Компромат, гроші та ідея про “русский мир”. Як вербування українців перетворилося на масмаркет
Дівчата і хлопці з повітряними кулями в руках вишикувалися в кілька лав на сходах. Згори – підлітки з блакитними кулями, знизу – з жовтими. Це патріотичне фото на обкладинці фейсбук-сторінки Бахмутського індустріального фахового коледжу залишиться там, поки жива сама сторінка.
Зараз таке фото не зробиш. Бахмут окупований, коледж ліквідований – недотягнув сім років до свого столітнього ювілею, а його будівля частково зруйнована. Останній допис на сторінці датований 21 лютого 2022 року – він присвячений Дню рідної мови.
Чим займався в цей день один із першокурсників цього закладу, Володимир Маркін, який вивчав там фінанси та банківську справу? Напевно, готувався до змагань із кульової стрільби – вони мали відбутися найближчими днями у Львові (він так і не поїде на них – скасують через повномасштабне вторгнення).
Життя Маркіна було розмірене і розплановане: вранці навчання, пообіді – тренування, а після нього сідаєш за домашні завдання – так і день минув.
“За місцем навчання характеризується позитивно. Має дружні стосунки з однолітками, за характером спокійний, доброзичливий, займається спортом, шкідливих звичок не має”, – напишуть потім про Маркіна в судовому вироку.
У тому ж вироку є й інші рядки: визнати його винним у наданні збройним формуванням держави-агресора допомоги у веденні бойових дій проти ЗСУ та позбавити його волі на 10 років.
Покарання за колабораціонізм (ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України) передбачає більший строк ув’язнення для дорослих, а для неповнолітніх, яким на момент вироку був Маркін, 10 років – це максимум.
Починаючи з березня 2022 року Маркін був навідником у Бахмуті. Він передавав російському куратору з позивним “Коліно” дані про те, де стояли підрозділи ствольної та реактивної артилерії Збройних сил України, куди переміщалася українська військова техніка, де Сили оборони організували свої склади і де розміщувалися бійці.
Серед об’єктів, інформацію про які Маркін надав росіянам, був і його рідний коледж. Незабаром після цього туди прилетіло.
Володимир Маркін став одним із 272 людей, яких засудили в Україні за колабораціонізм у 2022-му. Наступного року ця цифра стрибнула до 793 засуджених.
Проте на ворога працювали не тільки вони. Друге розповсюджене останнім часом явище – це підпал автівок, що належать військовослужбовцям і волонтерам. Так, станом на кінець вересня правоохоронці зафіксували 266 фактів підпалу, що сталися в різних регіонах України за цей рік (йдеться не лише про прифронтові).
Дії навідників і паліїв – результат роботи російських спецслужб, які намагаються вербувати українців і часом досягають успіху. Результати цього вербування можна побачити в новинах. Проміжний – у повідомленнях про постраждалих внаслідок влучання російської ракети або чергове спалене авто. Фінальний – у кадрах від СБУ, де на руках підозрюваних вже дзвенять кайданки, або із зали суду.
А з чого все починається? Які методи використовують російські спецслужби для того, щоб залучити до підривної діяльності українських громадян? І які слабкі місця вони знаходять?
Відповіді на ці запитання шукаємо разом із представником держпроєкту “Хочу к своим” з позивним “Террі”.
Цей проєкт Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, що був підтриманий ГУР МО, СБУ та Офісом омбудсмана, презентували ще в липні цього року. Він збирає і розповсюджує інформацію щодо українців, засуджених за держзраду і колабораціонізм, які хотіли б потрапити в список для обміну з РФ і бути переданими Росії. Надає можливість зізнатися у своїй співпраці з ворогом тим українцям, які хотіли б “припинити таку діяльність на визначених умовах”. А також дозволяє повідомити про осіб, що співпрацюють з російськими спецслужбами.
Опинився в списках цього проєкту і Володимир Маркін. Він точно знає, де “свої”.
