Перевірка нареченого: як я дізналась правду про його наміри

— Ти навіть не уявляєш, що сталося, — я стискала телефон, намагаючись говорити спокійно. — Тато щойно зателефонував… Усе пропало. Повний крах.

У слухавці запала тиша. Майже пів хвилини.

— Що… ти маєш на увазі «крах»? — голос Дениса звучав напружено й неприродно високо.

— Бізнес прогорів. Кредити. Вони навіть квартиру виставляють на продаж.

Ще одна пауза. А потім він заговорив швидко, надто швидко:

— Та годі, це дрібниці. Головне, що вони здорові, правда? Гроші — справа поправна.

Я заплющила очі. Він явно брехав.

Ми познайомилися на виставці сучасного мистецтва. Я прийшла з подругою, а він, за його словами, «просто вирішив подивитися». За годину ми вже пили каву, а за місяць він зізнався, що закоханий.

Денис здавався ідеальним: вихований, розумний, привабливий. Але одна деталь насторожувала — він надто часто розпитував про моїх батьків.

— Твій батько володіє мережею ресторанів? — якось запитав він.

— Так, — відповіла я.

— А мама теж співвласниця?

— Ні, вона дизайнерка інтер’єрів.

Він кивнув, ніби занотовував цю інформацію подумки.

Потім почалися «випадкові» запитання: «Куди вони зазвичай їздять відпочивати?», «Правда, що в них є будинок в Іспанії?» Я жартувала у відповідь, але тривога всередині наростала.

За пів року він освідчився. Усе було ідеально, романтично, з каблучкою, яка, як я з’ясувала пізніше, коштувала половину його річної зарплати. Я сказала «так», але того ж вечора вирішила його перевірити.

Моя подруга Катя, юристка, допомогла скласти план: легенда про раптове банкрутство моїх батьків, борги й судові позови.

— Якщо він щирий, то залишиться поруч, — сказала Катя.

— А якщо ні… — продовжила я.

— Тоді зникне, — закінчила вона.

— Ти точно впевнена, що все так погано? — Денис нервово усміхнувся за вечерею. — Може, це лише тимчасові труднощі?

— Тимчасові? — я вдавала смуток. — Денисе, вони винні мільйони. Я навіть думаю… нам варто відкласти весілля.

— Відкласти? — він помітно зблід. — Ну, якщо так треба…

— І ще дещо… — я опустила погляд. — Мені доведеться продати машину. І переїхати в орендовану квартиру.

Він завмер, дивлячись на мене.

— Переїхати? Але ж ти казала, що квартира твоя!

— Була. Її заклали під кредит.

Він раптово почав дуже зосереджено різати свій стейк.

Наступного ранку він не зателефонував. І вдень також. А ввечері надійшло повідомлення:

«Олю, треба поговорити. Їду у відрядження на два тижні. Обговоримо потім».

Я одразу зрозуміла, що це означає.

Через три дні Катя надіслала скрін: Денис змінив статус у соцмережі на «В активному пошуку».

Я не стала дзвонити, влаштовувати сцени чи з’ясовувати стосунки. Просто видалила його номер і через спільного знайомого повернула каблучку.

За місяць я дізналася, що він зустрічається з дівчиною, чий батько володіє будівельною компанією.

А за пів року я зустріла Андрія. Він запитав, чи сподобалась мені виставка. Жодного натяку на розпитування про моїх батьків.

Коли я розповіла йому історію про «банкрутство» — уже сміючись, — він лише знизав плечима:

— І що з того? Я ж зустрічаюся з тобою, а не з твоїми батьками.

Весілля через три місяці. Без перевірок і страхів. Тільки довіра.

За матеріалами: Ukr Story