленському, за даними Politico, були лише частиною цього спектаклю. Але Кремль не змінює курс, бо відчуває слабкість Заходу. А Трамп своїм шоу лише поглиблює цю слабкість.
На Facebook українська спільнота одностайна: “Мир на умовах Путіна — це не мир, а капітуляція”. Допис із такою тезою від активіста Сергія Стерненка набрав десятки тисяч реакцій, що відображає настрої українців.
Що потрібно Україні?
Справжній мир — це не папір із підписами. Це розбитий ворог, засуджені злочинці, безпечна країна без танків на кордонах. Україна не торгує своїм суверенітетом — ні з Кремлем, ні з Вашингтоном, ні з Брюсселем.
Ми знаємо ціну миру, бо платимо за нього кров’ю. І якщо світ знову не зрозуміє, ми вистоїмо самі. Як зазначив Зеленський у своєму зверненні 19 травня, “Україна не здасться, бо ми боремося за своє”. Ці слова підтримали мільйони українців у соціальних мережах, де хештег #УкраїнаНезламна став вірусним.
Висновок: Імітація замість миру
Розмова Трампа і Путіна 19 травня 2025 року була імітацією. Це не крок до миру, а дипломатична пастка, зрежисована для картинки. Путін не змінив своєї стратегії, а Трамп лише підіграв його грі. Україна не зіграє роль жертви в цьому театрі. Ми не дозволимо торгувати нашими життями чи свободою.
Світ має зрозуміти: домовленості з Кремлем — це пастка. І кожен, хто пропонує нам нову угоду з Путіним, або не пам’ятає історію, або діє проти нас. Україна вистоїть, бо наша перемога — це не лише наша справа. Це справа всього світу, який хоче жити без диктаторів.
Степан Сікора