ДВА МІНІСТРИ – ДВА ВСЕСВІТИ
Знаєте, чому у нас ніколи не буде укомплектованих бригад, батальйонів і рот? І чому мобілізація приречена чим далі більше перетворюватись на корумповане людоловство?
Бо я знаю лише одного ексміністра, який пішов воювати. Це мій друг Volodymyr Omelyan.
І допоки звільнившись з Кабміну можна – у найкритичнішу фазу війни – замість Сил оборони України поїхати викладати до Harvard Kennedy School, люди у шанцях мимоволі почуватимуться лохами.
До речі, Омелян на два роки старший за Кулебу. Але це не завадило йому добровільно мобілізуватись ще на початку великої війни, воювати і бути пораненим. До речі, досі не демобілізувався.
Тобто або всі ексміністри призовного віку воюють, або війна залишається податком на бідність і чесність… Чесні вже на фронті. А бідні не хочуть відчувати себе людьми другого сорту і тому уміма правдами-неправдами ховаються від ТЦК…
Дуже хотілося б подивитись, як надзвичайний і повноважний посол України Дмитро Кулеба (для якого, на відміну від абсолютної більшості украінських чоловіків кордон залишається відкритим) рубатиме саперною лопаткою москалів у мокрих і холодних шанцях десь на Донеччини. Як він колись обіцяв за всіх українців. Бо достатньо західної допомоги він так і не домігся…
Але вочевидь, не дочекаюсь. Війна закінчиться швидше, ніж Кулеба доїде до фронту. Звичайно бути безкомпромісним борцем за Україну по той бік Атлантики значно безпечніше і комфортніше…
Тільки не питайте після цього, чому ми програємо цю війну…
