Ленд-ліз у Другій світовій війні: як допомога союзників змінила хід історії
Розвінчання міфів російської пропаганди
Російська пропаганда десятиліттями просуває наратив, що СРСР переміг у Другій світовій війні “самотужки”, а внесок союзників був мінімальним або “запізнілим”. Цей міф є частиною ширшої ідеології, яка використовує “велику перемогу” як сакральний символ для легітимізації влади. Проте факти, підкріплені цифрами, розповідають іншу історію. Ленд-ліз — програма поставок від США, Великобританії та інших союзників — став одним із вирішальних факторів, що допомогли СРСР вистояти в найкритичніші роки війни та досягти перемоги. У цій статті ми розглянемо, як саме Ленд-ліз вплинув на радянську промисловість, логістику та бойові дії, розвінчуючи міфи пропаганди.
1. Алюміній: Основа авіації та танків
Алюміній був критичним ресурсом для військової промисловості СРСР, адже він використовувався у виробництві двигунів для танків (наприклад, В-2 для Т-34) та літаків. За даними історичних джерел, за період 1941–1945 років СРСР виробив приблизно 265–280 тис. тонн первинного алюмінію. Водночас по Ленд-лізу було поставлено 328 тис. тонн — це понад 54% від загального обсягу алюмінію, використаного в радянській промисловості.
Що це означало для війни?
Без цього алюмінію масштаби виробництва ключової техніки різко скоротилися б:
Т-34: замість 84 тис. одиниць було б лише близько 39 тис.
Іл-2: із 36 тис. штурмовиків залишилося б 16,5 тис.
Літаків Як: із 37 тис. — лише 17 тис.
ЛаГГ/Ла-5/Ла-7: із 22 тис. — 10 тис.
Ці цифри умовні, адже на виробництво впливали й інші фактори, але навіть приблизні підрахунки показують: без алюмінію від союзників радянська авіація та танкові війська втратили б половину своєї потужності.
2. Авіаційний бензин: Життєва сила ВПС
Радянські Військово-повітряні сили залежали від високооктанового бензину, якого в СРСР катастрофічно не вистачало, особливо на початку війни. По Ленд-лізу було поставлено 1,2 млн тонн авіаційного бензину та компонентів для його виробництва, що покривало 50–60% потреб ВПС СРСР.
Чому це було критично?
Радянське перероблювання в 1941–1942 роках не могла забезпечити достатню кількість якісного пального. Без постачання союзників літаки, зокрема отримані по Ленд-лізу (P-39 “Аерокобра”, P-40 “Кіттіхок”), втратили б боєздатність. Це послабило б підтримку наземних військ і зробило б неможливими масштабні повітряні операції.
3. Вибухівка: Снаряди для “бога війни”
Артилерія, яку називали “богом війни”, була основою радянських наступальних операцій. Проте для її роботи потрібні були порох і вибухівка. По Ленд-лізу СРСР отримав 345 тис. тонн тротилу, пороху та інших вибухових речовин, що становило 30–35% від загального обсягу, використаного Червоною Армією.
Наслідки нестачі вибухівки
Якби третина снарядів зникла, наступальні операції захлинулися б через брак боєприпасів. Артилерійська підтримка, ключова для прориву ворожих укріплень, стала б значно слабшою.
4. Броня та легуючи метали: Якість замість кількості
По Ленд-лізу СРСР отримував нікель, хром, молібден і приблизно 400 тис. тонн стального прокату. Ці ресурси були необхідні для виробництва високоякісної сталі для броні, корпусів, стволів гармат і трансмісій. Хоча постачання не становили основної маси, вони забезпечували ключові компоненти, без яких техніка була б менш надійною або взагалі не могла бути виготовлена.
5. Вантажівка: Хребет логістики
Одним із найяскравіших прикладів впливу Ленд-лізу є постачання автомобілів. СРСР за всю війну виробив 197 тис. вантажівок, тоді як по Ленд-лізу надійшло 375 тис. вантажівок (зокрема “Студебеккери” та “Доджі”) із загальної кількості 427 тис. автомобілів. Це 65% автопарку Червоної Армії.
Чому вантажівки були такими важливими?
Без них не було б:
Підвозу боєприпасів і продовольства.
Евакуації поранених.
Тягачів для артилерії та платформ для “Катюш”.
Логістика Червоної Армії буквально стояла на американських колесах. Без цих машин наступальні операції, такі як визволення Сталінграда чи просування до Берліна, були б неможливими.
6. Залізниці: Паротяги та вагони
Транспортна система СРСР була на межі колапсу через руйнування інфраструктури та втрати техніки. По Ленд-лізу надійшло 1981 паротяг і 11 155 вагонів, тоді як СРСР за всю війну побудував менш як 100 паротягів. Ця допомога врятувала залізничну логістику, забезпечивши перевезення військ, техніки та ресурсів.
7. Ленд-ліз під Сталінградом: Рання допомога
Міф про те, що Ленд-ліз “не працював” до Сталінградської битви, не відповідає дійсності. До осені 1942 року СРСР отримав:
3000 літаків (P-39, P-40, “Харрікейн”).
До 4000 танків (“Стюарт”, “Лі”, “Матильда”, “Валентайн”).
Десятки тисяч автомобілів, запчастини, сировину, паливо та засоби зв’язку.
Ця техніка становила 11–12% від радянського виробництва танків у 1941–1942 роках, але її значення було величезним. У найскладніший період, коли промисловість тільки відновлювалася після евакуації, імпортна техніка вивільняла радянські ресурси для ключових напрямків і підтримувала боєздатність.
Висновки: Ленд-ліз як фактор перемоги
Ленд-ліз не був “додатковим бонусом”, як стверджує російська пропаганда. Він став одним із наріжних каменів виживання СРСР у 1941–1943 роках і його успіхів у 1944–1945 роках. Без алюмінію, бензину, вантажівок, вибухівки та залізничної техніки Червона Армія не змогла б вести війну в тих масштабах, які привели до перемоги.
Яскравий символ цієї співпраці — радянська “Катюша” на американському “Студебеккері” в Берліні в травні 1945 року. Без Ленд-лізу ця “Катюша”, можливо, залишилася б на узбіччі історії, запряжена кіньми.
Чому важливо пам’ятати про Ленд-ліз?
Сьогодні, коли російська пропаганда продовжує спотворювати історію, важливо спиратися на факти. Ленд-ліз не применшує подвиг радянського народу, а підкреслює, що перемога у Другій світовій війні була результатом спільних зусиль багатьох країн. Розуміння справжньої ролі союзників допомагає боротися з міфами та будувати чесний діалог про минуле.
Джерела:
Дані про Ленд-ліз базуються на архівах США та СРСР, а також працях істориків, таких як Марк Харрісон і Борис Соколов.
Інформація про алюміній, бензин і вантажівки взята з відкритих публікацій, зокрема звітів американського Управління Ленд-лізу.
Степан Сікора
