Скасування Державного резервного насіннєвого фонду: Стратегічний промах чи виправдана дерегуляція?
8 квітня 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 403, якою скасував низку застарілих інструментів державного регулювання у сфері насінництва, зокрема визнав нечинною постанову від 27 червня 2003 року № 977, що регулювала діяльність Державного резервного насіннєвого фонду. Це рішення, за словами Міністерства аграрної політики та продовольства, спрямоване на дерегуляцію господарської діяльності та оптимізацію витрат державного бюджету. Але чи дійсно скасування фонду є виправданим кроком, особливо в умовах війни та загроз продовольчій безпеці? Спробуємо розібратися.
Чому скасували Державний резервний насіннєвий фонд?
За офіційною інформацією, опублікованою на урядовому порталі 10 квітня 2025 року, основними причинами скасування фонду стали:
Високі витрати на зберігання та оновлення насіння. Уряд вважає, що підтримка фонду потребує значних бюджетних коштів, які неефективно використовуються через необхідність постійно оновлювати насіннєвий матеріал.
Незатребуваність насіння. Деякі культури, що зберігаються у фонді, можуть залишатися непотрібними протягом тривалого часу, що робить їх утримання економічно невигідним.
Технологічний прогрес у селекції. Сучасні методи селекції, доступ до імпортного насіння та розвинений ринок вітчизняного насінництва, на думку уряду, повністю задовольняють потреби аграріїв.
Ці аргументи здаються логічними, на перший погляд, але при детальному аналізі виникають серйозні запитання до їх обґрунтованості та доцільності такого рішення в нинішніх умовах.
Критичний погляд на аргументи уряду
1. Високі витрати: економія чи втрата безпеки?
Уряд наголошує на великих витратах на зберігання насіння, але чи є ці витрати настільки значними порівняно з потенційними ризиками? Державний резервний насіннєвий фонд створювався як стратегічний запас для забезпечення посівних кампаній у кризових ситуаціях, таких як війна, природні катастрофи чи економічні потрясіння. В умовах війни, коли логістичні ланцюги постачання імпортного насіння можуть бути порушені, а власне виробництво зазнає втрат через бойові дії, наявність такого фонду є не просто доцільною, а критично необхідною.
Скасування фонду заради економії бюджетних коштів виглядає як короткострокове рішення, яке може призвести до довгострокових проблем. Наприклад, у 2022–2023 роках Україна зіткнулася з дефіцитом окремих видів насіння через порушення імпортних поставок. Тоді резервний фонд міг би стати «подушкою безпеки» для аграріїв.
2. Незатребуваність насіння: чи справді це проблема?
Аргумент про незатребуваність насіння також викликає сумніви. Резервний фонд не призначений для щоденного використання – його мета полягає в забезпеченні стабільності в екстремальних умовах. Те, що певні культури залишаються незатребуваними, є нормальним для будь-якого стратегічного резерву, адже його цінність проявляється саме в кризові моменти. Скасування фонду через «непопулярність» насіння нагадує відмову від страхування будинку через те, що він ще не згорів.
3. Технологічний прогрес: панацея чи ілюзія?
Сучасні методи селекції та доступ до імпортного насіння дійсно зробили аграрний сектор більш гнучким. Проте залежність від імпорту в умовах війни є вкрай ризикованою. За даними аграрних асоціацій, у 2024 році частка імпортного насіння в Україні становила близько 30–40% для окремих культур, таких як кукурудза та соняшник. Якщо постачання буде перервано через геополітичні чи економічні фактори, чи зможе Україна оперативно забезпечити себе якісним насінням? Відповідь, на жаль, не є однозначною.
Наслідки для продовольчої безпеки
Скасування Державного резервного насіннєвого фонду може мати серйозні наслідки для продовольчої безпеки України. Аграрний сектор є основою економіки країни, забезпечуючи до 20% ВВП та значну частку експорту. Будь-які збої в посівних кампаніях можуть призвести до зниження врожайності, зростання цін на продовольство та погіршення соціально-економічної ситуації.
Особливо тривожним є те, що рішення було ухвалено в умовах війни. Російська агресія вже завдала значних збитків аграрній інфраструктурі: знищено склади, пошкоджено поля, ускладнено логістику. У таких умовах стратегічні резерви, включно з насіннєвим фондом, є не розкішшю, а необхідністю.
Альтернативи скасуванню: що можна було зробити?
Замість повного скасування фонду уряд міг би розглянути такі альтернативи:
Оптимізація витрат. Наприклад, скоротити обсяги зберігання насіння, залишивши лише найкритичніші культури, або вдосконалити технології зберігання для зменшення витрат.
Партнерство з приватним сектором. Залучення приватних компаній до управління фондом могло б зменшити навантаження на бюджет, зберігши його стратегічну функцію.
Модернізація фонду. Оновлення насіннєвого матеріалу з урахуванням сучасних сортів та гібридів могло б зробити фонд більш актуальним і ефективним.
Ці кроки дозволили б зберегти стратегічний резерв, адаптувавши його до сучасних реалій, замість повної відмови від нього.
Висновки: економія на безпеці – це не вихід
Рішення про скасування Державного резервного насіннєвого фонду, ухвалене 8 квітня 2025 року, викликає більше запитань, ніж відповідей. Аргументи уряду про неефективність витрат і технологічний прогрес виглядають слабкими на тлі ризиків, пов’язаних із продовольчою безпекою та війною. У той час, коли Україна потребує максимальної стійкості аграрного сектору, відмова від стратегічного резерву насіння здається поспішною та необґрунтованою.
Дерегуляція та оптимізація витрат є важливими кроками для модернізації економіки, але вони не повинні відбуватися за рахунок безпеки. Уряду варто переглянути своє рішення та шукати компромісні шляхи, які дозволять зберегти резервний фонд як гарантію стабільності для аграріїв і всієї країни.
Степан Сікора
