Коаліція охочих: реальна підтримка України чи порожні обіцянки?
Одинадцять тижнів тому світові лідери зібралися, щоб обговорити, як «коаліція охочих» може підтримати Україну в боротьбі проти російської агресії. Очікування були високими, але результати виявилися розчаровуючими. Від порожніх погроз санкціями до відсутності прогресу у вступі України до ЄС — здається, що Європа більше говорить, ніж діє. У цій статті ми аналізуємо, чому коаліція охочих не виконує своїх обіцянок і що це означає для України.
Що обіцяла коаліція охочих?
На Мюнхенській конференції з безпеки європейські лідери заявили про готовність діяти рішуче. Президент Франції Еммануель Макрон наголосив, що суверенним країнам не потрібен дозвіл Кремля для відправлення військ в Україну. Проте Польща виступила проти, а Німеччина вагалася щодо постачання ракет Taurus. Було оголошено ультиматум про припинення вогню, але без плану його реалізації він залишився лише словами.
Одним із ключових питань стало використання заморожених російських активів. Хоча їх законність для конфіскації давно підтверджена, німецький політик Фрідріх Мерц усе ще говорить про це з обережним «якщо». Чому Європа не може зробити рішучий крок?
Санкції: гучні слова, слабкі дії
Путіну погрожували «нищівними» санкціями, які зрештою звелися до звичайного раунду обмежень. Наприклад, із тисячі кораблів російського тіньового флоту, який перевозить нафту, санкції торкнулися лише 300. Це означає, що 700 кораблів продовжують забезпечувати Росію валютою, поповнюючи її бюджет для війни.
Чому Європа не може діяти ефективніше? Путін добре розуміє слабкості європейських правил і використовує їх на свою користь. Санкційна політика виглядає як гра в обіцянки, а не як реальний інструмент тиску.
Вступ України до ЄС: крок назад
Питання вступу України до ЄС стало ще одним розчаруванням. Замість прогресу ЄС вирішив відновити довоєнні тарифи на українські товари з 6 червня 2025 року. Це коштуватиме Україні понад 3 мільярди євро. Водночас оголошення про підтримку на 1 мільярд євро виглядає як спроба заспокоїти громадськість, а не реальна допомога. Така політика викликає питання: чи дійсно Європа підтримує європейське майбутнє України?
Хто дійсно підтримує Україну?
Попри загальну нерішучість, країни Північної та Балтійської Європи демонструють справжню готовність діяти. Вони надають Україні значно більше підтримки на душу населення, ніж великі європейські держави. Їхні дії не завжди потрапляють у заголовки, але саме вони ухвалюють рішення, які мають значення.
Наприклад, країни Балтії активно виступають за жорсткіші санкції та військову допомогу. Їхній приклад показує, що підтримка України — це не лише слова, а й конкретні дії.
Чому коаліція охочих не діє?
Є кілька причин, чому коаліція охочих не виконує обіцянок:
Політична нерішучість: Багато країн бояться ескалації конфлікту або втрати економічних зв’язків із Росією.
Бюрократія ЄС: Складні правила та потреба в консенсусі гальмують швидкі рішення.
Відсутність єдності: Розбіжності між країнами, як-от Польща проти військ чи Німеччина щодо Taurus, послаблюють коаліцію.
Вплив зовнішніх гравців: Наприклад, Дональд Трамп зірвав європейський план, запропонувавши власну ідею, яка не спрацювала.
Ці фактори створюють враження, що Європа відкладає реальну підтримку, видаючи пресрелізи замість дій.
Що можна зробити?
Щоб змінити ситуацію, Європа має:
Конфіскувати заморожені активи: Використати їх для підтримки України, як це давно пропонують експерти.
Посилити санкції: Запровадити обмеження проти всіх кораблів тіньового флоту Росії.
Прискорити вступ України до ЄС: Скасувати нові тарифи та створити чіткий план інтеграції.
Збільшити військову допомогу: Надати Україні сучасну зброю, включно з ракетами Taurus і системами ППО.
Ці кроки вимагають політичної волі, але вони можуть змінити хід подій.
Висновок
Коаліція охочих мала стати символом єдності та рішучості в підтримці України. Натомість вона загрузла в порожніх обіцянках і нерішучості. Поки країни Північної та Балтійської Європи показують приклад, решта Європи має відповісти на просте запитання: чи готові ви насправді підтримувати Україну? Час перейти від слів до дій, інакше історія не пробачить цієї бездіяльності.
Степан Сікора
