Керівництво «Укренерго» хоче «прикрити» свої недоліки збільшенням тарифу на передачу електроенергії — УНІАН
Від “тарифу Клюєва” до “облігацій Кудрицького”: “Укренерго” опинилось на межі дефолту через “зелену” енергетику.
Час розраховуватися за “зеленими облігаціями” Укренерго підступно наближається. Це ставить нас у незручну позицію, адже для захисту українських енергетичних об’єктів важлива кожна копійка.
Вже незабаром, 9 листопада, “Укренерго” має віддати 5 млрд грн за “зеленими облігаціями”, емітованими у 2021 році для погашення заборгованості перед ринком відновлювальних джерел енергії (ВДЕ), яка виникла через завищений “тариф Клюєва”. У 2022 році власники облігацій погодились на реструктуризацію, але зараз вони навряд чи відмовляться отримати відсотки. Що підвищує ризики того, що у пошуках коштів доведеться знімати їх з будівництва захисних споруд і відновлення пошкоджених мереж. Але про усе по порядку.
10 червня 2020 року між Кабінетом Міністрів України та представниками асоціацій виробників електроенергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) був підписаний Меморандум про взаєморозуміння, метою якого було врегулювання проблеми погашення всіх історичних боргів держпідприємства “Гарантований покупець” перед виробниками “зеленої” енергії. На момент прийняття Меморандуму сукупний борг ДП перед ВДЕ досягав 14 млрд грн (курс гривні 28 грн/дол).
На виконання цього рішення в листопаді 2021 року “Укренерго” випустило облігації на суму 825 млн дол під 6,875% з прив’язкою до сталого розвитку під гарантію Міністерства фінансів України. По тодішньому курсу – це майже 23 млрд грн. Сьогодні – 34 млрд грн без урахування відсотків.
Навіщо знадобились облігації
Для того, щоб зрозуміти, звідки взялась та заборгованість і чому виникла потреба в емісії облігацій, треба зануритись в історію часів Януковича. У 2020 році колеги з NV дослідили національні особливості українського “зеленого тарифу” (спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах відновлюваних джерел енергії, – ред.), який з’явився в Україні у 2008 році.
“Вважається, що його основним лобістом був наближений до експрезидента України Віктора Януковича чиновник і бізнесмен Андрій Клюєв. Український “зелений тариф” був зафіксований в євро і в десятки разів перевищував тарифи традиційної енергетики. Перші вітряки почали з’являтися в країні вже у 2009 році, а з 2011 року — сонячні електростанції. Власниками більшості СЕС до 2014 року були юридичні особи, об’єднані компанією Activ Solar з номінальними власниками з Австрії. Але ринок і журналісти були впевнені, що це компанія братів Андрія і Сергія Клюєвих, які, хоч і ненадовго, до втечі з країни, та стали основними бенефіціарами зеленого “тарифу””, – повідомлялось у публікації.
За інформацією Forbes, обслуговування запровадженого стараннями Клюєва найвищого у Європі тарифу на відновлювальну енергію виявилося не під силу державі. Потужності альтернативної енергетики (і обсяг виплат за зеленим тарифом) зростали. Потужність встановлених СЕС з 2015-го (після девальвації гривні) до 2021 року збільшилася майже у 15 разів, до 6381 МВт.
Сьогодні можна розмірковувати, а чи потрібен “зелений тариф” у такому вигляді був взагалі? Адже, як зазначало в своєму дослідженні NV, попри те, що його ставки виявилися одними з найвищих у світі, масових інвестицій у відновлювані джерела не було. Закон у 2012 році штучно обмежив коло інвесторів: потрібно було забезпечити високий відсоток локалізації обладнання споруджуваних станцій. Але єдине українське підприємство, яке могло виробляти фотоелементи — основний компонент СЕС — належало родині Клюєвих.
Зараз, коли темпи розвитку відновлюваної енергетики незрівнянно більші, інвестори почали добровільно відмовлятися від тарифу, хоча за законом він діятиме до 2030 року. Виявилось, що чекати грошей від “Гарантованого покупця”, який у 2022-2023 роках в умовах війни зміг вчасно сплачувати лише 33-55% розрахунків з ВДЕ генерацією, немає сенсу, оскільки робота з трейдерами за ринковими цінами передбачає 100% розрахунків. Інша проблема, що не всі трейдери готові викупати енергію ВДЕ. Але це окрема тема, над якою потрібно працювати.
Борговий зашморг
Нас цікавить інше — облігації на 825 млн дол і їхня реструктуризація. Випуск облігацій у 2021 році, тодішній керівник НЕК “Укренерго” Володимир Кудрицький назвав “знаковою трансакцією, яка також стає вагомим орієнтиром для інших українських емітентів”.
“Що ще важливіше, угода являє собою визначний крок до вирішення дисбалансів на українському ринку електроенергетики відповідно до зобов’язань України перед виробниками електроенергії з відновлюваних джерел”, – заявив він у коментарі, який був поширений прес-службою компанії.
