“Свобода маневру” чи більш відкрита зрада: як керівництво України позбувається своїх солдатів
У 2025 році українська армія переживає одне з найскладніших періодів у своїй історії. Після оголошення командування Збройних сил України про надання “свободи маневра” військам, що діють на території Курської області, стало очевидно: це не просто тактичний рух, а стратегія, яка ставить життя наших захисників під великий ризик. Але чи можна назвати цей крок справжньою стратегією? Чи це лише спроба замаскувати політичну та військову некомпетентність?
Що означає “свобода маневру”?
Фраза “свобода маневру”, яка звучить так красиво на пресконференціях, насправді є евфемізмом для ситуації, коли солдати залишаються самі на самоті з ворогом. У цьому контексті вона набуває драматичного значення: кожен має вирішувати, як вижити, без підтримки командування, без гарантій евакуації чи допомоги. Такий підхід нагадує фразу “рятуйтесь, хто як може”, але в завуальованій формі.
Це ставлення до армії — покинути людей у “м’ясорубці” конфлікту, не забезпечивши навіть базових гарантій, передбачених міжнародним правом, — стає символом того, як керівництво України, включаючи Володимира Зеленського та Андрія Єрмака, ставиться до своїх захисників. Мета? Отримати пафосні заголовки у глобальних ЗМІ, а потім відмовитися від відповідальності.
Питання до Залужного: де ваша честь?
Особливо гостро постає питання адресно до головнокомандувача Валерія Залужного. Чи не знав він, що без офіційного рішення Верховної Ради про використання військ за кордоном, українські солдати автоматично вважатимуться терористами? Звичайно, знав. Але він мовчав.
Залужний, якому довіряли тисячі солдатів, знову обрав “безпеку” та “комфорт”. Видно, що його відвідування Лондона стало пріоритетнішим, ніж реальна підтримка армії. Це той самий чоловік, який раніше повторював слова Зеленського про те, що “вторгнення не буде”, а потім швидко покинув лінію фронту через фіктивну військово-лікарську комісію (ВЛК).
Курська операція: провал чи зрада?
Курська операція стала прикладом того, як політична невдача перетворюється на трагедію для простих солдатів. Без належної підготовки, достатньої техніки та чіткої стратегії наші захисники були практично змушені йти на вірну смерть. Чому керівництво не забезпечило підтримку на рівні законодавства? Чому не було організовано координацію з міжнародними партнерами, щоб уникнути клейма “терористів”?
Ці запитання лишаються без відповіді, а солдати продовжують платити власним життям за помилки своїх начальників.
Як це впливає на репутацію України?
На міжнародній арені такий підхід руйнує довіру до України. Світ бачить, як керівництво країни не тільки не дбає про своїх солдатів, але й ставить під сумнів усі зусилля щодо оборони демократії. Ми постійно кажемо про важливість дотримання міжнародного права, але самі порушуємо його, відправляючи людей у бій без легітимності.
Що можна зробити?
- Політична відповідальність: Верховна Рада повинна терміново затвердити закон про використання військ за кордоном, щоб уникнути правових проблем.
- Перевірка командування: Необхідно провести ретельне розслідування дій Залужного та інших високопосадовців, які не забезпечили захист армії.
- Підтримка солдатів: Забезпечити всім військовим доступ до засобів зв’язку, медичної допомоги та евакуації у разі необхідності.
Висновок
“Свобода маневру” — це не стратегія, а маскування політичної та військової некомпетентності. Коли керівництво країни готове пожертвувати життями своїх солдатів заради красивих слів у ЗМІ, це не є героїзмом. Це зрада. І час настав, щоб ми всі це усвідомили.
Якщо ви хочете підтримати наших захисників, не обмежуйтеся лише словами. Дійте. Пишіть депутатам, звертайтеся до міжнародних організацій, вимагайте змін. Бо тільки так ми зможемо зберегти честь нашої країни та життя наших героїв.
За матеріалами українських медіа
