Путін погодився на перемир’я з Україною, але з умовами: чи будуємо ми мир, чи паузу для війни?
13 березня 2025 року Володимир Путін офіційно заявив, що Росія готова до 30-денного перемир’я з Україною. Однак кремлівський правитель озвучив низку умов, які викликають більше запитань, ніж відповідей. Чи справді Москва хоче миру, чи це чергова спроба виграти час? Розберімось в деталях і поглянемо на ситуацію ширше, спираючись на останні дані з відкритих джерел.
Путін і його “мир”: що хоче Кремль?
На брифінгу з Олександром Лукашенком Путін погодився на пропозицію США про 30-денне припинення вогню, яку раніше підтримала Україна після переговорів у Саудівській Аравії 11 березня. Але згода Росії не без нюансів. Путін наполягає: під час перемир’я Україна не повинна проводити мобілізацію, готувати солдатів чи отримувати зброю. “Ми хочемо гарантій, що Київ не використає ці 30 діб для переозброєння“, – заявив він.
Ці вимоги звучать як спроба заморозити ситуацію на користь Росії. Путін прямо згадав Курську область, де ЗСУ утримують плацдарм: “Якщо ми припиняємо бойові дії, що це означає? Випустити їх без бою після злочинів проти мирних громадян?” Він також наголосив, що російська армія “наступає майже скрізь”, натякаючи, що перемир’я може завадити закріпити ці “успіхи”.
Путін хоче, щоб перемир’я стало частиною “довгострокового миру”, який “усуне причини кризи”. Але що це за причини? Кремль неодноразово називав “київський режим” і “вплив НАТО” головними проблемами. Чи не означає це, що Росія бачить перемир’я лише як паузу перед новим наступом?
Переговори в Саудівській Аравії: як дійшли до 30 діб?
Ініціатива 30-денного перемир’я народилася на переговорах у Джидді між делегаціями США та України. За підсумками зустрічі Київ заявив про готовність до “повного припинення вогню” на місяць із можливістю продовження за згодою сторін. США пообіцяли відновити постачання зброї та розвіддані, заморожені після сварки Зеленського з Трампом у лютому 2025 року. “М’яч на боці Росії”, – заявив держсекретар США Марко Рубіо, наголосивши, що Москва має відповісти.
Українська сторона бачить у перемир’ї шанс підготувати ґрунт для завершення війни. За даними “Укрінформу”, пауза дозволить скасувати воєнний стан і організувати вибори. Але Путін явно не поділяє цього оптимізму: його риторика про “контроль і верифікацію” на 2000-кілометровій лінії фронту свідчить про недовіру та бажання диктувати умови.
Російські умови: демілітаризація і Курськ
Путін озвучив не лише заборону на мобілізацію та переозброєння. Він поставив питання: хто і як контролюватиме дотримання перемир’я? “Хто віддаватиме накази і якою буде ціна?” – запитав він, натякаючи на складність реалізації. Окремо Кремль акцентує на Курській операції ЗСУ. За даними Reuters, Росія вже повернула 86% території в Курській області, включно з Суджею, і Путін хоче витіснити українців повністю до початку переговорів.
Європейська розвідка, посилаючись на витік документів, стверджує: Росія може вимагати ширших поступок – від демонтажу “київського режиму” до послаблення позицій США. Усе це нагадує старі кремлівські наративи: ніякого НАТО, ніякої сильної України. Чи готова Москва до компромісу, чи лише грає на затягування?
Реакція світу: від Трампа до Європи
Дональд Трамп, який активно просуває ідею перемир’я, погрожує Росії санкціями, якщо Путін відмовиться. “Я поговорю з Володимиром цього тижня”, – заявив він 12 березня, сподіваючись на швидкий результат. Водночас у Кремлі скептичні: депутат Держдуми Соболєв ще 11 березня сказав, що “тимчасове перемир’я вигідне лише Києву для перегрупування“.
Європа, зі свого боку, стривожена. Прем’єр Британії Кір Стармер назвав переговори в Саудівській Аравії “проривом”, але наголосив: “Росію не можна відпускати з гачка”. Європейські лідери побоюються, що 30-денна пауза без гарантій безпеки для України стане лише “перепочинком” для Путіна, як це було з Мінськими угодами.
Що кажуть експерти?
Аналітики розходяться в думках. За даними CNN, перемир’я може “викликати блеф Путіна”: якщо він відмовиться, світ побачить його справжні наміри. NPR попереджає: без чітких гарантій Україна залишиться вразливою до нового наступу. Історик Сергій Плохій із Гарварду зазначає, що нинішня лінія фронту “майже гарантує відновлення війни”, адже росіяни стоять за десятки кілометрів від ключових міст, як-от Запоріжжя.
Водночас Bloomberg пише, що Путін готовий до переговорів, але лише на своїх умовах: відмова України від НАТО і визнання окупованих територій. Чи піде Київ на таке? Зеленський раніше заявляв, що поступки можливі лише за наявності “реальних гарантій безпеки”.
Чи стане перемир’я миром?
Поки що 30-денне перемир’я – це лише пропозиція, яка висить у повітрі. Росія погоджується, але з купою “але”. Україна готова, але чекає на реакцію Москви. США тиснуть, але не уточнюють, які поступки можливі з боку РФ. Наближені до Кремля Telegram-канали пишуть, що до 24 березня сформують переговорні групи, а прямі перемовини Київ-Москва можуть стартувати невдовзі.
Та головне питання: що буде після 30 діб? Путін прямо каже, що не хоче “короткої паузи для переозброєння”, але його умови виглядають як спроба обеззброїти Україну. Якщо перемир’я не вирішить корінних проблем – територій, безпеки, впливу НАТО, – це буде лише заморожений конфлікт, готовий вибухнути знову.
Висновок: гра на нервах чи шанс на мир?
Путін погодився на перемир’я, але його “нюанси” – це червона лінія для України. Заборона на мобілізацію та переозброєння, контроль Курська, туманні “гарантії” – усе це більше схоже на ультиматум, ніж на мирний план. Зеленський і Трамп бачать у 30 днях шанс на деескалацію, але без чітких механізмів верифікації та зобов’язань Росії надія тане.
Чи будуємо ми мир, чи просто даємо Путіну перепочинок? Відповідь залежить від того, чи вдасться сторонам знайти компроміс. Поки що ж ми в “турборежимі” балансуємо між надією та скепсисом. Чекаємо наступних кроків – і, можливо, того самого “відосика” від Зеленського з поясненнями.
Степан Сікора