Вербування перетворилося на масмаркет
Щоб завербувати в 1954 році канцелярського службовця Джона Вассала з посольства Великобританії в СРСР, Комітету держбезпеки довелося потрудитися. Один зі співробітників управління з обслуговування дипкорпусу, який був приставлений до посольства, дізнався, що Вассал – гей. КДБ вирішило скористатися цією обставиною – декриміналізація гомосексуальності у Великобританії відбудеться лише за тринадцять років.
До Вассала приставили агента, який зблизився з ним і познайомив із нічним життям Москви. На одній із вечірок, організованих КДБ, англійця напоїли, а потім сфотографували в пікантних позах із кількома партнерами. Цими фото КДБ почав шантажувати клерка, і він погодився на співпрацю – за винагороду. До свого арешту в 1962 році Вассал встиг передати Радянському Союзу масу секретної інформації, яка проходила крізь його руки, і заробити на цьому цілий статок.
До масового розповсюдження інтернету вербування було схоже на китобійний промисел: потрібно було багато часу, щоб вистежити здобич, а потім багато зусиль, щоб загарпунити її та відбуксирувати до берега. В епоху інтернету гарпун поступився популярністю рибальській сіті. І хоча “риба”, що потрапляє в цю сіть, досить дрібна, у випадку російської агресії навіть підліток-коригувальник з телефоном може стати причиною зруйнованих об’єктів та численних жертв. Інтернет дозволив перетворити завербованих із продукту ручної роботи на масмаркет.
“Мені написали у ВКонтакте“. Якщо переглянути викладені у відкритий доступ розмови з українцями, яких уже засудили за співпрацю зі Збройними силами РФ, ці слова можна зустріти не раз. Заборонена в Україні соціальна мережа, до якої можна отримати доступ через VPN, стала зручним інструментом для російських спецслужб.
Вона дозволяє знайти людину саме з того населеного пункту або області, що наразі цікавить вербувальника. Але що ще зручніше – “ВКонтакте” переповнена “патріотичними” сторінками, на яких користувачі діляться своїми думками про війну. Просто і логічно відстежити того, хто залишив коментар на підтримку Росії, але проживає в Україні, і вступити з ним у контакт.
Так само патріотів Росії відстежують і за допомогою коментарів на подібних сторінках у найпопулярнішій в Україні соціальній мережі Телеграм або під прокремлівськими відео в Youtube.
Наприклад, на початку цього жовтня 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна отримали брат і сестра з Харківщини. Вони відстежували маршрути та графік руху залізничних ешелонів Сил оборони і збирали інформацію про пункти базування українських військ у районах Балаклії та Ізюму.
Як повідомили в СБУ, цих двох харків’ян у 2023 році дистанційно завербував кадровий співробітник головного управління Генштабу Збройних сил РФ, більш відомого як ГРУ. А дізнався він про їхні погляди, прочитавши антиукраїнські дописи у прокремлівських Телеграм-каналах.
Інший вирок, про який також стало відомо днями – 15 років позбавлення волі для мешканця Чернівецької області, який працював у сервісі доставки. Як кур’єр він на власному скутері об’їжджав місцевість і фіксував об’єкти військової та критичної інфраструктури. Цього агента дистанційно завербувала не ГРУ, а ФСБ. І зробила вона це, зокрема, після того, як знайшла антиукраїнські дописи буковинця в російських відеочатах.
Компромат, гроші й ідея
Розповідає анонімний представник проєкту “Хочу к своим” на позивний “Террі”:
Всі ці нові методи – це лише адаптація старих і давно випробуваних інструментів під нові реалії. Передусім, звісно, у ворога працюють шантаж і гроші. Ці інструменти використовують десятиліттями, просто методи збору компромату стали більш технологічними.
Наприклад, є ціль завербувати людину, в якої є величезні борги. Нерідко причиною боргів є те, що людина – лудоман.
