Як Китай може захопити Тайвань без війни: Насадження зневіри та втома від опору
Чи можливо захопити Тайвань без пострілів?
У сучасному світі війни ведуться не лише на полі бою, але й у свідомості людей. Китай, прагнучи контролю над Тайванем, дедалі частіше використовує тактику, яка не потребує танків чи ракет. Замість цього Пекін застосовує психологічні операції, економічний тиск та насадження зневіри, щоб послабити волю тайванців до опору. Як зазначає The Economist, за останні п’ять років частка тайванців, які вважають, що острів зрештою буде «об’єднаний з материковим Китаєм», зросла з 20% до 30%. Ця тенденція викликає тривогу, адже вона свідчить про втому від ідеї незалежності та готовність до компромісів заради спокою і добробуту.
У цій статті ми розглянемо, як Китай використовує «пейпінську модель» для безкровного захоплення Тайваню, чому тайванська молодь втрачає інтерес до боротьби за незалежність, і які паралелі можна провести з Україною. Ми також проаналізуємо, як політична криза на Тайвані та зовнішні фактори, такі як політика Дональда Трампа, сприяють китайським планам.
Пейпінська модель: Історичний прецедент для сучасної стратегії
У 1949 році Комуністична партія Китаю здобула одну зі своїх найбільших перемог, захопивши Пекін (тоді Пейпін) без бою. Після місячної облоги місцевий командир здав місто, і ця подія стала відомою як «пейпінська модель» — кодова назва для безкровного захоплення території. Сьогодні Китай розглядає цю модель як шаблон для Тайваню.
Державні ЗМІ Китаю регулярно згадують «пейпінську модель», коли йдеться про військові навчання, що імітують блокаду Тайваню. Однак сучасна стратегія Пекіна виходить далеко за межі військової демонстрації сили. Вона включає:
Психологічні операції: Китай активно просуває наратив про неминучість об’єднання з Тайванем, переконуючи населення, що опір марний.
Економічний тиск: Санкції, такі як заборона на імпорт тайванське помело, та їх вибіркове зняття для лояльних регіонів створюють залежність від Пекіна.
Політична інфільтрація: Підтримка прокитайських політиків, таких як Фу Кун-Чі, та просування ідей, що Америка не захистить Тайвань.
Ці методи вже дають результати. За даними опитувань, лише 20% тайванців вірять, що збереження статус-кво можливо в довгостроковій перспективі, тоді як 30% очікують об’єднання з Китаєм.
Втома від опору: Чому тайванці втрачають віру в незалежність?
Молодь і прагнення до благ
Тайванська молодь, яка виросла в умовах постійної напруги з Китаєм, дедалі частіше висловлює розчарування. «Я слухаю цей сценарій канчжун баотай (опір Китаю та захист Тайваню) вже 25 років. Мені це набридло», — заявив Чжун Мін-сюань, популярний тайванський інфлюенсер, у своєму YouTube-відео. Його слова відображають настрої багатьох молодих людей, які прагнуть стабільності, економічного добробуту та доступного житла, а не ідеологічної боротьби.
Ця втома частково пояснюється економічними труднощами. Низькі зарплати та висока вартість житла змушують молодь зосереджуватися на особистих проблемах, а не на геополітичних конфліктах. Демократична прогресивна партія (ДПП), яка виступає за незалежність, часто критикується за те, що вона ігнорує ці повсякденні проблеми, експлуатуючи страх перед Китаєм.
Економічний тиск і регіональні відмінності
Китай уміло використовує економічний важіль, щоб послабити підтримку ДПП. Наприклад, у 2022 році Пекін заборонив імпорт тайванських помело, що завдало удару по фермерах. Однак після візиту Фу Кун-Чі, лідера прокитайської партії Гоміндан (КМТ), до Пекіна заборону було знято для помело з провінції Хуалянь — регіону, який підтримує КМТ. Водночас заборона залишилася для районів, лояльних до ДПП.
Така вибіркова політика створює враження, що співпраця з Китаєм приносить економічні вигоди. «Ми, прості люди, просто хочемо заробляти гроші, жити та добре харчуватися. Ми не хочемо робити все політичним розрахунком», — зазначає Чень І-фен, голова туристичної асоціації Хуаляня. Ці настрої посилюють розкол між регіонами та підривають єдність Тайваню.
Політична криза: Як внутрішні конфлікти грають на руку Китаю
Тайвань переживає глибоку політичну кризу, яка послаблює його здатність протистояти зовнішнім загрозам. Президент Лай Чін-те, який представляє ДПП, стикається з опозицією з боку Гоміндану та популістської Тайванської народної партії, які домінують у законодавчому органі. Ці партії апелюють до молоді та тих, хто виступає за тісніші зв’язки з Китаєм.
