Корупція в атомній енергетиці: як українські аферисти намагалися купити російські реактори
Атомна афера століття
Атомна енергетика завжди була не лише про енергію, а й про великі гроші та геополітичні ігри. В Україні, де корупція міцно вкоренилася в державних структурах, чергова афера ледь не стала реальністю. Йдеться про спробу купити застарілі російські реактори, які понад десять років припадали пилом на складах у Болгарії. Ця історія — не лише про корупцію, а й про те, як геополітичні хитання Болгарії та внутрішні політичні чвари врятували Україну від сумнівної угоди вартістю сотні мільйонів доларів.
У цій статті ми розберемо, як українські чиновники на чолі з оточенням президента Зеленського намагалися провернути аферу з російськими реакторами, чому Болгарія відмовилася від угоди, і які уроки Україна має винести з цієї історії.
Передісторія: Російські реактори в Болгарії
Ще на початку 2000-х Болгарія планувала будувати нову атомну електростанцію за участю Росії. Для цього були закуплені два реактори ВВЕР-1000, які, однак, так і не були введені в експлуатацію. Після чергового геополітичного повороту Болгарія відмовилася від співпраці з Росією і заморозила проєкт. Реактори залишилися лежати на складах, а Болгарія заборгувала Росії 600 мільйонів доларів за ці блоки.
У 2020-х роках, коли Україна почала шукати можливості для розширення Хмельницької АЕС, ці застарілі реактори стали об’єктом уваги українських чиновників. За офіційною версією, нові блоки потрібні для енергетичної безпеки. Але за лаштунками ховалася інша мета — запустити черговий цикл “Великого будівництва”, де левова частка бюджетних коштів традиційно осідає в кишенях наближених до влади осіб.
Роль Зеленського та “Слуги народу”
Для реалізації цієї схеми потрібен був дозвіл Верховної Ради. Президент Зеленський особисто просував ідею купівлі російських реакторів, попри їхню сумнівну якість і походження. Понад рік навіть у лояльній до президента фракції “Слуга народу” не вистачало голосів для ухвалення відповідного закону. Проте тиск з Офісу Президента зробив свою справу, і Рада таки дала зелене світло.
Серед активних лобістів угоди був народний депутат від “Слуги народу” Андрій Жупанін, який раптово став палким прихильником російських технологій. За чутками, він просував ідею, що Болгарія просто хоче підвищити ціну до 700 мільйонів доларів, і Україна нібито може домовитися. Але справжня ціна питання виявилася ще вищою.
Болгарська сторона: корупція та геополітика
Болгарія, яка спочатку погодилася продати реактори за 600 мільйонів доларів, раптово підвищила їхню оцінну вартість до 1,1 мільярда доларів. Це сталося після того, як болгарська влада уклала угоду зі США про будівництво нової АЕС на американських реакторах. Такий крок виглядав як спроба дистанціюватися від російських технологій і зміцнити зв’язки із Заходом.
Однак внутрішня політична криза в Болгарії змінила ситуацію. Правляча коаліція на чолі з партією “Герб” втратила більшість у парламенті після виходу партії “Демократія, права і свободи”. Це призвело до посилення впливу проросійських сил, зокрема соціалістів, та скандального олігарха Деляна Пеєвського, який перебуває під санкціями США за корупцію.
Ці політичні чвари призвели до того, що Болгарія різко змінила свою позицію. Замість продажу реакторів Україні вона почала схилятися до відновлення співпраці з Росією в атомній сфері. Атомна енергетика, як відомо, — це не лише енергія, а й довгострокові контракти на сервіс і постачання палива. Для Болгарії вибір між Росією та Заходом став питанням геополітичного балансування.
Чому угода провалилася?
Ключовою причиною провалу угоди стала не лише політична криза в Болгарії, а і її корупційна компонента. Болгарські політики, які контролюють продаж реакторів, зрозуміли, що можуть отримати більше, якщо залишать блоки собі або продадуть їх Росії. Крім того, зростання впливу Пеєвського, якого США вважають символом болгарської корупції, додало нестабільності. Його зв’язки з проросійськими силами лише посилили антизахідний вектор.
Для України це стало своєрідним “везінням”. Купівля застарілих російських реакторів за завищеною ціною не лише загрожувала енергетичній безпеці, а й стала б черговим каналом для розкрадання бюджетних коштів. Але чи означає це, що корупційні схеми в українській атомній енергетиці припиняться?
Альтернативи: куди направити кошти?
Замість витрачання мільярдів на сумнівні реактори Україна могла б інвестувати в стратегічно важливі проєкти. Один із них — створення власного виробництва ракетних двигунів. У контексті війни з Росією це дозволило б Україні стати менш залежною від іноземних постачальників і посилити свою обороноздатність.
Інший варіант — модернізація наявних енергетичних потужностей із використанням західних технологій. Співпраця зі США чи європейськими країнами могла б забезпечити Україні сучасні реактори, які відповідають стандартам безпеки та ефективності.
Висновки: уроки для України
Ця історія показує, як корупція та геополітичні ігри можуть переплітатися, створюючи загрози для національних інтересів. Українські чиновники, які просували купівлю російських реакторів, діяли не в інтересах країни, а заради власного збагачення. Болгарія, зі свого боку, продемонструвала, як політична нестабільність і корупція можуть впливати на міжнародні угоди.
Україна має зробити висновки:
Боротьба з корупцією в енергетичному секторі має стати пріоритетом.
Стратегічні інвестиції повинні спрямовуватися на проєкти, які зміцнюють обороноздатність і енергетичну незалежність.
Міжнародна співпраця має базуватися на партнерстві із західними країнами, а не на сумнівних угодах із проросійськими посередниками.
Атомна енергетика — це не лише про електроенергію, а й про майбутнє країни. І це майбутнє не повинно бути продане за 600 мільйонів доларів чи 1,1 мільярда.
Якщо ви хочете дізнатися більше про корупцію в енергетичному секторі України чи про те, як геополітика впливає на нашу країну, підписуйтесь на наш блог і діліться цією статтею з друзями!
Головне зображення:
Будівля Болгарських національних зборів у Софії. Фотограф: Міхаела Ватчева/Bloomberg
За матеріалами Bloomberg та інших закордонних медіа
Степан Сікора