Щоб вийти на таку людину, знаходять якийсь тематичний форум, групу або спільноту, де збираються гравці в азартні ігри. Вербувальник довгий період втирається в довіру не просто одного індивіда, а всієї спільноти. Для цього він має розумітися на конкретній грі, на якій спеціалізується ця спільнота, грати в цю гру, так само програвати гроші, так само жалітися на життя. В процесі він визначає людину, яка може піддатися на вербування. Очевидно, що хтось обмовиться в цій спільноті, що в нього є проблеми з грошима.
Після цього заводиться дружба. Вони ж уже в одній спільноті, їх і так багато що пов’язує. А потім на основі спільної проблеми – а це борги – вербувальник каже: “У мене є знайомий, якому потрібна інформація – я на нього вже працюю. І я від нього вже отримую гроші. Хочеш, підтягну тебе?”. Так все і зав’язується.
Окрім спільнот навколо азартних ігор є й спільноти з онлайн-іграми. Ворог долучається і туди, і там вербує свою агентуру. А вона через свій молодий вік доволі сильно ведеться, на жаль, і, в тому числі, не на дуже великі гроші.
Щодо компромату – методика та сама, просто замініть лудоманів, наприклад, на свінгерів або на будь-яку компрометуючу спільноту чи захоплення, яке в українському суспільстві вважається компрометуючим. У свінгерів є свої спільноти? Мабуть, так. А механізм роботи буде такий самий.
Це досить приземлені людські слабкості, які будуть працювати завжди: шантаж, пропонування грошей… Але потрібно розуміти, що фактор ідеології нікуди не дівся. І він доволі суттєвий. Йдуть роки, а дурники, які дотепер вірять у “русский мир”, в “наследие Великого Советского Союза”, не зникли. І це величезне поле для роботи ворога.
Ці люди почасти працюють не за гроші. Тобто ворог отримує агентуру, яка працює безоплатно, та ще й ініціативна. І цей фактор буде ще досить довго відігравати значну роль.
Палії автівок
Станом на кінець вересня правоохоронці зафіксували понад 266 фактів підпалів автомобілів військовослужбовців і волонтерів, починаючи з початку року. І з цим пов’язаний інший метод, яким користуються російські спецслужби – пропозиція легкого заробітку, яку розміщують в анонімних телеграм-каналах. Здебільшого на таку пропозицію пристають українці віком від 18 до 35 років, повідомляють у Генпрокуратурі.
– Переважна більшість виконавців, близько 90%, мають корисливий мотив – бажання легкого заробітку. За такі злочини пропонують від 700 до 3000 доларів. Але не пам’ятаю випадку, щоб виконавець отримав запропоновану суму, – коментує речниця Офісу генпрокурора Надія Максимець – Під час спілкування з кураторами вони спочатку виконують завдання, а потім очікують передачі коштів. Але цього не відбувається.
Іноді за підпалами ловлять і підлітків. Так, наприклад, у середині вересня київська поліція разом із СБУ затримала 16-річного студента. Той приїхав у серпні з Черкащини до Києва, щоб вивести з ладу кілька військових автівок. За це йому обіцяли тисячу доларів.
Першою машиною, яку зловмисник підпалив вночі на Подолі, стала автівка, яку придбали журналісти та читачі “Української правди” для бійців 46-ої бригади. За кілька днів її мали передати військовим. Свій злочин хлопець зняв на відео – для звіту.
Тепер студенту загрожує 8 років тюрми за перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період (ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України).
Головна мета цих підпалів – дестабілізація ситуації всередині країни, пояснюють правоохоронці. З одного боку, російські спецслужби сподіваються на невдоволення військових і волонтерів, які буцімто будуть виставляти претензії правоохоронним органам, владі чи суспільству в цілому. З іншого – це дозволяє російській пропаганді транслювати тези про дихотомію українського суспільства і видавати підпали за протести українців проти власних Збройних сил.
Але разом із тим, такі підпали можуть бути і перевіркою агента, до якого в майбутньому можна буде звернутися із ще більш вигідною пропозицією.
“Поступово людина втрачає відчуття страху за свої дії”
Розповідає Террі:
Якщо людина впоралася з таким тривіальним завданням, як підпал авто, то згодом їй можуть доручити щось більш серйозне.