Дії Гоміндану та їх наслідки
Гоміндан, зокрема його законодавчий лідер Фу Кун-Чі, активно просуває прокитайську риторику. У 2023 році Фу очолив делегацію до Пекіна, де зустрівся з Ван Хуніном, високопосадовцем Комуністичної партії Китаю. Після повернення Гоміндан ухвалив закони, які розширюють повноваження парламенту за рахунок президента та паралізують роботу конституційного суду. Крім того, партія скоротила бюджет на оборону, берегову охорону та кібербезпеку, що прем’єр-міністр Тайваню назвав «самогубством».
Ці дії не лише послаблюють Тайвань, але й створюють враження, що острів не готовий до захисту. Президент Лай попередив, що такі кроки підривають довіру союзників, зокрема США, до Тайваню.
Поляризація та звинувачення у шпигунстві
Боротьба з китайською інфільтрацією, ініційована Лай Чін-те, призвела до зростання кількості кримінальних справ за шпигунство. За останні чотири роки їх число зросло вчетверо, а нещодавно під слідство потрапили п’ять членів ДПП, включно з колишнім помічником президента. Однак ці дії лише поглиблюють поляризацію, адже опозиція звинувачує ДПП у політичних репресіях.
Тактика сірої зони: Як Китай підриває Тайвань без війни
Китай дедалі частіше використовує тактику «сірої зони» — дії, які не досягають рівня відкритої війни, але підривають суверенітет Тайваню. Серед них:
Морські карантини та перевірки: Під час навчань «Грім у протоці» Китай оточив Тайвань 38 військовими кораблями, демонструючи здатність до блокади. Водночас берегова охорона Китаю проводить «митні перевірки» у водах Тайваню, що ускладнює торгівлю.
Дипломатична ізоляція: У 2023 році Китай змусив 70 країн підтримати його зусилля з «возз’єднання», створюючи дипломатичне прикриття для своїх дій.
Пропаганда: Прокитайські ЗМІ на Тайвані просувають ідею, що Америка не дбатиме про Тайвань і пожертвує ним у боротьбі з Китаєм.
Ці методи спрямовані на те, щоб посіяти сумніви в здатності Тайваню чинити опір і переконати населення, що співпраця з Китаєм неминуча.
Паралелі з Україною: Ціни проти цінностей
Ситуація на Тайвані має багато спільного з Україною, де втома від війни та економічні труднощі також впливають на суспільні настрої. В Україні вже є люди, які готові поступитися територіями заради припинення бойових дій. «Ціни проти цінностей» — це універсальна дилема, яка виникає в умовах тривалого конфлікту.
Як і в Тайвані, в Україні економічний тиск і пропаганда можуть посилювати зневіру. Якщо настане перемир’я з Росією, існує ризик, що частина населення буде готова пожертвувати принципами заради спокою. Це підкреслює важливість підтримки національної єдності та стійкості перед зовнішніми загрозами.
Роль Дональда Трампа: Послаблення американської підтримки
Політика Дональда Трампа відіграє ключову роль у ситуації навколо Тайваню. Його протекціонізм і жорстка риторика щодо союзників послаблюють позиції США в Азії. Наприклад:
Торгівельна війна: Тарифи на тайванські товари (32%) та тиск на TSMC, щоб перенести заводи до США, створюють економічні труднощі для Тайваню.
Скептицизм щодо союзників: Заяви Трампа про те, що Америка не захищатиме Тайвань, підживлюють китайську пропаганду про ненадійність США.
Втрата стримування: Високі тарифи на Китай (145%) не зупиняють Пекін, а лише посилюють його впевненість у перемозі в економічному протистоянні.
Якщо Америка послабить свою підтримку, Тайвань може втратити рішучість чинити опір, що створить умови для поступового переходу острова під контроль Китаю.
Чи вдасться Китаю реалізувати план?
Китайська стратегія захоплення Тайваню без війни базується на комбінації психологічного тиску, економічних важелів і політичної дестабілізації. Втома тайванців від опору, внутрішні конфлікти та зовнішні фактори, такі як політика Трампа, створюють сприятливі умови для Пекіна. Однак успіх цієї стратегії не гарантований. Тайванська демократія, попри свої проблеми, залишається стійкою, а підтримка ДПП все ще становить близько 40%.
Для України ці уроки є важливими. Втома від війни та економічні труднощі можуть підірвати національну єдність, якщо не вживати заходів для підтримки цінностей і стійкості. Тайвань і Україна стоять перед схожими викликами, і їхній досвід підкреслює, що боротьба за свободу вимагає не лише зброї, але й віри в майбутнє.
За матеріалами закордонних медіа
Степан Сікора