Втім, на думку деяких іноземних фахівців, це не зовсім так. Професор Колумбійського університету Віллям Буітер в грудні 2021 року зазначав, що “зелені облігації” “Укренерго” насправді є дуже дорогим боргом.
“Дохідність 5-річної “зеленої облігації” склала 6,875%. Того ж дня прибутковість 5-річного казначейства США склала 1,19%”, – порівнював науковець, висновки якого приводило консалтингова компанія ExPro Consulting.
Він також підкреслив, що борг “Гарантованого покупця” перед виробниками відновлювальних джерел енергії виник через те, що щедрі ціни на електроенергію, гарантовані за встановленими у 2008 році пільговими тарифами, були значно вищими за надзвичайно низькі ціни на електроенергію для населення.
Крім того, зі слів Вілляма Буітера, вартість “зелених облігацій” у національній валюті становила близько 21,6 млрд грн. А загальна заборгованість перед виробниками ВДЕ на початок листопада 2021 року оцінювалася 28 млрд грн. Згідно з правилами, всім виробникам ВДЕ мала бути виплачена однакова частка заборгованості перед ними. Але цього не сталося.
З цього можна зробити висновок, що облігації, як і “зелений тариф”, виявились не ідеальним ринковим інструментом. І зараз ми пожинаємо плоди обох рішень. Через те, що зі збільшенням частки “зеленої” генерації, коштів, які закладені в тариф HKPEKП, не вистачає для повної виплати ДП “Гарантований покупець”, борг перед учасниками ринку ВДЕ знову зростає. За перше півріччя 2024-го він, приблизно дорівнював сумі, перерахованій “Укренерго” “Гарантованому покупцеві” — близько 20 млрд грн. І єдиний реалістичний, але неприйнятний з погляду суспільної реакції вихід з цього замкненого кола — підвищення тарифів для кінцевого споживача: юридичних і фізичних осіб.
Так само, щоб закрити виплати за облігаціями, які мали компенсувати приватному бізнесу недоплати по одному з найвищих у світі тарифів на альтернативну енергетику, “Укренерго” має вирішити дилему: віддати 119 млн дол. (або 5 млрд грн) і залишитися напередодні зими без коштів, або направити ці гроші на відновлення зруйнованих об’єктів та будівництво захисних споруд для підстанцій, на які спрямовані російські удари.
Час платити за рахунками
Інтерес власників облігацій можна зрозуміти. У 2022 році вони погодилися перенести початкову дату погашення з 2026 до 2028 року, а також надали “Укренерго” дворічну відстрочку виплати відсотків, яка збігає наступного місяця. Але з іншого боку, шановні кредитори, серед яких відома європейська фінансова інституція, розуміли, на що підписуються під час перемовин влади з наполегливими представниками альтернативної енергетики. А саме на те, що позичають гроші (зрозуміло, під гарантії українського уряду) для роздачі їх приватним компаніям. Адже ВДЕ на 99,9% складається з приватного бізнесу.
ЄБРР, наприклад, пояснив свою участь у викупі зелених облігацій “Укренерго” (на 75 млн дол.) обіцянками уряду спрямувати кошти на погашення боргів перед ВДЕ-генераціями, а також гарантіями виплат за допомогою тарифу системного оператора.
При цьому ніхто не мав ілюзій стосовно головних бенефіціарів проєкту. Це не дрібний бізнес з кількома вітряками чи сонячними панелями. У 2020 році, на момент, коли точились суперечки навколо врегулювання заборгованості держави перед галуззю, журналісти назвали п’ять основних гравців на ринку “зеленої енергетики”: ДТЕК; “Віндкрафт Україна” шведсько-українського бізнесмена Карла Стурена; китайську компанію CNBM, за якою, на думку преси, сховалась Activ Solar Клюєва; VR Capital Group Річарда Дейтса, партнера Макара Пасенюка з ICU та депутата Максима Єфімова, що відзначився придбанням КВЦ “Парковий”, відомого як “гелікоптерний майданчик Януковича”.
Більше того, коли запозичені під гарантії української держави гроші надавались приватним компаніям навіть після повномасштабного вторгнення (звісно, задля повернення боргів, але створені вони були через специфіку “тарифікації по-клюєвські”), теж ніхто не заперечував. Принаймні, публічно.
Всіх влаштовувало, що “облігації Кудрицького” перетворюють гроші кредиторів у фактично прямі інвестиції в приватні компанії не найбідніших українців. А тепер “Укренерго” повинно виплатити 5 млрд грн – відстрочені чотири купони плюс відсотки на відстрочені суми, що майже вдвічі більше, ніж витрачено (2,9 млрд грн.) на будівництво захисних споруд на підстанціях. Звідки тоді візьметься ресурс, щоб цей захист все ж таки встановлювати, розуміючи, що скоро зима і атаки ворога на нашу інфраструктуру, скоріш за все, посиляться?
Ці запитання лишаються риторичними.