Важливо розуміти: задача ворожого вербувальника – щоб завербована людина втратила відчуття небезпеки, причому втрачала його поступово. Думаю, що в людей, недотичних до тематики, є стереотип про те, що, наприклад, співробітник ФСБ завербував агента й одразу дає йому мегазадачу – дізнатися локації аеродромів підскоку нашої авіації. Це працює не так.
Спочатку завербований агент отримує дуже дрібну, маленьку і, здавалося б, незначну задачу. Приклад із практики. Завербованому кажуть: дізнайся розклад автобусів у провінційному містечку, тому що цього розкладу немає в онлайні. Людина дізнається, і, здавалося б, що тут такого? Він просто комусь віддав розклад автобусів і отримав невелику винагороду у крипті. Але людина не розуміє, що цей розклад потрібний для планування переїзду іншого агента, що працює на більш серйозному рівні.
І поступово людина втрачає відчуття страху за свої дії. Тобто вона думає: в тому, що вона дала розклад, нічого страшного немає. Людина зживається з цією думкою, а потім отримує задачу, наприклад, сфотографувати міст.
Причому її ж не просять встати за три метри від мосту і сфотографувати опори. Її просять це зробити, проїжджаючи поряд на машині з відстані 150 метрів. Ну, що тут такого? Це теж не мегазадача. Але вона вже складніша, ніж просто дістати розклад автобусів. І так далі.
І, може, колись людині дадуть завдання, пов’язане з локаціями базування української авіації. Тобто це вже найвищий левел.
Чи є окремі параметри, такі як вік чи стать, які роблять людину більш цікавою для вербування? Ні, це не має значення. Коли ви заходите на сайт “Хочу к своим” і дивитесь на фото засуджених, то бачите різний вік, стать і соціальний статус. Це звичайні люди. У більшості нормальна освіта, нормальне життя, був нормальний достаток. І коли ти починаєш читати, за що вони засуджені, це вражає.
Вражає саме той факт, що ці люди інколи просто не могли подумати на три кроки вперед. Наприклад, на сайті є профіль засудженого колаборанта, який складав фотографії для свого ФСБшника-куратора в теку на Google диск, яка так і називалась “Фото для куратора”.
Тобто тут ідеться не про далекоглядність, а про те, що тобі дадуть 50 баксів у криптовалюті за зовсім нескладну роботу: кілька фото, чийсь контакт або спалена автівка. І для багатьох колаборантів це, на жаль, доволі сильний стимул, який затьмарює той факт, що ці дії зламають їм життя.
При цьому російські спецслужби постійно обманюють колаборантів: платять не в повній мірі або не платять взагалі. А після того, як цих агентів викрили, засудили та готові передати російській стороні – їх просто не забирають.
Зрозумійте головне. Колаборантів, які вирішать працювати на ворога, кинуть, як використаний інструмент, і більше вони нікому не будуть потрібні. Кацапам точно.
***
В липні цього року Володимир Маркін з Бахмуту написав заяву з проханням включити його в списки обміну та передати Росії. Кримінальний кодекс дозволяє звільнити засудженого від відбування покарання, якщо його вирішили обміняти як військовополоненого. Саме це і сталося з Маркіним, якого звільнили від покарання, готуючись передати російській стороні.
Але напередодні обміну росіяни від Маркіна відмовились – знайшли цікавіші фігури для обміну. І український суд знову відправив його за ґрати.
Російські спецслужби не стукалися до Маркіна з пропозицією роботи – він сам їх знайшов через знайому та запропонував допомогу. Хлопець не просив у російського куратора грошей – він працював за ідею. Ідея була проста: жити в Росії. Але не так, щоб туди поїхати, а щоб одного дня він прокинувся, а Росія прийшла сама.
Тепер головне бажання Маркіна – щоб його туди відвезли. Але поки не судилося.
Росія окупувала Бахмут, і Маркін їй більше не потрібний.
